37. Процес формування прибутку (збитку) підприємства

Процес розрахунку прибутку (збитку) підприємства може бути розділений на такі етапи:

• Розрахунок валового прибутку (збитку)

• Визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності

• Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності

• Розрахунок чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Етап 1. Розрахунок валового прибутку (збитку):

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт чи послуг) та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт та послуг). Для цього визначимо величину чистого доходу підприємств від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):

Дохід від реалізації продукції - ПДВ, акцизний збір, інші податки і збори, інші вирахування з доходу = чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Тепер визначимо величину валового прибутку (збитку) підприємства:

Валовий прибуток (збиток) = чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

Етап 2. Визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності:

Прибуток (збиток) від операційної діяльності обчислюють:

Прибуток (збиток) від операційної діяльності = валовий прибуток (збиток) - адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати

Етап 3. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності:

Спочатку визначимо прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування:

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування = прибуток від операційної діяльності ± дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи, інші доходи ± фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати

Далі визначаємо прибуток (збиток) від звичайної діяльності:

Прибуток = прибуток від звичайної діяльності до оподаткування - податок на прибуток

Збиток = збиток від звичайної діяльності до оподаткування + податок на прибуток

Етап 4. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду:

Чистий прибуток (збиток) = фінансовий результат від звичайної діяльності ± дохід від надзвичайної діяльності, податок на прибуток від надзвичайної діяльності, витрати від надзвичайної діяльності, зменшення податку на прибуток від збитків надзвичайної діяльності

У позиціях "надзвичайні доходи" і "надзвичайні витрати" відображаються відповідно:

- невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи затрати на запобігання виникненню втрати від стихійного лиха, техногенних аварій;

- прибутки або збитки від інших подій та операцій, які належать до надзвичайних подій.

38 Класифікація кредитів

Кредит на меті

Головною особливістю товарного кредиту є те, що він видається на покупку певного товару. При цьому розрахунки з магазином банк проводить самостійно безготівковим шляхом - клієнт грошей на руки не отримує.

• Кредит на потреби

Кредит на невідкладні потреби чудовий в першу чергу тим, що клієнт отримує на руки наявні кошти. Крім того, як правило, максимальна сума такого кредиту більша, ніж товарного кредиту, та і відсотки нижчі. Проте оформлення його займає в середньому від двох до п'яти днів.

Суб'єктами кредиту , з одного боку, виступають кредитори, в даному випадку - це комерційні банки, спеціальні установи споживчого кредиту, магазини, і інші підприємства, а з іншого боку - позичальники - люди.

Споживчий кредит існує в двох формах - прямий споживчий кредит (без посередництва торгових фірм, наприклад, у вигляді кредитних карт, платіжних карт); з поручительством торгових фірм (банк укладає договір з торговою фірмою про кредитування її покупців, а фірма бере на себе поручительство за борговими зобов'язаннями покупців-позичальників перед банком і укладає договір з покупцями про умови кредиту, що погашається частинами. Ці договори передаються банку, який виплачує фірмі 80-90 % суми кредиту, а решту частини зараховує на особливий - блокиро ванний рахунок. Покупець погашає кредит по частинах; куплені їм в кредит товари служать забезпеченням платежу.

У разі непогашення в строк кредиту відповідні суми стягаються банком з блокованого рахунку). Тобто, частина загальної суми кредиту - 10-12% - зарахована банком на блокований рахунок, є гарантією погашення кредиту в строк.

Класифікація споживчих кредитів може бути проведена за декількома ознаками, наприклад, по об'єкту кредитування, суб'єктам кредитування, по термінах кредитування, по забезпеченню і методу погашення, за умовами надання, по методу стягування відсотків.

Розглянемо докладніше класифікацію по кожній з приведених ознак.

По суб'єктах кредитування існують споживчі кредити,

, що надаються

- банком ;

- торговими організаціями

- приватними особами (так звані приватні споживчі позики);

- установами небанківського типу - ломбарди, пенсійні фонди і т.д.

- споживчі кредити, що надаються позичальникам безпосередньо на підприємствах і в організаціях, в яких вони працюють.

По термінах кредитування споживчі кредити ділять на

- короткострокові - від 1 дня до 1 року;

- середньострокові - 1-5 років;

- довгострокові - понад 5 років.

По забезпеченню споживчі кредити бувають забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствамі) і незабезпечені (бланкові). Забезпечення не гарантує погашення кредиту, але значно знижує ризик його неповернення.

39Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника. Банківський кредит класифікують за такими ознаками:

Залежно від мети кредит може надаватися на:

o фінансування оборотного капіталу;

o фінансування основного капіталу;

o викуп приватизованого підприємства.

Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

Не можуть отримати кредити підприємства:

o проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації");

o під укладені ними контракти, які не передбачають захисту по-зичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів;

o коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньо-строковий, довгостроковий кредити.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

Позики з фіксованою відсотковою ставкою підприємствам надаються переважно за умов стабільної економіки. Іноді такі позики підприємство може отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін. За економічної нестабільності підприємствам, як правило, надаються позики з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в банках позики із фіксованою відсотковою ставкою.

Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України.

Кредитування в іноземній валюті має особливість, яка полягає в тім, що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо для купівлі іноземної валюти сьогодні, не можуть вважатися надійним джерелом погашення кредиту, бо можливі різкі зміни валютного курсу. Тому прогноз грошових потоків підприємства здійснюється в іноземній валюті.

Видача підприємству позики в іноземній валюті, як і в національній, здійснюється банком тільки за відсутності простроченої заборгованості за раніше виданими позиками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано.

Кредит в іноземній валюті може бути використаний підприємством на фінансування капітальних вкладень, придбання обладнання, сировини, матеріалів. Зокрема, підприємство може передбачати часткове використання виданого кредиту на такі цілі:

o оплата комісійних за виконання банком платежів або інших операцій з валютою, які здійснюються відповідно до кредитного договору підприємства з іноземною фірмою;

o оплата витрат на відрядження працівників підприємства за кордон у межах встановлених нормативів, коли необхідність відряджень підтверджується контрактом;

o сплата мита, страхових та митних внесків, які встановлені країною-експортером і віднесені за умовами контракту на імпортера;

o оплата транспортних витрат у межах чинних тарифів або до-кументально підтверджених витрат на транспортування експортної продукції.

Часом банки відмовляють підприємству у видачі кредитів у іноземній валюті. Так, банк може відмовити підприємству в позиці для спекулятивних операцій, оскільки такі операції мають зависокий ступінь ризику

Строковий кредит - це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.

Кредитна лінія - це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.