1.3. Місце домогосподарства в обігу товарів, ресурсів і доходу

Щоб зрозуміти місце домогосподарств в економіці, розглянемо рис. 1.5.

Обіг представлений двома потоками за годинниковою стрілкою — ресурси, товари, послуги; проти годинникової стрілки — доходи, витрати.

Фінанси домогосподарств є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. Джерелом створення вказаних фондів є заробітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім'ї. До доходів домогосподарств належать доходи від продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, доходи, одержані від здачі в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у цінні папери тощо [10, c. 27].

До видатків домогосподарств належать витрати на придбання споживчих товарів, оплату наданих послуг інші витрати. Домогосподарства за своєю економічною суттю — це господарські структури виняткового типу, діяльність яких ґрунтується на створенні й використанні фондів фінансових ресурсів. Ця підсистема найбезпосередніше пов'язана з іншими підсистемами фінансової системи.

Так, домогосподарства одержують кошти з бюджету та від господарських структур у рахунок оплати праці та при одержанні безоплатних послуг від держави. Зі свого боку домогосподарства вносять платежі до бюджету та централізованих фондів, беруть участь у формуванні й використанні страхових фондів, є суб'єктами фінансового ринку. Економічна суть і призначення кожної із підсистем найповніше розкривається в їхній взаємодії та методах впливу на інші системи економіки держави [15, c. 104].

Розділ 2. Стан соціально-економічного становища домогосподарств в Україні

2.1. Порівняльна характеристика соціально-економічного становища домогосподарств України в 2004-2005 роках

Розподіл населення України за рівнем середньодушових місячних сукупних витрат свідчить про зменшення порівняно з 2004 р. частки населення в групі з низькими сукупними витратами (до 360 грн. на місяць) і збільшення — в усіх інших групах. Слід зазначити, що частка населення із середньодушовими сукупними витратами на місяць, нижчими від прожиткового мінімуму, зменшилася на 10 відсоткових пунктів (в.п.) і становила 55,3%. Частка домогосподарств цієї групи серед домогосподарств з дітьми зменшилась на 9 в.п. і становила 64%.

Співвідношення сукупних витрат 10% найбільш і найменш забезпеченого населення як загалом в Україні, так і серед сільського населення залишилося на рівні 2004 р. і становило відповідно 6,9 та 6,1 раза. Незначне зростання цього показника спостерігалося серед міського населення (7,0 раза в 2005 р. проти 6,9 у 2004). Співвідношення мінімального рівня сукупних витрат серед 10% найбільш забезпеченого населення до максимального рівня серед 10% найменш забезпеченого як загалом в Україні, так і серед міських та сільських жителів не змінилося і становило відповідно 3,8 та 3,7 раза. Найбільш заможні 20% населення (як і в 2004 р.) робили 39% усіх сукупних витрат [32, c. 6].

Незважаючи на реалізацію певних заходів щодо підвищення доходів населення, зменшення нерівності розподілу витрат (доходів) населення не відбулося.

Диференціацію рівня добробуту населення розраховано з використанням критерію грошових витрат. Мінімальний рівень грошових витрат серед 10% найбільш забезпеченого населення перевищував максимальний серед 10% найменш забезпеченого (як і в 2004 р.) у 4,5 раза, а загалом найбільш забезпечені 10% населення витрачали, як і в попередньому році, у 8,7 раза більше грошових коштів, ніж 10% найменш забезпечених.

Серед усіх сукупних витрат 91% становили споживчі витрати домогосподарств (у 2004 р. — 93%).

Найбільш вагомою статтею (майже три п'ятих) усіх сукупних витрат домогосподарств продовжують залишатися витрати на харчування (включаючи харчування поза домом). Порівняно з 2004 р. частка цих витрат зменшилася на 0,8 в.п. і становила 58%.

На купівлю непродовольчих товарів та послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства спрямовували 30% усіх сукупних витрат (у 2004 р. — 31%).

Вартість харчування в 2005 р. у середньому на одну особу становила 9,0 грн. на добу проти 6,7 грн. у 2004 р. Середньомісячна вартість харчування однієї особи становила 274 грн. і перевищила вартість нормативного набору продуктів харчування на 14% (у 2004 р. — відповідно на 1%).

У першій децильній групі домогосподарств з найменшими середньодушовими сукупними витратами на місяць та в групі з витратами, нижчими від прожиткового мінімуму, середньомісячна вартість харчування становила відповідно 127 та 187 грн. на одну особу (у 2004 р. — відповідно 93 та 150 грн.), що становило 53 та 78% (46 та 75%) вартості нормативного набору продуктів харчування.

