3.1. Обґрунтування доцільності створення лісових культур на лісокультурних ділянках

У вирішенні проблем безперервного і невиснажливого лісокористування, вирощування високопродуктивних лісових насаджень відповідно до типу лісорослинних умов, одержання максимального лісівничого ефекту при мінімально можливих затратах, збереження екологічної рівноваги в лісових біогеоценозах, найважливішу роль відіграє процес відтворення лісових ресурсів, який у західному регіоні України переважно відбувається шляхом створення лісових культур. Навіть у багатих типах лісу, щоб запобігти заміні головних автохтонних порід другорядними, доцільно застосовувати штучне лісовідновлення. Саме лісові культури повинні збагатити породний склад лісів, не допустити його збіднення. При цьому склад штучних насаджень повинен обов’язково відповідати типу лісу. Ігнорування цього аспекту призводить до зниження продуктивності, цінності та погіршення санітарного стану культур. Участь цінних аборигенних порід у складі насадження зменшується, якщо не брати до уваги складні взаємовідносини між деревними породами, у процесі яких породи з меншим ступенем конкурентноздатності випадають зі складу насадження або ростуть по IV-V класу Крафта.

Внаслідок значного посилення антропогенної дії на лісові біоценози спостерігається послаблення плодоношення деревних порід, що в свою чергу впливає на природне поновлення деревних порід.

Отже, створення лісових культур є необхідністю як з природоохоронної, так і з лісогосподарської точок зору. Без створення штучних насаджень ліси із таких цінних порід, як дуб, сосна, модрина, бук і ялина не мають майбутнього. Створення лісових культур на даних лісокультурних ділянках є необхідним для того, щоб раціонально використати природний потенціал даних лісорослинних умов, підвищити продуктивність і біологічну стійкість насадження.

3.2. Системи і способи обробітку грунту під лісові культури

Обробіток грунту під лісові культури – це механічний, хімічний чи термічний вплив на грунт на всій лісокультурній площі чи її частині, що забезпечує сприятливі умови для росту культивованих рослин. Під створення лісових культур найчастіше використовують частковий обробіток грунту, рідше – суцільний (зяблевий чи паровий). Суцільний обробіток грунту застосовують на площах, які не були під лісом, або після розкорчування ділянки. Головне завдання обробітку грунту полягає в поліпшенні повітряного, водного, теплового режимів грунту, підвищенні його родючості.

Спосіб обробітку грунту в залежності від типу лісорослинних умов та цільового призначення культур може проводитися шляхом прокладання смуг, борозен, гребенів, терас, площадок, ямок, горбиків та ін.

Площадки влаштовують на ділянках, на яких використання грунтообробних знарядь ускладнене або неможливе. Обробіток грунту площадками застосовують переважно в гірській місцевості, де переважають круті схили, а також на зрубах з наявністю природного відновлення, розміщеного на площі куртинами і при реконструкції малоцінних насаджень. Залежно від ступеня зволоження та задерніння грунту, розміщення природного відновлення площадки влаштовують розмірами 2,5 - 3,0 х 0,8 - 1,0м. При створенні культур на ділянках з надмірним зволоженням площадки влаштовують на мікропідвищеннях, на сухих – на мікропониженнях. Площадки можуть бути квадратної або прямокутної форми. На лісокультурній ділянці №1 обробіток грунту проводимо саме площадками тому, що на ділянці присутнє природне відновлення ялиці.

На зрубах, як правило, застосовують смуговий обробіток грунту з попереднім розкорчовуванням смуг завширшки 1-3м.