План теми.

1. Значення, завдання та система інформаційного забезпечення аналізу витрат на підприємстві.

1. Аналіз прямих витрат.

2. Аналіз накладних витрат.

1. Значення, завдання та система інформаційного забезпечення аналізу витрат на підприємстві.

Витрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами:

• Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);

• Витрати на оплату праці;

• Відрахування на соціальні заходи;

• Амортизація основних фондів;

• Інші витрати.

Витрати, пов’язані з виробництвом і збутом продукції при плануванні, обліку і калькульовані собівартості продукції, групуються за статтями витрат. Перелік статей витрат, їх склад і методи розподілу за видами продукції (робіт, послуг) визначаються галузевими інструкціями з урахуванням характеру і структури виробництва.

Перебудова господарського механізму, перехід на ринкові відносини з особливою гостротою актуалізують проблему раціонального витрачання всіх видів ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами для забезпечення стійкої конкурентоспроможності продукції.

В управлінні собівартістю продукції важливою характеристикою є спосіб включення окремих витрат у собівартості окремих видів продукції. За цією ознакою розрізняють прямі і накладні.

Прямі – це витрати на виробництво продукції, обсяг яких змінюється залежно від змін обсягів виробництва і продажу продукції. Вони можуть бути безпосередньо включені у собівартість продукції, легко піддаються стандартизації і бюджетному нормуванню. До них, як правило, відносять матеріальні витрати і витрати на оплату праці.

Накладні витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, не пропорційні до змін обсягів виробництва та продажу продукції і включаються у собівартість продукції за допомогою спеціальних методів (за інструкцією). Частина цих витрат є постійними, вони залежать лише від умов організації виробництва та управління ним, тривалості аналізованого періоду. До накладних витрат належать: витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загально виробничі і загальногосподарські витрати та ін.

Залежно від поділу витрат на змінні і постійні застосовують два способи визначення собівартості продажу: з повним поглинанням усіх постійних витрат і з їх розподілом на продану продукцію та її залишки.

Мета аналізу собівартості продукції полягає в інформаційному забезпеченні і всебічній оцінці досягнутих результатів з формування витрат та в обґрунтуванні управлінських рішень. Для досягнення цієї мети здійснюється аналіз на підставі принципів системного, комплексного і кібернетичного підходів до аналізу економіки.

Загальна модель економічного аналізу собівартості продукції

2 . Аналіз прямих витрат.

Прямі витрати легко нормуються і стандартизуються, змінюються прямо-пропорційно зміні обсягів виробництва і включають матеріальні витрати та витрати на оплату праці.

Відхилення за витратами матеріальних ресурсів досліджується за факторами зміни цін на матеріали та раціонального їх використання. Відхилення за рахунок цін необхідно виявляти для всієї номенклатури заготовлених матеріалів, тобто основних матеріалів, які обробляються в процесі виготовлення продукції, і допоміжних, витрата яких пов’язана з обслуговуванням виробництва. Виявлені відхилення за рахунок цін розподіляються між витраченими матеріалами і матеріалами, що становлять перехідні залишки на кінець звітного періоду (див. "фактор цін” тема №6).

За рахунок раціонального використання матеріалів відхилення виявляються при зіставленні фактичної витрати матеріалів у натуральних вимірниках з витратою матеріалів, передбачених стандартом на весь фактичний випуск продукції. Отримані результати перераховуються в грошову оцінку шляхом множення на стандартні ціни ( див. „фактор норм” тема № 6).

Аналіз відхилень від стандартів витрат на оплату праці проводять за зміною використання робочого часу (продуктивності праці) і за зміною ставок оплати.

Саме з цих двох частин (стандартів часу і стандартів ставок) складаються стандарти на заробітну плату. Для аналізу цих відхилень може бути використана аналітична таблиця.

Розрахунок відхилень від стандартів на заробітну плату

Показник	Стандарт	Фактично	Фактично за стандартами	Відхилення
Виготовлення деталей, од.	–	72000	–	–
Витрачено робочого часу, год.	–	24000	21600	+2400
Виплачено заробітної плати, грн	–	127200	108000	+19200
Витрати часу на виготовлення деталі, хв.	+18	20	–	+2
Годинна ставка оплати, грн.	5	5,3	–	+0,3
Відхилення за рахунок витрати часу у, грн.	–	–	–	+12000
Відхилення за рахунок ставок, грн.	–	–	–	+7200

Виділяючи причини відхилень за рахунок використання робочого часу, встановлюють результати неефективної організації виробництва і праці; недоліків у підготовці виробництва; поганої роботи устаткування та використання неякісних матеріалів тощо.

Загальна сума відхилень за рахунок зміни ставок виникає, зокрема, при використанні робітників невідповідної кваліфікації; оплати понадурочних, оплати робіт з виправлення браку.

Відхилення за рахунок раціонального використання робочого часу (∆Bt): ∆Bt =(tф – tc) * Чс * Пф,

Де tф і tс –фактичний і стандартний час на виготовлення одного виробу, хв.;

Чс – стандартна ставка оплати за 1 хв, грн.;

Пф – фактична кількість виготовлених виробів, од.

Відхилення за рахунок зміни ставки оплати (∆Вс):

∆Bc=(Чф – Чс) * tc * Пф,

Де Чф – фактична ставка оплати за 1 хв, грн.