18. Предмет та значення галузі кролівництва.

Кролівництво як галузь дає багато дешевої сировини для хутряної проми­словості (для імітації під більш доро­гоцінні хутра котика, соболя та ін.). З кролів пухових порід одержують пух, з якого виготовляють фетр, ве­люр, різні трикотажні вироби і голов­ні убори. Велике значення кролівни­цтва як джерела дієтичного м’яса, яке легко перетравлюється і має мало хо­лестерину. Кролівництво в СРСР най­більш розвинене на Україні.

Біологічні і господарські особливо­сті кролів. Кролі — скороспілі твари­ни, їх можна спаровувати у віці 4—- 7 місяців. М’ясні кролі (бройлери) до­сягають у 3,5-місячному віці маси 2,8—3 кг. Кролі дуже плодючі, в одно­му окролі 6—9 крольчат. Відомий ви­падок, коли за один окріл кролиця дала 21 кроленя. У кролематок корот­кий період сукрільності, в середньому ЗО днів. Від кролематки за рік можна одержати 4—5 і більше окролів. Собі­вартість продукції при інтенсивному вирощуванні м’ясних кролів низька. Кролів протягом цілого року можна утримувати в клітках, вигулах, на від­критих площадках.

19. Утримання, годівля та розмноження кролів.

Основним способом розмноження кролів є природне спарювання.

Для спарювання є придатні матки не менше 4 міс для самців 5-6 міс.

У кролів викорис 2 методи спарювання

-- чисто породне спарювання , яке використовують для племінного відтворення поголівя

-- міжпородне у товарному виробництві . Природні якості при цьому не зберігається у наступних поколіннях.

Для спарювання матку підсаджують до самця .Через 5-7 днів після спарювання проводять повторне спарювання.

Годівля : Раціони для кролів повинні бути повноцінними. Для годівлі кролів використовують зелені, соковиті, грубі, концентровані корми а також мінеральні речовини. Співвідношення окремих видів кормів за поживністю їх повинно бути в раціоні таким: взимку-грубого корму 40-45%.

Є три способи утримання кролів:

-- зовнішнє;

-- в примыщеннях;

-- комбіноване;

20. Предмет та значення бджільництва.

Бджільництво - один із найкорисніших та екологічно чистих видів традиційної господарської діяльності українців. Цією справою займалася лише певна частка населення, а то й окремі господарі - пасічники, що відзначалися статечністю і були шановані односельцями як не аби-які знавці природи і навіть знахарі. Бджільництво пройшло кілька стадій розвитку. Спочатку - бортництво: від находження в лісі диких бджіл у дуплах дерев. Бортництво, як громадська форма життєдіяльності, з'явилось раніше від землеробства. Цей промисел у своєму первісному вигляді поруч із ловецтвом та мисливством був одним з основних видів занять наших пращурів, за допомогою якого люди забезпечували себе харчами. Про це говорять перші вітчизняні джерела. Скажімо, вже в “Руській Правді” - першому законодавчому акті, що його уклав Ярослав Мудрий, - сім параграфів безпосередньо стосуються “бортних угідь”. 

На дереві, де розміщувалась бджолина сім'я, робили позначку власності, видовбували у стовбурах дупла для оселення бджіл. Із середини XIV ст. почали майструвати штучні борті (колоди, вулики-дуплянки), які підвішували на деревах,- розпочалося культивоване бджільництво. Невдовзі вулики стали розташовувати на вирубаних у лісі галявинах (пасіках) - з'явилося пасічництво. У місцевостях, де було обмаль лісу, вулики плели з соломи, верби, очерету, обмазуючи їх глиною. Новий етап у розвитку бджільництва розпочався з винаходом у ХІХ ст. розбірного рамкового вулика, а також із розробкою процесу добування штучної вощини та появою спеціальної центрифуги - медогонки. 

В українців протягом віків виробився багатий досвід розведення бджіл. Найбільш поширеною була їх місцева (українська) порода. Пасіки, звичайно, розташовували на затишних сонячних місцях, огороджуючи невисоким тином, вулики ставили вічками до сонця. Самі вічка робилися досить вузькими, щоб бджоли могли захищатися від нападу сторонніх комах. Перед тим, як виставити вулики (звичайно це робилося на Теплого Олексія - 17 березня за ст.ст.), їх обкурювали волошкою з метою запобігти цвілі. Духмяними рослинами натирався одяг пасічників, більшість яких, до речі, уникала алкогольних напоїв. У травні вічка вуликів обмазували овечим молоком - вважалося, що це сприяє розмноженню бджіл.