65. Демонополізація, роздержавлення і приватизація – основа ринкових перетворень економіки.

Приватизація — трансформація будь-якої форми власності у приватну, процес переходу в приватну власність об'єктів, заснованих на державній, змішаній або колективній власності. Приватизація як форма роздержавлення власності відображає процес докорінної трансформації відносин власності з метою формування приватного сектору як передумови підвищення соціально-економічної ефективності господарювання та піднесення суспільного добробуту на основі становлення та відтворення ринкових відносин, підприємницького середовища, конкуренції.

Способи приватизації в Україні: — перетворення державних підприємств у акціонерні чи інші господарські товариства; — безкоштовна передача та продаж акцій відкритих AT; — викуп за альтернативними планами приватизації; — викуп державних підприємств, зданих в оренду з викупом; — викуп майна державних підприємств членами трудового колективу; — продаж державних підприємств за конкурсом або на аукціоні.

Роздержавлення — це процес обмеження адміністративного втручання держави в економіку шляхом перетворення обєктів державної власності на такі, що засновані на інших, недержавних, формах власності та комерціалізації діяльності державних підприємств. Роздержавлення охоплює весь комплекс перетворень наявної господарської системи, пов'язаний з демократизацією господарського життя на основі подолання диктату держави, безальтернативного державного найму працівників, державного нормування заробітної плати, адміністративно-відомчого управління, заміни адміністративно організованих господарських зв'язків ринковими відносинами, звільнення підприємств від прямої та безпосередньої адміністративної опіки, боротьби з монополізмом, розвитку конкуренції та підприємництва. Основні шляхи роздержавлення: приватизація та комерціалізація державних підприємств.

Демонополізація економіки — це здійснюваний державою комплекс заходів, у тому числі примусових, спрямованих на зниження рівня монополізації ринків.

Сьогодні об’єктами демонополізації є:монополізовані ринки у визначених територіальних і товарних межах;господарюючі суб’єкти, що займають монопольне становище на ринках.

Суб’єктами демонополізації є державні органи, які забезпечують процес демонополізації економіки та розвитку конкуренції: • Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, центральні та місцеві органи державної виконавчої влади.

66. Сутність та шляхи структурної перебудови економіки.

Структурна перебудова економіки України — процес формування оптимальної структури економіки, адекватної соціально орієнтованій ринковій системі постіндустріального типу та стратегічним національним інтересам країни. Основними завданнями структурної перебудови економіки на сучасній технологічній та ресурсній базі є: — концентрація ресурсів на пріоритетних напрямах соціально- економічного розвитку з урахуванням національної специфіки; — зміцнення технологічних порівняльних переваг вітчизняних товаровиробників відносно зарубіжних конкурентів; — розвиток наукомістких виробництв; — зменшення залежності національної економіки від імпорту товарів і ресурсів; — збільшення частки ресурсозаощаджуючих виробництв; — подальший розвиток галузей "високих технологій"; — підвищення рівня внутрішньої збалансованості економіки; створення розвиненого споживчого сектору економіки та сфери послуг.

Провідною складовою структурної політики є інвестиційна політика, спрямована на забезпечення умов для накопичення критичної маси інвестиційних ресурсів, регулювання структурно-кількісних параметрів економічного зростання, формування нового екологобезпечного соціально орієнтованого інноваційного типу розширеного відтворення.

Стратегія інноваційного розвитку в Україні:— формування національної інноваційної системи та створення умов для органічного поєднання науково-технологічного та підприємницького середовища; — концентрація матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів на реалізацію пріоритетів інноваційного розвитку; — сприяння інноваційному підприємництву та формування інноваційної інфраструктури (технополісів, технопарків, інноваційних банків, інжинірингових центрів, інноваційних бірж, бізнсс-інкубаторів тощо); — створення сприятливих інституційних умов для інноваційної діяльності, вдосконалення нормативно-правової бази в інноваційній сфері, розвиток інституту інтелектуальної власності; — концентрація фінансових та інтелектуальних ресурсів на розвитку наукомістких високотехнологічних виробництв; — державне програмування та регулювання НТП, в т. ч. створення ефективної системи державних замовлень на науково-технічну продукцію, моніторинг технологічних інновацій, впровадження ефективної системи сертифікації та стандартизації продукції, ефективна патентна політика; — комерціалізація результатів наукових досліджень, залучення заощаджень населення у сферу інноваційних інвестицій; — формування позабюджетних джерел підтримки інноваційної діяльності шляхом розвитку відповідних фондів, благодійних програм, конкурсів тощо; — залучення зарубіжних інвесторів до інноваційної сфери та становлення системи страхування інноваційних ризиків;