4.4. Закладка маточної плантації та її експлуатація
На маточних плантаціях отримують окремі види садивного матеріалу вегетативного походження (зимові стеблові та зелені живці), які використовують для вирощування живцевих саджанців або для створення лісових культур і лісомеліоративних насаджень. На маточних плантаціях найчастіше культивують тополі, верби та інші рослини, які легко укорінюються.
У відділенні живцевих саджанців лісових розсадників вирощують переважно живцеві саджанці тополі, верби. Ці породи легко розводити вегетативно, тоді як вирощувати садивний матеріал з насіння досить важко.
Обробіток грунту у відділенні живцевих саджанців такий самий, як і в шкільному відділенні. Глибина основної оранки 30-40 см, тобто на 5-10 см більша від довжини живців. Живці висаджують рано навесні. При садінні восени можуть виникати негативні явища: витискання живців з грунту під впливом періодичного замерзання і відтаювання грунту в осінньо-зимовий період і рано навесні або вимерзання верхньої бруньки.
Успіх вирощування садивного матеріалу з живців значною мірою залежить від їх якості. Живці нарізають з добре розвинених однорічних пагонів маткових дерев і кущів. Пагони заготовляють пізно восени і на початку зими, коли завершиться процес формування пазушних бруньок, а також ксилемних і флоемних тканин. У зимовий період пагони зберігаються у траншеях або в підвалах. На дно траншеї насипають шар вогкого піску, на який вертикально фіксують заздалегідь підготовлені пучки пагонів і засипають їх землею. Пучок складається з 50 або 100 зв’язаних пагонів. До кожного пучка додається етикетка з даними про генетичну оцінку матеріалу, місце і термін заготівлі тощо. Траншею прикривають шаром землі й обкопують для відведення талої води. У підвалах пучки поміщають у ящики і засипають вологим піском. Температура зберігання не повинна перевищувати 3-5˚С. Можна зберігати пагони впереміш зі снігом, у траншеях або на поверхні грунту в купах. Траншеї або снігові купи накривають тирсою або соломою. Невелику кількість живців нарізають вручну секатором, при великому обсязі заготівлі застосовують спеціальні верстати.
Довжина живців верби 20-25 см, а діаметр у верхньому зрізі 0,6-2,0 см. Верхній зріз роблять горизонтально над верхньою брунькою, нижній – під нижньою брунькою навскіс під кутом 45˚. Віддаль між нижньою брунькою і зрізом вибирають з таким розрахунком, щоб можна було поновити зріз перед садінням.
Живці, заготовлені з середньої частини пагонів, найбільш життєздатні, з добрим укоріненням. Живці висаджують спеціальною саджалкою СШП-5/3 за стрічковою трирядною схемою. Віддаль між стрічками становить 70 см, між рядками в стрічці – 40 см, між живцями в ряду – 10-20 см. Глибина садіння – майже на всю довжину живця, тільки верхню бруньку залишають на рівні або трохи вище від рівня грунту.
Догляд за насадженнями живців полягає в розпушуванні грунту, знищенні бур’янів і, якщо необхідно, поливі рослин. Саджанці з живців вирощують протягом одного-двох років. Викопують саджанці машинами ВМКМ-0,6, ВМ-1,25, скобою НВС-1,2 або плугом ВПН-2.
Розділ 5. ТЕХНІЧНЕ ПРИЙМАННЯ РОБІТ ТА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Після завершення сівби насіння в посівному відділку та закладки деревних і плодових шкілок проводять спеціальне технічне приймання виконаних робіт в розсаднику. Мета заходу – проведення контролю за якістю виконаних робіт з садіння та висіву. Технічне приймання робіт із закладки посівних та шкільних відділків, плантацій тополь, верб, ліщини, новорічних ялинок тощо виконують з метою уточнення обсягів виконаних робіт, їх якості, дотримання передбаченої проектами агротехніки сівби та садіння. На основі матеріалів технічного приймання дають загальну оцінку виконаній роботі, відзначають нові та оригінальні прийоми, які були використані в процесі проведення робіт. Крім цього, встановлюють причини незадовільного стану посівів та посадок, намічають заходи з усунення виявлених недоліків, різних відхилень в агротехніці та технології проведення тих чи інших робіт.
