53) Теорія ієрархії людських потреб а. Маслоу

Потреби – це внутрішні стимули активності, те, що забезпечує самозбереження існування людини. В науці є багато спроб класифікувати потреби, найвідоміша – структурна модель Маслоу. Ця модель складається з 5-ти рівнів: 1) фізіологічні потреби. 2) потреби у захисті, безпеці, стабільності існування, впевненості у завтрашньому дні. 3) потреби в емоційних зв’язках. 4) потреби у самоповазі + у повазі з боку інших. 5) потреби у само актуалізації, творчості, реалізації своїх можливостей. Задоволення потреб нижчого рівня актуалізує потреби більш високого рівня.

54) Теорія “управління через співучасть” Д. Макгрегора.

Сутність концепції у встановленні залежності стилю керівництва від стилю поведінки працівників. Керівник має пам’ятати, що кожна людина – істота унікальна і цінна. Є ще і об’єктивні обставини – низька трудова дисципліна, вимушений поспіх, низька кваліфікація. Перш ніж вибирати модель керівництва потрібно вивчити реальні умови: рівень взаємної довіри менеджерів і підлеглих, моральний клімат. Після цього можна рекомендувати або модель постійного примусу людини до праці, або модель переконання людини в тому, що трудові зусилля є природними, що внесок у загальну справу є функцією винагороди, визначеною за цей внесок.

55) Теорія збагачення праці Ф. Херцберга, найважливіший її соціологічний постулат.

Суть теорії в створенні самоврядних груп, урізноманітненні дій робітників, збільшення елементів ініціативи, відповідальності. За таких умов праця ніби кидає виклик людині, мобілізує її творчі сили на вирішення виробничих завдань, стимулює трудовий азарт, породжує гордість за свою роботу. Головна установка – стимулювання через саму працю з використанням прагнення людини до самовираження як головного стимулу. Проте організатори в-ва розцінили цю теорію як шарлатанство, порушення принципів управління.

56) Теорія “постіндустріального суспільства”

Розроблена америк. соціологом Беллом. Згідно з нею всесвітня історія проходить до індустріальну, індустріальну і постіндустріальну стадії. На кожній стадії домінує один фактор: у доіндустр. – с/г праця, в індустр. – промисловість, в постіндустр. – інформація. На останній стадії сфера послуг починає переважати сферу в-ва, панують інтелектуальні технології, поширюється планування і контроль. Велику роль в постіндустр. Суспільстві відіграють наукові дослідження і освіта. Соц. зв’язки ускладнюються , max розвивається маркетинг, а міжособистісні комунікації дуже динамічні. Спостерігається поглиблений поділ праці і виокремлення інституту управління. Власність перестає бути головною ознакою соц. диференціації, стає → знання та контроль над інформацією. Основним засобом в-ва є мозок людини. В політичній сфері відбувається децентралізація влади, яка все частіше делегується згори до низу. Політична боротьба ведеться не за контроль над власністю, а за вплив на державу.