14.Сукупна та гранична корисність блага. Принцип спадної граничної корисності та його роль у виборі споживача.

Корисність – спроможність товару задовольняти потреби.

Гранична корисність – приріст корисності в результаті споживання додаткової одиниці блага.

Сукупна корисність – це загальге задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним товарів чи послуг.

Сукупна корисність від споживання благ може бути виключно корисною, в той час, коли гранична корисність може приймати як додатні, так і від’ємні значення, оскільки є прирістом.

Закон спадної граничної корисності стверджує, що в процесі споживання благ виникає момент, коли корисність кожної наступної одиниці блага є меншою ніж попередня. Така ситуація зі зменшенням корисності пов’язана з тим, що в процесі споживання досягається стан насичення споживача данних благ.

15. Закони Госсена, як теоретичне обґрунтування досягнення споживачем рівноваги.

Основне положення кардиналістів: “Корисність можна виміряти”(в ютілях/utily). Кожна наступна одиниця блага приносить споживачу все меншу та меншу корисність (задоволення). Потреби, які задовольняють блага, і спосіб їх задоволення мають суб’єктивну основу.

Перший закон Госсена: Бесперевно під час акту споживання корисність наступної одиниці блага спадає. При повторному акті отримання корисності від одиниці блага зменшується в порівнянні з її початковою корисністю. Цей закон носить емпіричний та суб’эктивний характер.

2-й закон Госсена визначає оптимальність поведінки споживача:Для отримання максимальної корисності за певний період часу потрібно спожити кожного з благ таким чином, щоб MU ціх благ були рівними.

Після певного моменту ми починаємо отримувати граничну корисність, що буде дорівнювати ???

З мішана гранична корисність буде дорівнювати

(Рх-ціна блага х)

Рішення споживача щодо кількості, в якій варто споживати блага, завжди пов’язане з відмовою від якоїсь кількості благ задля придбання однієі додаткової одиниці певного блага. Споживач керується принципом раціональності: маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) таким чином, щоб корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою:???

де MUa, Mub-гранична корисність, відповідно блага А та В, ютиль; Ра, Рb-ціна, відповідно, блага А та В, грош. од. Це рівняння розглядається як основне в концепції споживчого попиту (в рамках теорії корисності) й означає досягнення споживачем стану рівноваги. Воно може бути перетворено наступним чином:

З відси видно, що при зміні ціни одного з благ, і незмінності доходу споживача та цін на інші блага вказана рівність порушується. Зменшення ціни блага А означатиме зацікавлення споживача в його додатковій закупівлі, а значить, падіння MUa. Це буде продовжуватися до відновлення рівності. Очевидно, що так діятимуть усі споживачі: падіння ціни товару А приведе до збільшення обсягу його попиту на ринку.

Отже, рівновага споживача – стан, у якому досягається оптимальна структура покупок (згідно з принципом раціональності), будь-яка зміна в структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.