Технічне приймання робіт в розсаднику проводить призначена наказом спеціальна комісія, склад якої затверджує директор підприємства. Сюди входять представник держлісгоспу, лісничий, технік лісівник, лісник обходу, на території якого знаходиться розсадник, інші спеціалісти. Комісія уточнює обсяги проведених робіт, оцінює якість їх виконання. Особливу увагу приділяють відповідності технології виконаних робіт, передбачених проектом, і дотриманню агротехнічних термінів виконання робіт. Перевірці підлягають дотримання запроектованих схем висіву насіння, розміщення саджанців в шкілках, норми висіву та глибина загортання насіння, якість обробітку грунту, внесення відповідних доз добрив та гербіцидів, стан посівів та посадок в день проведення технічного приймання.
Технічне приймання робіт в посівному відділку розсадника проводять не пізніше 15-ти днів після висіву. Посіви, які на час технічного приймання не дали сходів, повторно оглядаються після їх появи. Технічне приймання робіт із закладки шкілок і плантацій проводять протягом 10-ти днів з дня закінчення робіт.
Технічне приймання посівів, які не зійшли або загинули проводять шляхом розкопування посівних стрічок (рядків) на облікових відрізках довільної довжини, які розміщують по діагональному ходу. Якість вийнятого з грунту насіння визначають шляхом зрізування з одночасним обліком сходів, які все ж з’явилися на цих облікових відрізках. Кількість пробних відрізків на 1 га посівів повинно бути не менше 20, а загальна кількість насіння для дослідження на кожній ділянці посівів однієї породи – не менше 200 штук.
До посівів, що загинули, відносять такі, що мають в грунті менше 25% здорового насіння від встановленої норми виходу сіянців. До посівів, які не дали сходів, відносять посіви з кількістю здорового насіння в грунті більше 25% від встановленої норми виходу сіянців, що не дали сходів в поточному році.
За матеріалами технічного приймання комісія складає акт у двох примірниках.
Кількість і якість садивного матеріалу визначають при щорічній інвентаризації посівів та посадок в розсадниках. Інвентаризацію проводять після закінчення вегетації рослин, але до викопування сіянців і саджанців – протягом вересня – жовтня. Інвентаризацію проводить затверджена директором підприємства комісія, яка складається із представників держлісгоспу, лісництва та розсадника. В постійних базових розсадниках, які не входять в склад інших господарських одиниць, склад комісії затверджується наказом директора розсадника.
Інвентаризацію в посівному відділку найчастіше проводять методом діагональних ходів. Для цього по діагоналі ділянки намічають пряму лінію, по якій натягують шнур. В місці перетину шнура з рядами сіянців в обидва боки від нього відкладають облікові відрізки. Загальна довжина цих облікових відрізків повинна складати 2% (при рівномірному розміщенні сіянців в рядах) або 5% (при нерівномірному розміщенні сіянців) від загальної довжини посівних рядків на ділянці. На облікових відрізках проводять суцільний перелік сіянців. Після цього визначають кількість сіянців на 1 погонний метр посівного рядка, кількість сіянців на 1 га та на всій площі ділянки.
Кількість придатних до садіння сіянців встановлюють шляхом порівняння певних частин сіянців на облікових відрізках (діаметер кореневої шийки, висота стовбурця тощо) з шаблоном, який відповідає вимогам діючих стандартів. Для цього заміряють висоту сіянця та діаметер його кореневої шийки і, відповідно, відносять його до стандартних чи нестандартних. При кількості сіянців на площі до 10 тис. шт. заміряють 100 сіянців, при кількості сіянців від 10 до 50 тис. – 250, від 50 до 100 тис. – 350, більше 100 тис. – 500 сіянців. Якщо на інвентаризованому полі стандартних сіянців за окомірною оцінкою менше 50%, то посіви залишають на дорощування.
Інвентаризацію садивного матеріалу в шкілках проводять шляхом закладання пробних ділянок прямокутної форми, довга сторона яких паралельна довгій стороні поля. Якщо площа поля становить 3-5 га, то пробна ділянка повинна включати не менше 4% садивних місць, при 5-10 га – не менше 3%, 10-50 га – не менше 2% та більше 50 га – не менше 1%. На полях шкілок площею до 3 га проводять суцільний перелік саджанців.
При віднесенні саджанців до того чи іншого гатунку до уваги беруть наступні показники: товщину стовбурця на кореневій шийці, висоту стовбурця, довжину кореневої системи, діаметр крони рослини.
Під час інвентаризації визначають загальну кількість саджанців (в т.ч. придатних для реалізації), а також приживлюваність їх у полях саджанців першого і другого року вирощування. Результати інвентаризації заносять в спеціальну карточку.
