56. Багатофакторні моделі діагностики ймов банкрутства

Найчастіше для оцінки можливого банкрутства підприємстві використовують запропоновані відомим західним економісток Е. Альтманом 2-моделі (АІІтап 2-5СОге).

Найпростішою з них є двофакторна модель. Для неї вибираєть' ся всього два основних показники, від яких залежить імовірність банкрутства підприємства: коефіцієнт покриття (характеризу^є ліквідність) і коефіцієнт фінансової незалежності (характеризує фінансову стійкість). На основі аналізу західної практики були ви­явлені вагові коефіцієнти кожного з цих факторів:

2 - -0,3877 - 1,0736К„ + 0,0579К_фз, (10.*)

де К_п — коефіцієнт покриття; К_фз - коефіцієнт фінансової за­лежності.

Для підприємств, у яких 2=0, імовірність банкрутства мені^^а

50% і далі знижується в міру зниження значення 2.

В1968 р. Альтманом була розроблена формула п'ятифактор^оі моделі прогнозування банкрутства. Було досліджено "" підприємств із використанням 22-х фінансових показників.

2 = 1,2 • А + 1,4 • В + 3,3 • С +0,6 • Д + 1,0 • Е

де А — частка робочого капіталу в активах (відношення суми робочого капіталу до загальної вартості активів); В — рентабельність активів (відношення чистого прибутку до загальної вартості ак­тивів) ; С — рентабельність активів, розрахована за чистим доходом (відношення чистого доходу до загальної вартості активів); ^ — відношення ринкової капіталізації підприємства до суми заборго­ваності; Е —віддача активів (відношення обсягу продажу до загаль­ної вартості активів).

У1983 р. Е.Альтман запропонував новий варіант п'ятифактор-ної моделі для підприємств, акції яких не обертаються на органі­зованих ринках цінних паперів:

2 = 0,717-А + 0,847• В + 3,107• С +0,42• О + 0,995• Е, (10.3)

де цільові показники А, В, С, Е розраховуються за алгоритмом, наведеним у формулі 10.2, а показник Т> дорівнює відношенню балансової вартості акцій підприємства до суми заборгованості.

У зарубіжних країнах також використовується показник діаг­ностики платоспроможності Конана і Гольдера:

2 = 0,16х,-0,22х₂ + 0,87х₃ + 0,10х₄-0,24х₅ , (10.4)

де х, — відношення суми дебіторської заборгованості та грошо­вих коштів до загальної вартості активів підприємства; х₂ - відно­шення постійного капіталу до загального розміру пасивів підприємства; х₃ — відношення фінансових витрат підприємства до виручки від реалізації продукції; х₄ — відношення витрат на персо­нал до доданої вартості, яку він виробляє; х₅ — відношення валово­го прибутку підприємства до залученого капіталу.

Модель Спрінгейта передбачає розрахунок інтегрального по­казника, за допомогою якого здійснюється оцінка ймовірності ви­знання підприємства банкрутом:

Достовірність даної моделі за деякими джерелами оцінюється на рівні 95%.

У1983 р. Е.Альтман запропонував новий варіант п'ятифактор-ної моделі для підприємств, акції яких не обертаються на органі­зованих ринках цінних паперів:

2 = 0,717-А + 0,847• В + 3,107• С +0,42• О + 0,995• Е, (10.3)

де цільові показники А, В, С, Е розраховуються за алгоритмом, наведеним у формулі 10.2, а показник Т> дорівнює відношенню балансової вартості акцій підприємства до суми заборгованості.

У зарубіжних країнах також використовується показник діаг­ностики платоспроможності Конана і Гольдера:

2 = 0,16х,-0,22х₂ + 0,87х₃ + 0,10х₄-0,24х₅ , (10.4)

де х, — відношення суми дебіторської заборгованості та грошо­вих коштів до загальної вартості активів підприємства; х₂ - відно­шення постійного капіталу до загального розміру пасивів підприємства; х₃ — відношення фінансових витрат підприємства до виручки від реалізації продукції; х₄ — відношення витрат на персо­нал до доданої вартості, яку він виробляє; х₅ — відношення валово­го прибутку підприємства до залученого капіталу.

2 = 1,03х, - 3,07х₂ + 0,66х₃ + 0,4х₄, (10.5)

де X! — відношення суми робочого капіталу до загальної вар­тості активів підприємства; х₂ — відношення суми прибутку (до сплати податків та відсотків) до загальної вартості активів підприємства; х₃ — відношення суми прибутку (до сплати податків) до короткострокової заборгованості підприємства; х₄ — відношен­ня обсягу продажу підприємства до загальної вартості його активів.

Підприємство з достовірністю 92% може бути віднесене до ка­тегорії потенційних банкрутів, якщо розрахункове значення 2-показника менше 0,862.

Модель Лису передбачає оцінку ймовірності банкрутства підприємства на основі чотирифакторної моделі 2-показника:

2 = 0,063х, - 0,092х₂ + 0,057х₃ + 0,001х₄, (10.6)

де х, - відношення суми оборотних активів до загальної вар­тості активів підприємства; х₂ — відношення суми прибутку від ре­алізації до загальної вартості активів підприємства; х₃ — відношен­ня суми нерозподіленого прибутку до загальної вартості активів підприємства; х₄ — відношення суми власного капіталу підприєм­ства до суми його залученого капіталу.

Якщо 2<0,037, - підприємству загрожує банкрутство.

Чотирифакторна модель Таффлера:

2 = 0,03х, - 0,13х₂ + 0,18х₃ + 0,16х₄

де х, — відношення суми прибутку від реалізації до суми корот­кострокових зобов'язань підприємства; х₂ — відношення суми обо­ротних активів підприємства до загальної вартості його зобов'я­зань; х₃ — відношення суми короткострокових зобов'язань до за­гальної вартості активів підприємства; х₄ — відношення виручки від реалізації продукції підприємства до загальної вартості його активів.

Якщо 2>0,3 — підприємство має добрі довгострокові перспек­тиви, при 2<0,2 — є ймовірність його банкрутства.