102. Норми як обмеження у поведінці людини

Норми – соц. правила або дерективи, що встановлюють, яка саме поведiнка вiдповiдає i яка не вiдповiдає певнiй ситуацiї; сукупнiсть фiксованих очікувань та вимог соц. угруповання до своїх членiв стосовно їх поведiнки у певних ситуацiях. Найчастiше норми фiксуються та презентуються iндивiдам вербально (засобами мови). Частина норм презентується у предметно-знаковiй формi (зразки одягу, унiформи, дорожнi знаки), а також у формi символiв (гiмни, прапори, ордена). Порушення норм має соц. наслiдки – сусп. застосовує тi чи iншi санкцiї. Сила соцiального тиску, що примушує притримуватись тих чи iн. норм, дуже рiзна i залежить вiд значення вiдповiдних норм для сусп. або його певних груп. Звичаї – різновид норм. Норми моралі – норми, необхідні для виживання сусп. та його спокійного існування. З-ни – моральні норми сусп., що встановлюються держ. владою, підтримуються її органами.

103. Сутність, спільність та відмінність понять “людина ”, “індивід”, “особистість”.

Коли аналізують місце і роль особи в суспільстві широко застосовують ці поняття, в чому ж їхня сутність?

Людина-це в першу чергу біологічна і соціальна істота, вона перебуває на найвищому щаблі в ієрархії всіх живих організмів є суб’єктом суспільної і історичної діяльності. Головною характеристикою людини є її свідома, цілеспрямована діяльність.

Індивід-(від individuum- неподільний)- це людина, що розглядається як окремий представник тієї або іншої соціальної спільності. Індивід характеризує собою, щось особливе, специфічне, неповторне, що вирізняє його від інших.

Особистість-це людина, яка, в міру своїх сил впливає на конкретно-історичні суспільні відносини, і являється одним з суб’єктів цих відносин. Кожна особа є не тільки людиною, а й індивідуальністю, яка володіє певними неповторними якостями.

Головною спільністю цих понять являється те, що вони характеризують кожну конкретну людину з властивими їй якостями, характеристиками, зв’язками.

Різниця між цими поняттями:

Людина народжується як біологічна і соціальна істота, а особистістю стає в результаті засвоєння певних знань, соціальних і культурних норм та цінностей того суспільства до якого вона належить, тобто в процесі своєї соціалізації.ф

Людина – істота біологічна і соціальна, яка уособлює найвищий щабель розвитку живих організмів на нашій планеті, також являється суб’єктом свідомої діяльності і творцем культури.

Індивід-це визначення всього того особливого, специфічного, неповторного, що відрізняє окрему людину від інших у конкретній соціальній групі.

Особистість-втілення конкретних історичних суспільних відносин і творець цих відносин залежно від своїх неповторних якостей та становища, що його вона займає у суспільстві.

104. Особистість як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин.

Загальні соціальні умови існування активно впливають на якості особистості як об’єкта соціальних взаємозв’язків та їх діяльного суб’єкта. Важливим компонентом впливу на особистість виступають економічні відносини. У нашому суспільстві - це перехід до ринкової економіки, співіснування різних форм власності, загострення конкуренції на ринку праці тощо.

Соціокультурне життя суспільства, в тому числі політичні та ідеологічні відносини теж виступає компонентом загальних соціальних умов, причому культура акумулює традиції, що склалися історично в даному суспільстві. Соціальна стратифікація та суспільний розподіл праці – це теж важливі елементи, які зумовлюють усі соціальні відносини.

Отже особистість виступає об’єктом соціальних відносин, якщо розглядати її з точки зору поведінки людини, яка формується під впливом суспільства та його інститутів, тобто тоді, коли особистість піддається впливу соціуму.

Вплив людини на суспільство передбачає розгляд особистості, як суб’єкта суспільних відносин. Це означає , що людина розглядається, як активно діюча особа, що здатна змінювати та впливати на навколишнє середовище.