Сутність принципів та їх класифікація.

В теорії організації сформульовані принципи на основі яких здійснюється побудова, функціонування та розвиток організацій.

Принцип – оптимальне правило (норма), яке сформульоване людьми і носить об’єктивний характер.

Принципи організації є об’єктивним відображенням закономірностей практики управління. Вони визначають потреби до конкретної системи, структури і організації. У відповідності з цими вимогами утворюються органи управління, встановлюються взаємозв’язки з його рівнями, між організацією і державою, застосовуються ті чи інші методи управління.

Із зміною економічного життя міняються і принципи організації. Наприклад, на початку 20 століття, використовувались принципи, розроблені Ф. Телором, А. Файолем, а в теперішній час приділяється увага соціальному аспекту.

В літературі наводиться різноманітна класифікація принципів. Об’єднуючи всі підходи можна поділити всі принципи на:

- загальні – для всіх організацій та ситуацій;

- часткові та ситуаційні – характерні тільки для певної сфери чи ситуації в діяльності організації;

- динамічного чи статичного стану, характерного для певної організації.

Крім того, в літературі принципи організації поділяють на три групи: (таблиця)

Таблиця

Принципи організації

Група принципів	Склад принципів	Зміст принципів
1) структурні принципи	Розподіл праці, єдність цілі і керівництва, співвідношення централізації і децентралізації, влада і відповідальність	Забезпечують чітку взаємодії між загальними цілями і задачами, з однієї сторони, і їх розподілом на більш часткові і дрібні, з іншої, сприяючи правильному підбору та призначення керівників, закріплення за ними відповідних повноважень і відповідальності, а також об’єднання підрозділів ланцюгом цільових команд
2) принципи процесу	Справедливість, дисципліна, винагорода персоналу, корпоративний дух, єдність команди, підпорядкування головній цілі	Визначають характер і зміст діяльності керівників, їх взаємовідносини з підлеглими. Ці принципи необхідно враховувати при проектуванні організаційних структур
3) принципи кінцевого результату	Порядок, стабільність, ініціатива	Визначають оптимальні характеристики організації.

Загальні принципи організації та їх характеристика:

1. Принцип оберненого зв’язку: соціально-економічні системи – це відкриті і не рівноважні системи. Їх регулювання можливе за принципом оберненого зв’язку. Будь-яка система управління складається з керуючої і керованої підсистем. Між ними є різноманітні комунікаційні зв’язки, які є каналами передачі управлінської інформації, циркуляція якої дозволяє встановити співвідношення інформації на вході та інформації на виході управляючої системи. Співставлення рівнів інформації дає можливість оцінити стан як управляючої системи вцілому так і окремих її елементів. Оцінка інформації суб’єктом управління повинна бути оперативної і достовірною, що не відбулося зниження якості управління.

2. принцип розвитку – (необоротна, напрямлена зміна системи), рух нерівноважної системи до притягання стійкості, яке забезпечується завдяки відхиленням значень величин від їх середніх значень на будь-якому з етапів життєвого циклу організації. Розрізняють дві форми розвитку: еволюційну (поступова кількісна і якісна зміна), і революційну (стрибкоподібний, неусвідомлений перехід від одного стану системи, процесу управління до іншого). Існує прогресивний і регресивний розвиток, який може на початку охоплювати не всю систему, а тільки який-небудь один компонент.

3. принцип конкурентності – життєздатність організації залежить від конкурентних задатків організації, які визначають найбільш ефективні шляхи розвитку;

4. три принципи відповідності:

• цілей та ресурсів: ключові цілі, прийняті в організації, повинні своєчасно бути забезпеченні ресурсами. Даному принципу відповідає програмно цільова технологія процесу виробництва і розробки рішень.

• розпорядності і підлеглості: у кожного робітника повинен бути один лінійний (виконує адміністративну, технологічну функцію) і будь яка кількість функціональних керівників при виконанні конкретної роботи;

• ефективності виробництва і економічності – для кожної організації повинна бути знайдена відповідність між ефективністю і витратами (ефект (результат) визначається зменшенням витрат);

5. Принцип оптимального поєднання централізації і децентралізації виробництва і управління: необхідно, щоб було найдено найкраще співвідношення обсягів адміністративних, технологічних та допоміжних функцій виробництва та управління. Даний принцип потребує вчасно здійснювати об’єднання і розділення організації чи підрозділів. Внутрішніми сигналами для проведення цієї роботи є зниження попиту на товари, зростання витрат на управлінський апарат, зростання незапланованих звільнень персоналу.

