56. Порівняння ефективності різних моделей ринку.
Умови за яких відбувається ринкова конкуренція, як і цілий ряд інших обставин та процесів, утворюють ринкову структуру. Вона характеризується такими ознаками, як число і розмір фірми, тип товару, рівень контролю за фірмами, умови вступу в галузь і вихід з неї, доступність інформації тощо.
Незважаючи на різноманітність ринкових структур, найчастіше виділяють 4 основні типи: ринок досконалої конкуренції, ринок монополістичної конкуренції, олігополія, монополія. Кожна з ринкових структур відрізняється рівнем конкурентності ринку, тобто здатністю фірм впливати на ринок і насамперед на ціни. Чим менший вплив, тим більш конкурентний ринок.
Порівняння різних типів ринкових структур з реальною практикою свідчить про те, що такі моделі ринку як досконала конкуренція зустрічається теоретично, а не практично. та чиста монополія, зустрічається дуже рідко. Певна частка ринку припадає на монопольні й олігопольні утворення. Найперспективнішого вигляду набуває монополістична конкуренція, що поєднує риси вільної конкуренції і чистої монополії. Таке сполучення дає змогу скористатися перевагами обох цих структур, водночас взаємно погашаючи їхні негативні наслідки. Цей різновид можна вважати більш розвинутою формою ринкової конкуренції. Але й вона не може розглядатися як єдина існуюча, бо сучасний ринок – це сполучення у різних пропорціях найрізноманітніших типів конкуренції.
57. Похідний попит і принцип оплати факторів. Попит на продукти пов’язувався з максимізацією корисності їх для споживачів, а пропозиція — з максимізацією прибутку виробників. Пропозиція споживчих благ надходила від підприємств, а попит утворювали домогосподарства. На ринку факторів виробництва (ресурсному ринку) їх ролі принципово змінюються: первинні фактори виробництва (праця, капітал, земля) пропонуються домогосподарствами та іншими суб’єктами ринку, а попит на них утворюється підприємствами. Така цільова функція реалізується на ринку благ і тому попит на ресурси є похідним попитом, залежним від попиту на кінцевий продукт. Працю, землю і інші фактори в-ва можна розгул-ти як різні форми капіталу. Слід мати на увазі , що всі фактори вир-ва (крім праці) , крім поточної ціни, яка дозволяє робити висновки при ефективність вик-ня ресурсу протягом якогось часу (ЗП,рента процент), мають капітальну оцінку. Поточна ціна – ціна послуг даного фактора протягом певного часу(оренда), а капітальна – ціна його кінцевого продажу(зміна власника). Для того, щоб максимізувати прибуток фірма має вик-ти рівність РL =MPRL, тобто гранич-й виторг від гран-го прод-у фактора має =ціні цього фактора.
58. Правило залучення факторів виробництва за умови максимізації прибутку підприємства. На досконало конкурентному ринку величини MRC будуть однаковими для всіх одиниць фактора виробництва, що залучаються, і дорівнюватимуть ціні одиниці фактора Pl. Умовою максимізації прибутку товаровиробником є залучення такої кількості фактора виробництва, за якої виконується рівність: MRCl=MRPl і Pl=MRPl. Зазначені умови можна сформулювати так, щоб вони відповідали правилу найменших витрат для вибору факторів виробництва, а саме: прибутки максимізуються у тому випадку, коли граничний продукт на грошову одиницю витрат фактора виробництва зрівнюється для кожного фактора. Тобто, витрати мінімізуються, коли остання грошова одиниця витрачена на кожний ресурс, дає однакову віддачу – такий самий граничний продукт.
59. Праця - це свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб, матеріальних і духовних благ, а також інша діяльність, зумовлена суспільними потребами. Праця вимірюється часом, витраченим людиною на виробництві. Вважається, що в процесі праці відбувається споживання робочої сили, а також розвиток і вдосконалення самої людини завдяки нагромадженню знань, досвіду, підвищенню кваліфікації. Чим більш кваліфікована праця людини, тим вищий її капітал, а відповідно і дохід з цього капіталу.
Праця як фактор виробництва охоплює людські ресурси: фізичні та розумові здібності, освітній та професійний рівень, виробничій досвід тих, хто зайнятий у виробництві. Незважаючи на розвиток суспільного виробництва і вдосконалення засобів виробництва, роль особистого фактора при цьому не тільки не зменшується, а де в чому і зростає. Зумовлюється це такими обставинами.1. під впливом науково-технічного прогресу, вдосконалюються, відповідно виникає потреба у віщій кваліфікації працівників.2, виробництво стає дедалі більш наукомістким, тобто таким, що потребує наукового забезпечення.3, виробництво розв'язує дедалі складніші завдання, орієнтовані на зростаючі потреби людей і обмежені ресурси, отже, досконалішим має бути й управління.4, зростає екологічна складність виробництва внаслідок зростання промислового навантаження на природу, порушення стійких зв'язків в екологічному середовищі, зростання потенційно негативного впливу виробництва на природу.5, зростає частка ризикових виробництв (атомна енергетика), що вимагає від людини не лише високої кваліфікації, а й значного психічного напруження. Для ринку праці характерним є саме вплив на мобільність цього ресурсу неекономічних факторів, але в мікроекономічному моделюванні виходять з їх незмінності хоча б у певний період часу. Єдиним чинником, що впливає на попит і пропозицію праці, залишається заробітна плата, рівень якої, в свою чергу, встановлюється в результаті взаємодії попиту та пропозиції праці.Попит на працю зі сторини фірм визначається дохідністю від граничного продукта, який приносить цей фактор.Величина граничного продукта праці зілежить від якості робочої сили, від рівня професійної підготовки і т.д. Пропозиція праці визначається чисельністю населення, долі в ньому працездатних, статево-віковим складом, середнім числом відпрацьованих годин.
