2.2 Основа виховання материнських установок у ставленні до дітей з церебрально-органічною патологією.

На думку І. М. Клещерова, для психічного розвитку та особистісного становлення дитини велике значення має характер виховного впливу батьків, їх ставлення до дитини. Особливого значення це набуває для хворої дитини, оскільки виховні помилки батьків можуть призводити до з’явлення та підсилення вторинних особистісних змін у дітей, що певною мірою обмежуватиме доступний ним рівень соціальної адаптації [21, c. 225].

У зв’язку зі створенням і вдосконаленням в країнах пострадянського простору системи реабілітації та соціальної адаптації для дітей з обмеженими можливостями здоров’я та розвитку збільшується кількість досліджень, присвячених особливостям батьківського ставлення до такої дитини, її виховання, а також психологічним характеристикам їх батьків, зокрема, матерів. Цими дослідженнями займались:Г.П. Іванова , О.В. Смирнов, І.М. Клащерова [22], [23, с. 144], [32, с. 109-114], [33], [38, с. 192].

Метою дослідження Г.П Іванової і О.В. Смирнова є встановлення особливостей батьківського ставлення, виховання та установок по відношенню до дітей з неврологічною патологією (зокрема, з ДЦП), які включені в систему медико-соціальної реабілітації [19,с.34-56].

Досліджувалися матері, оскільки більшою частиною саме вони безпосередньо включені в здійснення реабілітаційних заходів по відношенню до їхніх дітей. В дослідженні брали участь матері дітей, які проходили курс реабілітації в Українському медичному центрі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи протягом 2001-2005 років. Загальна кількість матерів складає 180 осіб. Серед їх дітей з діагнозом «дитячий церебральний параліч» – 123 випадки, «синдром рухових порушень» – 57 випадків. Загальний вік дітей – від 2 місяців до 11 років (середній вік – 2,5-3,5 роки). При огляді психологом у 80,6 % дітей встановлені когнітивні порушення різного характеру та ступеню. Вік матерів – від 17 до 50 років. Контрольну групу складали 51 мати здорових дітей відповідного віку.

З метою дослідження материнських установок був використаний опитувальник «Вимірювання батьківських установок і реакцій» PARI Шефера-Белла. Дослідження ставлення до дитини проводилося з допомогою опитувальника батьківського ставлення (ОБС) Варги-Століна [30, с. 144-152]. Особливості сімейного виховання досліджувалися з допомогою опитувальника АВС Ейдеміллера-Юстицькіса. Дві останні методики виконували тільки матері дітей, старших за 2,5 роки. Проводилася статистична обробка даних за допомогою пакету SPSS.

Дослідження ставлення матерів до дітей за допомогою опитувальника ОБС Варги-Століна проводилося серед матерів дітей з ДЦП (оскільки всі діти з синдромом рухових порушень мають вік не більш 1 року) та матерів здорових дітей. Порівняння показників відповідних шкал опитувальника між експериментальною та контрольною групами наведене в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Шкали установок	Експеримент. група	Контрольна група	Значення t-критерію
Прийняття-нехтування**	11,93	9,55	4,324
Авторитарна гіперсоціалізація	4,06	3,44	4,056
“Маленький невдаха”**	2,18	1,53	3,559

** Рівень значимості 0,001.

Значиме розрізнення між оцінками матерів дітей з ДЦП та матерів здорових дітей за шкалою «прийняття-нехтування» свідчить про більш виражене емоційне нехтування хворої дитини, що відповідає як літературним даним, так і встановленим раніше [22, с.132-138].

