163. Соціологічні документи, їх класифікація.

Термін “документ” у соц. трактує­ться як засіб фіксування різними способами на спеціальних носіях інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та про дія­льність людини. Документи в соціології — це друковані, рукописні та інші ма­теріали, створені для зберігання і передавання інформації, яка нако­пичується в результаті діяльності окремих людей, груп чи колекти­вів. Вони несуть інформацію про соціальні процеси, що відбуваються в суспільстві. Від виду документа залежить те, для чого його можна викорис­тати і якими методами проаналізувати. За статусом документи поділяють на офіційні (відображають суспільні зв'язки й колективні по­гляди; накази, постанови і заяви уряду, плани роботи і звіти виробничих колективів, громадсько-політичних організацій, протоколи зборів, списки премійованих; матеріали стіннівок і багатотиражок); документи, що стосуються окремої особи (анкети, службові характеристики, особові листки з обліку кадрів, дипломи, свідоцтва, судові вироки) та особисті (складені з ініціативи самих працівників, які містять їхню особисту думку щодо обстежуваних проблем). За цільовим призначенням – спеціальні (анкети, тести, протоколи спостережень, записи само­спостережень, дані експериментів) та побічні (довідкові видання, літературно-художні твори, навчально-педагогічна та інша література, преса, радіо, телебачення). За рівнем обробки інформації - первин­ні (звіти з емпіричних соціологічних досліджень, про­токоли зборів, щоденники) та вторинні (на основ перв.; мають більш узаг. аналіт. характер, відбивають більш глибокі соці­альні зв'язки). За мотивацією створення – спровоковані (від­гук на якусь критичну оцінку в пресі досвіду роботи певного тру­дового колективу, вирішення ним конкретної проблеми) і спонтанні (особисті документи, створені без особливого впливу якихось зовнішніх чинників ). За змістом – правові, історичні, еко­номічні, технічні. За функціями, які вони виконують, документи поділяють на ін­формаційно-регулятивні, комунікативні та культурно-виховні.

164. Методи аналізу соціологічних документів.

Аналіз документів — один з методів збирання первинної соціо­логічної інформації, що характеризує соціальні процеси на різних рівнях дослідження (суспільному, інституційному, груповому, осо­бистому), їх динаміку, свідомість людей, види, зміст і результати їхньої діяльності. Методи аналізу документів можна поділити на дві основні групи: неформалізовані (традиційні) та формалізовані (якісні та кількісні). Неформалізовані (традиційні) методи аналізу включають усе розмаїття розумових операцій, спрямованих на тлумачення тексту, інтерпретацію відомостей, що містяться в документах, виділення смислових блоків ідей, тверджень, що цікавлять дослідника. Неформалізований аналіз документів грунтується на загальних логіч­них міркуваннях, синтезі, порівнянні, визначенні, оцінці, осмислен­ні. Його можна поділити на зовнішній (перевірка істинності документа, аналіз його «історич­ного контексту» і обставин, що супроводжують його появу) і внутрішній (вивчення змісту документа, суті викладених у ньому матеріалів, логіки тексту, соціальних чинників, що зумовили його по­яву). Неформалізовані методи значною мірою грун­туються на інтуїції дослідника®тенденційність і суб'єктивізм. Фор­малізований аналіз грунтується на переведенні текстової інформа­ції в кількісні показники, що надає результатам аналізу належної об'єктивності. В основі формалізованого аналізу лежить квантифікація тексто­вого матеріалу. Контент-аналіз — переведення масової текстової (чи звуко­вої) інформації в кількісні показники з подальшою обробкою її. При цьому в текстах документів мають бути виявлені такі властивості, які легко вимірюються і відображають найбільш суттєві сторони його змісту. Для цього вибирають одиниці аналізу (змістові), які можна фіксувати й одночасно переводити за допомогою одиниць рахунку в кількісні показники. Недоліком формалізованого аналізу є те, що зміст документа не можна виміряти тільки за допомогою формальних показників.