Водночас в найбільш заможних домогосподарствах десятого дециля середньомісячна вартість харчування однієї особи становила 584 грн. (у 2004 р. — 442 грн.), що в 2,4 раза (2,2) вище від середньомісячної вартості нормативного набору продуктів харчування.

Випереджальне зростання в 2005 р. порівняно з 2004 реальних наявних доходів населення порівняно зі споживчими цінами на продовольчі товари (відповідно 118,9 проти 116,6%) сприяло підвищенню споживчих можливостей населення в забезпеченні належного рівня харчування. Відбулося деяке поліпшення структури харчування: зросло на 5—17% споживання в домогосподарствах продуктів, багатих на вітаміни та білки (яєць, фруктів, ягід, горіхів, винограду, риби і рибопродуктів, м'яса та м'ясопродуктів, молока та молокопродуктів, овочів і баштанних). Споживання цукру, олії та інших рослинних жирів залишилося на рівні 2004 р. Скоротилося споживання картоплі на 5%, хліба і хлібних продуктів — на 1 %.

Домогосподарства з дітьми до 18 років направляли на харчування дещо меншу частку всіх сукупних витрат, ніж домогосподарства без дітей (58 проти 59%), але вартість (7,4 грн.) та калорійність (2943 ккал) спожитих за добу однією особою продуктів були значно меншими — відповідно в 1,5 та в 1,4 раза.

Споживання майже всіх основних продуктів харчування однією особою в багатодітних було значно нижчим, ніж в домогосподарствах з однією дитиною: фруктів, ягід, горіхів, винограду, м'яса і м'ясопродуктів, риби і рибопродуктів, яєць, цукру, овочів і баштанних — на 22—52%, олії та інших рослинних жирів — на 13, молока і молочних продуктів — на 10%. При цьому середньодушове споживання хліба та хлібопродуктів в домогосподарствах, які виховують трьох і більше дітей, було на 12%, а картоплі — на третину вищим, ніж з однією дитиною.

Підсумки опитування домогосподарств щодо самооцінки рівня своїх доходів, проведеного в січні 2006 p., засвідчили зростання можливостей домогосподарств поліпшувати раціон харчування дітей. Частка домогосподарств з дітьми, яка через нестачу коштів не могла давати дітям в достатній кількості фрукти чи соки, становила 4% (порівняно з 2004 р. зменшилася в 1,3 раза), ласощі хоча б раз на тиждень — 3% (в 1,5), їжу або гроші на харчування в школі — 2% (в 1,5 раза).

Дещо зросли можливості домогосподарств щодо включення до їхнього раціону харчування м'ясних або рибних продуктів хоча б двічі на тиждень. Частка респондентів, які повідомили, що через низький рівень доходів вони не могли дозволити хоча б двічі на тиждень споживати ці продукти, становила 4% і порівняно з 2004 р. зменшилась на один відсотковий пункт. Аналогічна тенденція спостерігалася серед усіх груп домогосподарств, за винятком домогосподарств з трьома та більше дітьми. При цьому серед багатодітних частка таких була майже в 4 рази вищою, ніж серед домогосподарств з однією дитиною (14 проти 4%).

Домогосподарства з середньодушовими сукупними витратами, нижчими від прожиткового мінімуму, витрачали на харчування майже дві третини всіх сукупних витрат. Вартість і калорійність добового раціону однієї особи цієї групи становила 6,2 грн. та 2908 ккал (у 2004 р. — 4,9 грн. та 2976 ккал).

До добового раціону домогосподарств з дітьми, домогосподарств, у складі яких є молоді сім'ї, та домогосподарств із середньодушовими сукупними витратами, нижчими від прожиткового мінімуму, входили продукти, вміст білків в яких менший від норми для працездатних осіб. Зберігалася диференціація в споживанні продуктів харчування між домогосподарствами найменш забезпеченого першого дециля з середньодушовими сукупними витратами на місяць, нижчими від прожиткового мінімуму, та найбільш заможними домогосподарствами, що складають десятий дециль.

Останні спрямовували на харчування порівняно з домогосподарствами найменш забезпеченого першого дециля і домогосподарствами, середньодушові місячні сукупні витрати яких були нижчими від прожиткового мінімуму, відповідно в 1,5 та 1,4 раза меншу частку всіх сукупних витрат (46%), а вартість (19,2 грн.) спожитих однією особою за добу продуктів була вищою відповідно в 4,6 і 3,1 раза, калорійність (5113 ккал) — в 2,2 і 1,8 раза.