Встановлені також значимі розрізнення за шкалою інвалідизації дитини («маленький невдаха») у бік більш вираженої інвалідизації своєї дитини матерями хворих дітей. На наявному емпіричному матеріалі І.М. Клащерової не встановлено значимих розрізнень показників цієї шкали у матерів здорових та хворих дітей (рівень значимості розрізнень – 0,099) [21,с.225]. Це відповідає даним, одержаним Савіною і Чаровою на виборках матерів здорових – глухих і розумово відсталих дітей, між якими вони також не знайшли значимих розрізнень показників цієї шкали [33, с.15-23]. Дослідження стилю сімейного виховання за допомогою опитувальника АСВ Ейдеміллера-Юстицькіса проводилося також тільки серед матерів дітей з ДЦП та матерів здорових дітей. Результати порівняння даних між цими двома групами наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Шкали установок	Експеримент. група	Контрольна група	Значення t-критерію
Гіперпротекція**	7,71	4,57	7,532
Гіпопротекція*	2,30	3,23	-2,201
Ігнорування потреб**	1,16	0,45	2,822
Недостатність вимог**	2,26	1,34	3,041
Надмірність заперечень*	2,31	1,61	2,023
Фобія втрати**	4,04	1,70	4,770
Нерозвиненість батьківських почуттів*	2,91	1,68	2,580
Надання переваги жіночим якостям*	2,94	2,02	2,070

*Рівень значимості 0,05,

**Рівень значимості 0,01.

Встановлені значимі розрізнення по 8 з 20 шкал методики, що свідчить про суттєву різницю у виховному підході до дітей з ДЦП на порівняння зі здоровими дітьми. Відмічений більш високий рівень гіперпротекції і недостатності вимог до дитини, з одного боку, і ігнорування потреб та надмірності заперечень – з другого. Серед внутрішньоособистісних чинників таких особливостей виховання відмічаються відносно вищі значення фобії втрати та нерозвиненості батьківських почуттів.

Установки по відношенню до дитини і до своєї сімейної ролі матерів дітей з неврологічними захворюваннями досліджували за допомогою опитувальника PARI. Дані порівняння показників між експериментальною та контрольною групами за шкалами цієї методики наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Установки по відношенню до дитини	Експеримент. група	Контрольна група	Значення t-критерію
Зниження волі**	14,88	13,33	3,180
Відчуття самопожертви**	15,02	12,48	3,631
Надмірна строгість**	12,18	10,33	2,651
Виключення внутрішньосімейних впливів**	14,12	12,30	2,966
Надмірний авторитет батьків**	15,96	13,81	3,596
Зниження агресивності*	13,02	11,59	2,330
Рівні відносини*	16,57	15,33	2,059

*Рівень значимості 0,05,

**Рівень значимості 0,01.

В цілому зміни установок спостерігаються у напрямку підсилення контролю по відношенню до дитини у матерів хворих дітей. Розрізнення між показниками шкал PARІ між групами матерів дітей з ДЦП та синдромом рухових порушень (СРП) наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Установки підсилення контролю по відношенню до дитини	Матері дітей з ДЦП	Матері дітей з СРП	Значення t-критерію
Надмірне опікування*	12,18	14,44	-2,197
Подавління волі**	14,58	16,22	-3,035
Відчуття самопожертви*	14,82	16,78	-2,432
Надмірний авторитет батьків**	15,42	17,88	-3,177

*Рівень значимості 0,05,

**Рівень значимості 0,01.

На наш погляд, приведені в таблиці 2.4 розрізнення пояснюються тим, що діти із синдромом рухових порушень всі мають вік до 1 року, в той час як середній вік дітей з ДЦП – старший за 3 роки, вони в середньому більш самостійні і адаптовані в побуті. Тому зрозуміле відносно менше значення показників шкал надмірного опікування, зниження волі та надмірного авторитету батьків. Розрізнення показників шкали «відчуття самопожертви», на наш погляд, пов’язано з тим, що з часом у матерів хворих дітей наступає певна адаптація до нової сімейної ситуації, крім того, діти також стають більш адаптованими, що дає матерям можливість переключатися на інші справи. Матері ж грудних дітей більшу частину часу приділяють саме дитині.

Отже, … (висновки до запитання 2.2)