20. Класифікація джерел формування капіталу та значення їх аналізу

Так, за джерелами формування капітал поділяють на власний і позиковий.

Власний капітал підприємства визначається вартістю його чистих активів, яку розраховують як різницю між вартістю майна підприємства та його зобов’язаннями. Власний капітал складається зі статутного, додаткового та резервного капіталу, нерозподіленого прибутку.

Позиковий капітал — це частка вартості майна підприємства, сформованого за рахунок зобов’язань, які в майбутньому мають бути погашені. До складу позикового капіталу входять довго- та короткострокові зобов’язання. Структуру капіталу підприємства подано на рис. 5.1.

Власний капітал є основою незалежності підприємства. Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування. Проте потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємств тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього, особливо в тих випадках, коли виробництво має сезонний характер.

Аналіз джерел формування майна починають з дослідження його структури та динаміки її змін.

21. Аналіз структури джерел формування капіталу

До основних показників, що характеризують структуру капіталу, відносять коефіцієнт незалежності, коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт фінансування. Їх розраховують за наведеними нижче формулами.

1. Коефіцієнт незалежності:

,

де ВК — класний капітал; — загальний капітал (валюта балансу).

Цей коефіцієнт розраховують як інвестори, так і кредитори підприємства, оскільки він характеризує частку коштів, вкладених власниками в загальну вартість майна підприємства. Коефіцієнт фінансової стійкості:

,

де ДПК — довгострокові позикові кошти.

Значення коефіцієнта відображує частку довгострокових пасивів у складі сукупного капіталу, тобто тих джерел фінансування, які підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час.

2. Коефіцієнт фінансової стабільності:

,

де ПК — позиковий капітал.

Коефіцієнт показує, яка частина діяльності підприємст- ва фінансується за рахунок власних, а яка — за рахунок позикових коштів.

22. Аналіз вартості капіталу

Вартість власного капіталу розглядають з точки зору упущеної вигоди. Розглядають різні способи визначення ціни власного капі­талу. Найбільш поширені з них: на основі дивідендів; на основі доходів; на основі вивчення «ціни» капітальних активів.

Ціна залученого капіталу визначається відношенням витрат, пов'язаних із залученням фінансових ресурсів, до самої величини капіталу, що залучається. Визначивши вартість окремих джерел фінансування, необхідно розрахувати середню вартість капіталу:

СВК=Укід

де к.— ціна і-го джерела коштів; д.~ питома вага джерела коштів у загальній їх сумі.

Визначення ціни капіталу не зводиться тільки до розрахунку відсотків, які необхідно сплатити власникам фінансових ресурсів, а й характеризує ту норму рентабельності, яку повинно забезпечити

підприємство, щоб не змінити своєї ринкової вартості. Тому аналіз капіталу доповнюється оцінкою ефективності використан­ня власного і залученого капіталу, який рекомендується здійсню­вати за допомогою таких показників дохідності:

• загальна рентабельність інвестованого капіталу;

• ставка рентабельності (дохідності) власного капіталу;

• ставка рентабельності (дохідності) залученого капіталу. Необхідно звернути увагу на те, що залучення банківського

кредиту за певних умов є економічно виправданим, незважаючи на збільшення фінансових витрат, пов'язаних зі сплатою відсотків.