Збереглася тенденція до поступового зростання в структурі сукупних витрат грошової частини. У 2005 р. грошові витрати становили 89% сукупних витрат домогосподарств, що на 1,4 в.п. більш ніж у 2004 р. Грошові кошти домогосподарства переважно направляли на задоволення споживчих потреб. Частка споживчих витрат становила 90%, що на 1,6 в.п. менш ніж у 2004 р.

У структурі грошових витрат частка, яку домогосподарства витрачали на купівлю продовольчих товарів та оплату харчування поза домом, становила 57%, у міських — 59, сільських — 51 (у 2004 р. — відповідно 58, 60 та 54%). Домогосподарства з дітьми в середньому на одну особу на місяць витрачали на ці цілі 194 грн., що в 1,5 раза менш ніж домогосподарства без дітей.

Випереджальне зростання наявних реальних доходів населення порівняно зі споживчими цінами на непродовольчі товари (105,1%) та послуги (110,7%) сприяло зростанню їхньої доступності для домогосподарств. У 2005 р. обсяги продажу непродовольчих товарів в порівнянних цінах зросли на 28%, а обсяг реалізованих населенню послуг — на 18%.

На купівлю непродовольчих товарів та послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства щомісяця спрямовували 30% сукупних витрат (у 2004 р. — 31%). На утримання житла (включаючи поточний ремонт), воду, електроенергію, газ, інші види палива пересічне домогосподарство витрачало майже кожну дванадцяту гривню (у 2004 р. — кожну десяту), на оновлення гардеробу, як і раніше, — 6%, інші напрями споживання (придбання меблів, побутової техніки, предметів домашнього побуту, освіту, охорону здоров'я, відпочинок і культуру, транспорт тощо) — від 1 до 3% сукупних витрат [32, c. 7].

Споживчі витрати на ці цілі міських домогосподарств в 1,6 раза перевищували аналогічні витрати в сільських домогосподарствах.

На купівлю непродовольчих товарів та отримання послуг домогосподарства з групи найменш забезпечених першого дециля направляли майже чверть усіх сукупних витрат, що відповідно на 4 та 9 в.п. менш ніж в домогосподарствах із середньодушовими сукупними витратами, нижчими від прожиткового мінімуму, та в найбільш забезпечених домогосподарствах десятого дециля.

Незважаючи на позитивні зрушення в самооцінці домогосподарствами своїх споживчих можливостей, за результатами опитування в січні 2006 р. майже кожні два з п'яти (у січні 2005 р. — майже половина) домогосподарств повідомили про недостатність рівня своїх доходів для задоволення потреб у непродовольчих товарах та послугах.

Підсумки опитування домогосподарств щодо наявності в них товарів тривалого користування, проведеного у жовтні 2005 p., засвідчили, що порівняно з підсумками аналогічного опитування 2004 р. забезпеченість домогосподарств деякими товарами, зокрема, холодильниками, пральними машинами, музичними центрами, відеомагнітофонами, пилососами та кольоровими телевізорами дещо поліпшилася.

Відбулися позитивні зрушення в оцінці населенням рівня доступності послуг охорони здоров'я та придбання товарів фармацевтичного ринку. За результатами опитування домогосподарств у жовтні 2005 p., частка домогосподарств, які повідомили про випадки неможливості задовольнити потреби в отриманні медичної допомоги, зменшилася з 17 до 13%.

Серед домогосподарств, у складі яких були особи, які потребували медичної допомоги, але не змогли її отримати, 78% (у 2004 р. — 84%) повідомили про випадки неможливості придбання потрібних, але занадто дорогих ліків. Залишаються проблеми з доступністю послуг лікарів. Майже всі домогосподарства, що були змушені відмовитися від проведення медичних обстежень, відвідування стоматолога, протезування, отримання лікувальних процедур, придбання потрібного медичного приладдя, зазначали, що причиною їхньої недоступності була висока вартість.

У структурі сукупних витрат оплата житла, комунальних продуктів та послуг (з урахуванням суми безготівкових пільг і субсидій) становила 6%, або 79 грн. на місяць (у 2004 р. — 8%, або 70 грн.). Міське домогосподарство на такі цілі в середньому щомісяця витрачало 94 грн., сільське — 46 грн.

Розмір отриманих пільг та субсидій (готівкових та безготівкових) на оплату житла, комунальних продуктів та послугу розрахунку на пересічне домогосподарство становив 7 грн. на місяць, у тому числі серед міських домогосподарств — 8, сільських — 6 грн. [37, c. 193].