6. Принцип прямонаправленості: виробничі та інформаційні процеси повинні проходити по найкоротшому шляху, щоб уникнути додаткових витрат та спотворень. Наприклад, цінна інформація, здійснивши довгий шлях, може виявитися недостовірною.

7. Принцип ритмічності і синхронізаціїі виробничі та інформаційні процеси повинні проходити із заданим рівнем рівномірності протягом заданих протягом заданих часових інтервалів для забезпечення узгодженості продуктивності праці на різних ділянках єдиного технологічного процесу. При цьому серед виробничих підрозділів потрібно виділити постійний чи тимчасовий центр синхронізації, під режим діяльності якого повинні підлаштовуватись інші процеси чи підрозділи організації. Динаміка ринкових відносин потрібує гнучкості в організації бізнес-процесів: щось тимчасово підсилити, когось виділити, переорієнтуватись на нові процеси чи підрозділи.

Часткові та ситуаційні принципи організації

Часткові та ситуаційні принципи організації мають обмежене розповсюдження в організаціях, вони обумовлені ситуацією, що склалася чи особливим характером діяльності. Їх поділяють на наступні групи: 1) Принципи, які застосовуються у різних суспільних підсистемах (економічна, соціальна, політична, сімейно-побутова); 2) принципи, які застосовуються в процесі різних видів організаційної діяльності (принципи держслужби, принципи управління персоналом); 3) принципи управління організацією.

Наприклад, американський дослідник Д. Коллінз при формуванні команди пропонує керуватися наступними принципами:

• «керівництво здійснюється за допомогою питань, а не відповідей»;

• «обговорюються помилки, а не звинувачують працівників»;

• «при невдачах керівник дивиться в дзеркало, а при успіхах у вікно»

Принципи станів організацій

Принципи статичного стану організації:

1. принцип пріоритету цілі: в системі «ціль - задачі – функції – структура – персонал» найвищий пріоритет має ціль. При створенні, реструктуризації чи ліквідації організації найкраще повинна бути розроблена загальна ціль і представлена більш дріб6ними цілями за сферами діяльності (економічними, організаційними, технологічними) або за видами продукції, що випускається (послугами, товарами, інформацією). Кожна ціль повинна бути конкретизована у вигляді задач з уточненням обсягів, термінів, ресурсів. Для їх рішення формуються функції управління і виробництва з вказівкою складності і схожості. На їх базі створюється оптимальна організаційна структура, яка в свою чергу служить основою для формування контингенту працівників організації.

2. Принцип пріоритету функції над структурою: найвищий пріоритет має функція в системі «функція-структура». Керівник спочатку формує набір необхідних функцій, потім у відповідності з ним створює відповідну структуру.

3. Принцип пріоритету суб’єкта управління над об’єктом: пріоритет надається керівництву відносно майбутніх працівників. Спочатку підбирається керівник, який може професіонально реалізувати поставлену ціль, потім він підбирає команду, яка за професіональними та особистими якостями зможе працювати над конкретними задачами.

Принципи динамічного стану організації:

1. Принцип пріоритету персоналу: будь-яка організація створюється людьми і для людей. Глобальна ціль: максимально задовольнити потреби особистості та суспільства. При функціонуванні організації основна увага повинна приділятися персоналу, його стимулюванню. Тому необхідно формувати структуру, функції, задачі і цілі прийнятні для персоналу. У випадку виникнення проблем з персоналом потрібно їх відкоректувати.

2. Принцип пріоритету структури над функціями: найвищий пріоритет має структура в системі «функція-структура». Керівник або створює унікальну для своєї організації структуру або повністю копіює структуру якої-небудь зразкової організації з набором вже виконуваних функцій (використовуючи метод бенч-маркінгу). Практика показує, що 60-80% підприємств надають перевагу копіюванню. Зміни, які відбуваються в структурі супроводжуються введенням нових або скороченням старих функцій виробництва чи управління.

3. Принцип пріоритету об’єкта над суб’єктом: в діючій організації при заміні керівника чи реорганізації підрозділів пріоритет повинен надаватися колективу підрозділу відносно майбутнього керівника, тобто він повинен підбиратися під конкретно діючі структурні підрозділи з врахуванням його сумісності з колективом підлеглих, причому керівник не повинен зменшувати потенціал колективу чи бути гіршим свого попередника.

Порівняльний аналіз принципів дії статичної та динамічної організації. Суть протиріччя принципів дії статичної організації полягає в тому, що, з однієї сторони, досягнення стабільного режиму роботи являється однією з цілей її функціонування, а з іншої неминучі нововведення, необхідні організації для її успішного розвитку і виживання. Ці нововведення визначають перехід організації в динамічний режим роботи