3. Ознаки і властивості організації

Поняття організації може відноситись до трьох відмінним між собою феноменам.

1) Діяльність людини щодо створення стану впорядкованості або цілісної системи. Тобто, воно може означати штучне об’єднання інституційного характеру, які призначенні для виконання якої-небудь визначеної функції. В цьому ракурсі організація має свій соціальний статус (наприклад, орган влади, асоціація, підприємство і т.д.). Власне це розуміння організації з точки зору рівня формування і функціонування соціальних відносин має для нас особливе значення, так як визначаючою ознакою тут являється ціль. В даному випадку організація виступає як цільовий об’єкт, як цільова сукупність, в якій досягнення загальних цілей можлива лише тоді, коли досягнуті індивідуальні цілі, і, навпаки, досягнення індивідуальних цілей стає можливим тільки через висування та досягнення загальних цілей. В першому випадку створюються трудові організації (підприємства, установи), в другому – виникають різні громадські організації(асоціації). Колективне ціле досягнення, в свою чергу викликає необхідність ієрархії управління.

2) Під ним розуміється якийсь об’єкт, система, що має складну внутрішню структуру (підприємство, цех, відділ, служба) Поняття “організація” в даному випадку може співпадати з поняттям “управління” хоча, звичайно, не повністю. В даному випадку “організація” означає діяльність за розподілом функцій, координації і т.д., тобто процес ціле напрямленої взаємодії на об’єкт, передбачаючий особи організатора і підлеглих.

3), Стан впорядкованості тої чи іншої сукупності предметів, явищ (внутрішня форма, структура системи); В дано випадку термін “організація” використовується для характеристики ступеню впорядкованості об’єктів, тобто для виявлення його структури та типів зв’язків цілого та його частин. В даному змісті цей термін переважно застосовується для позначення організованих і неорганізованих систем, формальних і неформальних організацій. Управління є заснований на об’єктивних законах управління, ціле напрямлений процес взаємодії органа управління на об’єкт управління шляхом отримання інформації про його стан, прийняття у зв’язку з цим рішення і доведення до виконавця командної інформації з використанням відповідних прийомів, способів, методів управління.

Організація - свідомо координоване (кероване) соціальне утворення (тобто складається з людей та їх груп, які взаємодіють між собою) з певними межами, що функціонує на відносно постійній основі для досягнення спільної мети (цілей). Організаційні процеси містять у собі соціальну суть; взаємодія членів груп в організації повинно бути збалансованим, що припускає координацію. Межі організації щодо визначені і можуть змінюватися в часі. Члени організації вносять свій посильний внесок у досягнення встановлених цілей. Перевага організованих груп полягає в можливості людини швидше досягти своїх цілей, ніж при одиночному підході. Структура організації визначає, яким чином мають бути розподілені завдання, якою має бути субординація, які формальні координуючі механізми та моделі взаємодії працівників.

Організації властиві комплексність, формалізація і співвідношення централізації і децентралізації. Комплексність розглядає ступінь диференціації в рамках організації і включає рівень спеціалізації або розподілу праці, кількість рівнів в ієрархії організації і ступінь територіального розподілу частин організації. Формалізація представляє собою заздалегідь встановлені і розроблені правила і процедури, що визначають поведінку працівників. Співвідношення централізації і децентралізації визначається рівнями, на яких виробляються і приймаються управлінські рішення в організації. Прийняте співвідношення централізації і децентралізації характеризує і визначає тип і характер установлюваної організаційної структури управління При проектуванні організації формується її структура, покликана досягти виконання поставлених цілей. Організація при цьому сприймається як організм, який діє раціонально і цілеспрямовано, що має встановлену мету і удосконалює методи її досягнення.