Розділ 6. ВИКОПУВАННЯ, СОРТУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Садивний матеріал у розсадниках викопують переважно навесні, до розпускання бруньок, а також і восени, але треба мати на увазі, що всі неморозостійкі деревні рослини (катальпа, айлант, шовковиця, біла акація, гледичія, горіх грецький та ін.), а також береза і сосна погано переносять осінню посадку та прикопку на зиму. Ці породи треба викопувати лише навесні. Весь процес викопки складається з двох основних заходів: підрізка коріння і вибирання руками сіянців або саджанців. Сіянці викопують на глибину 25 – 30 см, маломірні саджанці — на 40, середньомірні — на 40—70 і великомірні — на 70—130 см. При викопуванні не слід пошкоджувати коріння, штамб та крону, бо це погіршує якість садивного матеріалу.
Вибраний садивний матеріал сортують, тобто розподіляють викопані з грунту лісові сіянці та саджанці за якістю. Якість вирощуваного садивного матеріалу оцінюють за держстандартами і технічними умовами на сіянці та саджанці за породами для даного регіону. Вимірювальні інструменти: штангенциркуль, лінійка, шаблон. Під час викопування і сортування садивного матеріалу не можна довго тримати оголені корені на відкритому повітрі, бо при цьому пересихають і відмирають дрібні корені, без яких рослини погано приживлюються або взагалі гинуть. Відсортовані сіянці лічать, зв'язують у пучки: при висоті стовбурця до 40 см — по 100 шт., понад 40 см — по 50 шт. і прикопують на прикопочній ділянці.
Прикопка лісових сіянців (саджанців) — це вкриття шаром грунту коріння і нижньої частини стовбурців лісових сіянців (саджанців) у викопаних канавах глибиною 30—40 см (для сіянців) і 50—60 см (для саджанців) для короткочасного зберігання на час проведення посадки лісових культур або тривалого зимового зберігання (рис.2). Хороші результати дає зберігання садивного матеріалу в поліетиленових мішках.
Рис. 6.1. Схема зимової прикопки сіянців
Способи зберігання садивного матеріалу залежать від його типу, тобто має він закриту чи відкриту кореневу систему, та від строку його зберігання. Основні способи зберігання сіянців та саджанців з відкритою кореневою системою — це прикопка та зберігання за знижених температур (в льодовнях, на спеціальних складах для зберігання, на снігу і т.ін.).
Дрібні сіянці з закритою кореневою системою на місцях посадки звичайно довго не зберігають (не більш як два тижні). Їх можна зберігати в льодовнях, холодильниках, а садильний матеріал типу "Бріка" та "Брикет" — на відкритому повітрі у вологому, затіненому місці.
Транспортують садивний матеріал всіма видами транспорту — кіньми на возах, автомашинами, тракторами, залізницею, водним і повітряним транспортом. При перевезенні на значні відстані користуються вагонами-льодовнями, вагонами і автомобілями-рефрижераторами.
При тривалості перевезення садивного матеріалу менше 6 год вибрані з прикопки пучки сіянців кладуть в транспортні засоби на шар м'якої соломи, тирси чи моху корінням один до одного. Кожний шар пучків перекладають упаковочним матеріалом. Зверху все покривається брезентом, мішковиною, рогожею чи синтетичною плівкою та зв'язують мотузками.
При тривалості перевезення понад 6 год вибрані з прикопки сіянці упаковують в рогожі або солом'яні тюки. Корені перешаровують вологим мохом, травою або м'ятою соломою. Тюки час від часу поливають. До кожного тюка (маса не більше 300 кг) прикріплюють бірку, на якій зазначають назву породи, сорт та кількість сіянців (наприклад, "сосна зв. 1, 10000"). Крім того, видається посвідчення, в якому наводиться: назва і адреса розсадника, дата упаковки та відправки, порода, вік, сорт, кількість сіянців та їх маса (брутто), номер і дата документа, який видано карантинною інспекцією та місце збору насіння.
Все більшого поширення набуває транспортування садивного матеріалу в поліетиленовій упаковці.
Розділ 7. РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ НА ВИРОЩУВАННЯ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Виробнича собівартість вирощеного посадкового матеріалу складається з таких основних видів витрат, як капіталовкладення на закладку і первинне освоєння території розсадника, витрати на обробіток парових полів, щорічні витрати на вирощування посадкового матеріалу, вартості насіння, сіянців, добрив, вапна, гербіцидів, утримання машино-тракторного парку, інших витратних матеріалів та утримання адміністративно-управлінського апарату.
Розрахунок виробничих витрат проводять по кожному виду садивного матеріалу окремо по породах. Ці дані відображаємо у розрахунково-технологічній карті (табл. 7.1)