Практичне заняття № 2
(Історія перекладу, 2 курс)
Тема: Європейська перекладацька спадщина XIX століття (4 год.)
Мета: ознайомити студентів з європейською перекладацькою спадщиною XIX століття; мати уявлення про особливості перекладу означеного часу; знати основні концепції представників перекладу XIX століття.
Зміст практичного заняття
-
Особливості романтизму.
-
Романтичний період у Німеччині XIX століття.
2.1. Виникнення та роль мови в концепції Йоганна Ґотфріда Гердера (1744–1803).
2.2. Принципи перекладу Фрідріха (1772–1829) та Августа Вільгельма Шлегелів (1767–1845).
2.3. Трактат Фрідріха Шлейєрмахера (1768–1834) "Про різні методи перекладу" (1813).
2.4. Перекладацька концепція В. фон Гумбольдта (1767–1835).
2.5. Й.В. Гете (1749–1832) та проблеми перекладу.
2.6. Німецька перекладацька традиція другої половини XIX століття.
-
Французький романтизм і розвиток перекладу (Леконт де Ліль (1818–1894), Франсуа Рене Шатобріан (1768–1848).
-
Англійський переклад XIX століття (трактат А. Тайтлера „Есе про принципи перекладу” (1972), Роберт Браунінг (1812–1889), Данте Габриэль Россетти (1828–1882) та ін.
Завдання для обов’язкового виконання
Домашні завдання: 1. Повторити теоретичний матеріал з теми.
Індивідуальні завдання: 1. Зробити ксерокс уривка статті Фрідріха Шлейєрмахера "Про різні методи перекладу" (додається), основні положення підкреслити; принести на практичне заняття. 2. Скласти таблицю "Історія розвитку теорії перекладу в країнах Європи XIX століття" (див. Зразок).
Зразок:
|
Країна |
Представники
|
Основні положення |
|
Німеччина |
Август Вільгельм Шлегель (1767–1845) |
складається з форми та змісту. Шлегель вважав цю сутність “органічно створеною формою”, яка є результатом свідомої творчої уяви. Лише помічаючи та передаючи кожну подробицю, можна вірно перекласти оригінал у всій його повноті, в той час як кожна зміна калічить та нищить досконалий організм. Мова ж перекладу мала бути легкою та приємною, і в читача мало створюватися враження, що він читає не переклад, а оригінальний твір, написаний німецькою мовою. Намагався поєднувати "об’єктивний" та "суб’єктивний" плани перекладу: з одного боку, вірність першоджерельному тексту, а з іншого, творче перетворення. |
|
Німеччина |
Фрідріх Даніель Ернст Шлаєрмахер (1768–1834) |
відзначав, що справжній розквіт німецької мови, розкриття його внутрішніх сил та виразності можливі лише завдяки багатобічному спілкуванню з іншомовними авторами. Модель Шляйєрмахера полягає у відтворенні духу мови оригіналу. Читач перекладу має отримати враження, яке б він отримав, читаючи твір в оригіналі з усіма незрозумілими й сумнівними місцями. |
|
Новаліс (Фрідріх фон Гарденберг) (1772–1801) |
вважав, що німці – єдиний народ, для якого переклади стали справжнім засобом розвитку. Переклад може бути або граматичним, або він змінює твір, або перетворює твір у міф. |
|
|
|
Фридрих Дениэль Шлейермахер (1768–1834) |
|
|
|
Й.В. Гете (1749–1832) |
|
|
Франція |
|
|
|
|
|
|
|
Англія |
Олександр Тайтлер (1747–1813) |
вбачав мету перекладу в створенні „природного” й „прозорого” перекладного тексту, що нівелює лінгвістичні та культурні розбіжності: „Я б описав гарний переклад як той, що настільки повно передає цінності оригіналу іншою мовою, що вони сприймаються й відчуваються жителем країни, мовою якої перекладається твір, так само чітко і сильно, як і тим, хто розмовляє мовою оригіналу”. |
|
|
|
|
Аудиторні завдання: Розглянути теоретичні питання теми, проаналізувати таблицю.
Форми контролю
Усне опитування, реферативні повідомлення, презентації, співбесіда, тестові завдання.