146. Історичні типи релігійних вірувань, завдання соціології у дослідженні їхнього співіснування

Християнство має багато різновидів, найпоширенішими серед них є православ‘я та католіцизм.

Православ‘я визнає всемогутнього триєдиного Бога: Бог-Отець – створив світ, Бог-Син – народився від Діви Марії, Дух Святий – його дарує Бог-Отець. Католики вважають, що Дух Святий можуть дарувати і Бог-Отець і Бог-Син.

Православ‘я і католицизм різняться як догматичними, так і культурними особливостями:

• у католицькій церкві під час богослужіння можна сидіти, а у православ‘ї люди моляться стоячи;

• у католицькій церкві під час богослужіння звучить органна музика, а у християнській – співом;

• у католицьких церквах менше ікон ніж у християнських, натомість багато скульптурних зображень Ісуса Христа, Діви Марії, різних святих;

• католицизм визнає чистилище та є намісник Хреста на землі – Папа Римський.

• православ‘я не є централізованим на відміну від католицизму.

Іслам – одна з найбільш поширених релігій. Іслам виник у Хіджазі(Західна Аравія), творцем вважають релігійного проповідника (пророка) Мухаммеда, проповідь якого була реакцією на гостру кризу арабського суспільства, спричинену розпадом родоплемінних відносин і початком формування ранньо-класового суспільства. За характеристиками своєї етики, обрядовості й міфології іслам близький до іудаїзму й християнства.

Головні принципи ісламу, викладені в Корані, були, на думку віруючих, передані Аллахом(Богом) своєму обранцю(расулу) Мухаммеду через ангела Джебраїла.

Буддизм виник у стародавній Індії. Його фундатором вважають індійського принца Сіддхартху Гаутаму, який потім отримав ім‘я Будди, що означає "той, хто прокинувся". Особливістю буддизму є його практична "земна" спямованість. Він не визнає ритуалів, абстракцій і за центральну проблему має особисте життя людини. Основний зміст буддійських книг – це практична доктрина "спасіння" або "звільнення". Її викладено в "чотирьох благородних істинах": життя – це страждання, причина страждання, стан звільнення від страждання, шлях до звільнення від страждання.

Іудаїзм – релігія, яка виникла в І тисячолітті до н.е. в Палестині і поширена в євреїв. Більшість віруючих зосереджено в Ізраїлі і США.У ХІІІ ст. до н.е. частина західносемітських кочових племен, що втікала (за біблійними переказами) в пустелю від єгипетського фараона, об‘єдналася навколо культу Яхве – бога племінного союзу. Яхве не мав ні зображення, ні храмів. Йому був присвячений окремий намет ("скинія"), а в ньому ларець ("ковчег"), що вважався земним місцем перебування бога, який незримо присутній у всьому світі.

Іудаїзм, так само як і іслам, не має духовної ієрархії. Однією з найважливіших догм іудаїзму є визнання євреїв богообраним народом.

Іудаїзм на відміну від християнства зберіг значно більше архаїчних пережитків первісних вірувань – різних ритуалів, приписів, харчових заборон тощо.

147. Соціологічна оцінка сакралізації та секуляризації

Загальною особливістю розвитку релігії в ХХ ст. є її секуляризація – процес витіснення релігійно-міфологічних пояснень світу науково-раціанальними, що послабило вплив релігії на інші соціальні інститути – освіту, економіку, політику, сім‘ю тощо. Наслідком цього процесу відокремлення церкви від держави стало вошерення атеїзму, а відтак додаткове послаблення дії всіх розглянутих функцій.

Сакралізація – процес поширення табу у релігії, поширення догм, посилення впливу релігії.

Дюркгейм наголошував на різниці між сакральним та повсякденним, він також стверджував що у будь-якому суспільстві розрізняється сакральне та повсякденне, та при вивченні релігії увага повинна приділятись на явища сакрального характеру.