Епідемічний паротит (Parotitis epidemica) (b26)

Клінічні форми:

• типова: залозиста (ураження лише залозистих органів – орхіт (В26.0+N51.1*), панкреатит (В26.3+К87.1*), слинні залози тощо); нервова (ізольоване ураження центральної нервової системи – менінгіт (В26.1+G02.0*), менінгоенцефаліт (В26.2+G02.0*); комбінована (поєднання ураження залозистих органів і центральної нервової системи);

• атипова: стерта, безсимптомна.

Ступінь тяжкості: легкий, середньотяжкий, тяжкий.

Ускладнення: бактерійний паротит, пневмонія та ін.

ПІДТВЕРЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – Paramyxovirus parоtitidis, родини Paramyxoviridae,рід Paramyxovirus.

1 Серологічне дослідження: РН, РГГА (1:80), РЗК (зростання титру в 4 рази від першого тижня до кінця другого), методом парних сивороток, ІФА, ELISA.

2 Вірусологічний метод – виділення вірусу на культурі клітин з крові, секрету слинних залоз, спинномозкової рідини, сечі, випорожнень; ПЛР.

3 Аллергологічний - внутрішньошкірна проба (при епідеміологічному обстеженні).

4 Клінічний аналіз крові: лейкопенія з лімфоцитозом, ШОЕ нормальна.

5 Аналіз спинномозкової рідини: лімфоцитарний цитоз (500-2000 клітин/мм³), дещо підвищений білок, цукор у нормі.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Паротитна інфекція, залозиста форма (субмаксиліт, панкреатит), середньої тяжкості.

2 Паротитна інфекція, комбінована форма: двобічний паротит, панкреатит, менінгіт, тяжкий перебіг.

Дифтерія (Diphtheria) (a36)

За локалізацією: ротоглотки (А36.0), носа (А36.1), гортані (А36.2), трахеї та бронхів (А36.8).

За тяжкістю: легка, середньотяжка, тяжка, геморагічна, гіпертоксична.

За поширенням: локалізована, поширена, комбінована.

За характером процессу: катаральна, острівцева, плівчаста.

Ускладнення: інфекційно-токсичний шок, ДВЗ-синдром, міокардит (ранній, пізній), з боку нервової системи (ранні, пізні), нефрозонефрит та ін.

Субклінічна (бактеріоносійство) (Z22.2).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – Сorynebacterium diphtheria.

1 Бактріоскопічний метод: секрет ротоглотки та носових ходів фарбують за Грамом.

2 Бактеріологічний – виділення культури через 24 години на середовищі Леффлера, Клауберга та ін. із носоглоткового слизу та дослідження її токсигенності через 72-96 годин.

3 Серологічний (ретроспективний) – РПГА (інтервал 7-10 днів, парні сироватки), ІФА (визначення IgM до збудника), ПЛР.

4 Клінічний аналіз крові: помірний лейкоцитоз зі зсувом формули вліво, ШОЕ підвищена.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Дифтерія ротоглотки (С. diphtheriae, тип gravis, tox+ ), локалізована плівчаста форма, середньої тяжкості.

2 Комбінована плівчаста дифтерія ротоглотки і носа (С. diphtheriae, тип mitis, tox+), тяжкий перебіг.

3 Дифтерія носа (С. diphtheriae, тип intermedius, tox+) катаральна, легкого ступеня.

Альтернативна класифікація

За локалізацією: дифтерія ротоглотки, гортані, носа, ока, вуха, зовнішніх статевих органів, пошкодженої шкіри, стравоходу, шлунка тощо (рідкісні клінічні форми).

За характером запальних змін: катаральна, катарально-виразкова, плівчаста;

атипові зміни (пустульозні елементи, ерозивні поверхні тощо).

За поширенням запального процесу: локалізована, поширена (ураження прилеглих тканин), комбінована (ураження декількох органів).

За тяжкістю хвороби: легка, середньотяжка, тяжка (з токсикозом І, ІІ, ІІІ ступеня; із проявами інфекційно-токсичного шоку І, ІІ, ІІІ ступеня).

Залежно від тривалості хвороби: гострий і затяжний (понад 6 тиж.) перебіг, гладкий (без ускладнень), із ускладненнями (ранні та пізні).

АНГІНА (Angina) (J03)

За збудником: стрептококова (J03.0), спричинена іншими уточненими збудниками (J03.8).

Клінічні форми: катаральна, фолікулярна, лакунарна, виразково-некротична (гангренозна), Сімановського-Плаута-Венсана.

За часом виникнення: первинна, повторна.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: абсцеси мигдаликів і глибших тканин, перитонзиліт, отит, запалення придаткових пазух носа, гнійне запалення шийних лімфовузлів, хронічний тонзиліт, міокардит, сепсис (виникає дуже рідко), ревматизм, гломерулонефрит, ревматоїдний артрит, геморагічний васкуліт.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні методи дослідження)

Збудник - Streptococcus pyogenes, Staphyloccus aurea та ін.

1 Бактеріологічне дослідження слизу із носоглотки, мигдаликів (змиви з носоглотки).

2 Бактеріоскопія слизу із носоглотки, мигдаликів.

3 Вірусологічні дослідження змиву із носоглотки, мигдаликів.

4 Серологічне дослідження із аутоштамом.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1. Повторна лакунарна ангіна (β-гемолітичний стрептокок групи А), середньої тяжкості.

2. Первинна фолікулярна ангіна (золотистий стафілокок), легкий ступінь.

3. Первинна лакунарна ангіна (β-гемолітичний стрептокок групи А), тяжкого ступеня. Правобічний паратонзиліт .Альтернативна класифікація

За етіологією: стрептококова, стрептостафілококова, стафілококова, фузоспірохетний симбіоз, грибкова та ін.

За локалізацією патологічного процесу: піднебінні мигдалики, бокові валики глотки, носоглоткові мигдалики, язиковий мигдалик, лімфоїдні утвори задньої стінки глотки, лімфоїдні утвори гортані.

За характером запальних змін лімфоїдних утворів: катаральна, лакунарна, фолікулярна, некротична (виразково-некротична).

За тяжкістю: легка, середньої тяжкості, тяжка.

За частотою захворювань: первинна, повторна.

За наявністю ускладнень: неускладнена, ускладнена.