3. Зобов’язальне право

3.1. Загальне вчення про зобов’язання………………………………………………..……161

1. Поняття зобов'язання та його роль у цивільному обороті……………………………………..164

2. Підстави виникнення зобов'язань…………………………………………………………..…....170

3. Сторони в зобов'язанні……………………………………………………………………….…..172

4. Виконання зобов'язань…………………………………………………………………………....175

5. Наслідки невиконання зобов'язань…………………………………………………….……..….177

6. Забезпечення зобов'язань…………………………………………………………………………180

7. Припинення зобов'язання…………………………………………………………………….…..182

3.2. Договори……………………………………………………………………………..….185

1. Поняття та види договорів………………………………………………………….……………189

2. Умови дійсності договорів…………………………………………………………………...…..192

3. Зміст договору…………………………………………………………………………….………197

4. Тлумачення договору………………………………………………………………………...…...198

5. Укладення договору. Представництво…………………………………………….....................199

3.3. Окремі види договірних зобов’язань………………………………………………….200

1. Вербальні договори………………………………………………………………………...……..200

2. Літеральні (письмові) договори…………………………………………………….....................203

3. Реальні контракти…………………………………………………………………………………204

4. Консенсуальні контракти………………………………………………………………………...212

5. Безіменні контракти………………………………………………………………………...…….225

6. Пакти та їх види………………………………………………………………………..……..…..228

3.4. Позадоговірні зобов’язання…………………………………………………………….232

1. Зобов'язання ніби з договорів………………………………………………………....................233

2. Деліктні зобов'язання……………………………………………………………………………..240

3. Зобов'язання ніби з приватних деліктів (квазіделіктів)…………………………………..……245

4. Спадкове право

1. Основні поняття спадкового права……………………………………………………………....248

2. Основні етапи розвитку римського спадкового права……………………………………..…..251

3. Спадкування за заповітом………………………………………………………………….....….253

4. Спадкування за законом……………………………………………………………………...…..258

5. Прийняття спадщини……………………………………………………………………...……...261

6. Сингулярне наступництво……………………………………………………………………..…263

Література………………………………………………………………….……… .268

Вступ

Основи римського цивільного права, як навчальна дисципліна, займає важливе місце в системі підготовки спеціалістів— юристів.

Виникнення, чинність і розвиток римського права взагалі і римського цивільного (приватного) права зокрема пройшли тривалий і складний історичний шлях, що охоплює майже тисячолітню історію. Початком римського цивільного права прийнято вважати 449 р. до н. е., коли було прийнято перші писані закони римської держави — Закони XII таблиць. Без­перечно, вважати цю дату моментом виникнення римського цивільного права і римського права взагалі можна лише умовно — як дату появи перших писаних законів. Адже право як таке виникло значно раніше, свідченням чого і є прийняття Законів XII таблиць як запису звичаєвих норм. Не слід вважати також 449 р. до н. е. датою виникнення римського права, оскільки воно розвивалося, тобто виникало, змінювалося, відмирало, протягом своєї тривалої історії. Наприклад, істотні реформи його були здійснені й Юстиніаном (імператорство Юсти-ніана 527-565 рр.), тобто у час, який можна вважати завершенням розвитку римського права.

Свого найвищого розквіту римське цивільне право досягло наприкінці республіканського періоду. Можна без перебіль­шення сказати, що рівень розвитку римського цивільного права, рівень правової культури Стародавнього Риму поки що залишається неперевершеним в багатьох своїх напрямах. Внаслідок своєї особливої властивості — абстрактності — воно стало придатним для використання в інших соціально-економічних умовах. Такої досконалості римське право дося­гло завдяки двом важливим факторам — практичній діяль­ності преторів і сильній, активній юриспруденції. Іншими словами, завдяки раціональному поєднанню практики і тео­рії юристи висловлювали своє бачення тих чи інших право­вих явищ, а претори втілювали їх в життя, перевіряючи на практиці їх доцільність і обґрунтованість. При цьому кожно­го року протягом кількох століть уточнювалось правове регу­лювання майнових відносин. Завдяки співдружності римсь­ким теоретикам і практикам вдалося досягти такого доско­налого рівня правового регулювання майнових (і не тільки майнових) відносин, протягом багатьох століть його удоско­налюючи, що воно надовго пережило своїх творців.

В умовах створення правової держави все більшої ваги набирають соціально-економічні та політичні зміни, пов'язані з переходом до ринкової економіки. Ці зміни вимагають від спеціалістів юридичного профілю знання фундаментальних понять та принципів правового регулювання, правильного їх використання на практиці.

Фундаментальну базу знань юриста поряд з іншими базовими дисциплінами складає римське цивільне право. Роль якого значно зросла на сучасному етапі.

Зараз людство мріє про створення єдиного цивільного кодексу, якщо не для всього світу, то, принаймні, для досить великого регіону, на­приклад, Європи. Якщо такий кодекс колись буде створено, то немає сумніву в тому, що в його основу будуть покладені принципові засади римського цивільного права. Отже, рим­ське цивільне право буде ще довго слугувати людству. Свого часу Стародавній Рим тричі підкоряв тодішній світ: перший раз військовою силою, другий — християнством, а третій — правовою культурою. Рецепіювавши римське цивільне пра­во, Європа побудувала на його засадах свою цивілістику. При цьому, говорячи про римське цивільне право і римське приватне право, ми маємо на увазі те ж саме. При уточненні поняття «римське цивільне право» поняттям «римське при­ватне право» мається на увазі римське цивільне право як су­купність трьох його складових: цивільного права Риму, пра­ва народів і преторського права. Приклад Європи наслідува­ли й інші частини світу.

За відомим висловленням Рим тричі покоряв світ: перший раз — своїми військовими легіонами, що поставили Італію в центр кола земель, які омивались Середземним морем; другий раз — введення християнства, яке було засноване і в Стародавній Русі; третій раз — своїм правом, яке було рецепійоване феодальною Європою, а через декілька століть стало основою десятків буржуазних кодифікацій цивільного права, нескінченним джерелом юридичних термінів, зібрання понять та визначень, зберігаючи свій авторитет і по цей день.

Вивчення римського права має практичне значення, пов'язане з бурхливим розвитком торгівлі, економічного, науково-технічного та інших видів міжнародного співробітництва, успішне здійснення яких залежить від повноти знань у галузі правових систем зарубіжних країн.

На сучасному етапі відбуваються значні зміни в праві України. Норми різних галузей права приводяться відповідно до міжнародних стандартів, які в значній мірі основані на римському праві.

Вдячне людство в особі студентів-правників та їх настав­ників кожного року згадує добрим словом творців римського цивільного права: творців Законів XII таблиць, численної армії державних чиновників — преторів, багатьох видатних юристів, які своїми безсмертними творами залишили глибо­ку вдячність в пам'яті людства. Серед них варто назвати Гая, Ульпіана, Павла, Помпонія, Модестина, Сцеволу, Сабіна, Прокула та багатьох інших. Нерукотворний пам'ятник собі створив імператор Юстиніан — за його ініціативою і бу­ла здійснена неповторна за своїм розмахом і змістом коди­фікація римського цивільного права. Людство повинне за­вдячувати Юстиніану за спадщину у формі правової куль­тури, яку він залишив своїм нащадкам.

Справжнім юристом, може стати лише той, хто ґрунтовно опанував цивіліс­тику, без знання якої юрист як фахівець неможливий. її опа­нувати можна лише за умови хоча б елементарного ознайом­лення з основами римського цивільного права. В останні роки інтерес до вивчення цього права значно збільшився — його почали вивчати в усіх юридичних навчальних закладах. По­мітно зріс інтерес до цивілістики — студенти збагнули: без цивілістики немає юриста.

Римське цивільне право інтенсивно вивчається сьогодні в усьому світі. Навіть у Британії, яка, як і її колишні колонії в Північній Америці, Океанії, Південній Азії, Африці, не знала рецепції римського права, існує ґрунтовна і багата традиція романістики. Пробудився інтерес до римського приватного права в Китаї. Проте прикладного значення римське право давно не має: тільки в Південній Африці воно збереглося як субсидіарне нормативне джерело, заповнюючи прогалини в чинному праві. В країнах Західної Європи римське прива­тне право розглядається як можлива нормативна основа для уніфікації цивільного і торговельного законодавства. Ці тен­денції відображають традиційну єдність професійної підго­товки і юридичної мови учасників європейського інтеграцій­ного процесу.

Завданням вивчення цього курсу є ознайомлення з етапами розвитку римського цивільного права, його джерелами. Вивчення положень, що регулюють майнові та зобов'язальні правовідносини.

Метою навчально-методичного посібника є сприяння доступному та зручному оволодінню матеріалом з курсу, зародженню пошукового і дослідницького інтересу під час вивчення матеріалу.

Після вивчення римського цивільного права студенти повинні.

Знати:

• історичну роль римського права та його значення для сучасного юриста;

• джерела римського цивільного права;

• особливості здійснення судочинства та види позовів;

• правове регулювання сімейних правовідносин;

• правовий статус осіб;

• правове регулювання майнових відносин;

• правове регулювання зобов'язальних відносин;

• особливості спадкового права.

Уміти:

• аналізувати правові явища;

• використовувати придбані знання при вивченні сучасного цивільного права;

• проводити порівняння римського права та сучасного цивільного права;

• вирішувати казусні ситуації.

1. Загальна частина

1.1. Поняття, предмет та система римського цивільного права