Найменш забезпечені домогосподарства першого дециля та домогосподарства з витратами, нижчими від прожиткового мінімуму, направляли на оплату житла, комунальних продуктів та послуг більшу частку своїх сукупних витрат, ніж заможні: відповідно по 8% проти 5% в домогосподарствах десятого дециля.

За даними опитування, залишилася вагомою частка домогосподарств, житлові умови яких не відповідають належним: житлова площа двох з п'яти домогосподарств була меншою від санітарної норми (13,65 м2 на одну особу). Незалежно від місця проживання кожне п'яте домогосподарство, як і раніше, було незадоволене або дуже незадоволене своїми житловими умовами.

Свої потреби домогосподарства задовольняли за рахунок ресурсів, що надходили з різних джерел. Середньомісячні сукупні ресурси одного пересічного домогосподарства в 2005 р. становили 1321 грн., міського — 1350, сільського — 1260 грн., що на 45% більш ніж у 2004 р. по кожній з цих груп; у середньому на одного члена домогосподарства — відповідно 506 грн., 529 та 458 грн.

Відбувалися позитивні зміни в структурі формування ресурсів домогосподарств. Зросла частка грошових доходів у структурі сукупних ресурсів домогосподарств з 85% у 2004 до 86% у 2005 р. У міських домогосподарствах вона зросла на 0,9 в.п. (90%), у сільських — на 2 в.п. (79%).

Основним джерелом надходження ресурсів у домогосподарство залишилася оплата праці, частка якої становила майже половину всіх сукупних ресурсів.

Пенсії, стипендії та соціальні допомоги (включаючи готівкові та безготівкові пільги і субсидії) становили чверть сукупних ресурсів пересічного домогосподарства, доходи від особистого підсобного домогосподарства та від самозаготівель — майже дев'яту частину. Частка допомог від родичів та інших осіб (грошова допомога та грошова оцінка допомоги продовольчими товарами) становила 7%. Дещо зросла (на 0,5 в.п.), але залишалася низькою частка доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості (5%).

Значні розбіжності мали структури формування сукупних ресурсів міських та сільських домогосподарств. Три п'ятих сукупних ресурсів міських домогосподарств становили доходи від зайнятості (їхня частка порівняно з 2004 р. зросла на 1,3 в.п.), 22% — пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою (у 2004 р. — 21%), 3% — доходи від особистого підсобного господарства (4%). У формуванні сукупних ресурсів сільських домогосподарств відбулися позитивні структурні зрушення: частка доходів від зайнятості (31 %) перевищила значення традиційно найбільш вагомого джерела ресурсів для цієї групи домогосподарств — доходів з особистого підсобного господарства (28%). Суттєвим джерелом надходжень продовжували залишатися пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою, частка яких зросла на 3 в.п. і становила 28%.

У домогосподарствах з дітьми три п'ятих ресурсів формували, як і в 2004 p., доходи від зайнятості, сьому частину — пенсії, стипендії, соціальні допомоги, частка яких зросла порівняно з 2004 р. на 1,8 в.п. Частка доходів від особистого підсобного господарства та від самозаготівель зменшилась на 1,1 в.п. і становила дев'яту частину сукупних ресурсів. У домогосподарствах без дітей 43% ресурсів становили доходи від зайнятості (в 2004 р. — 42%), пенсії, стипендії та соціальні допомоги, як і в 2004 p., — 34%, десяту частину — доходи від особистого підсобного господарства (11%).

У домогосподарствах з середньодушовими витратами, нижчими від прожиткового мінімуму, більш як чверть ресурсів формувалася за рахунок пенсій, стипендій та соціальних допомог, наданих готівкою. Восьму частину їхніх ресурсів становили доходи від особистого підсобного господарства [25, c. 126-127].

Частка пільг та субсидій на оплату житла, комунальних послуг (готівкою та безготівкових) у сукупних ресурсах домогосподарств із середньодушовими сукупними витратами на місяць, нижчими від прожиткового мінімуму, становила 0,5%, першого та останнього децилів — відповідно 0,3 та 0,4%. Проте суми пільг та субсидій, одержаних у середньому одним домогосподарством з витратами, нижчими від прожиткового мінімуму, та з групи 10% найменш забезпечених, були відповідно в 1,4 та в 2,3 раза меншими, ніж в групі заможного населення.

Пільги на оплату послуг транспорту, зв'язку, санаторно-курортних путівок, на купівлю ліків, лікування, зубопротезування становили в сукупних ресурсах домогосподарств з середньодушовими сукупними витратами на місяць, нижчими від прожиткового мінімуму, 0,4%, першого дециля — 0,2, а серед найбільш заможних домогосподарств останнього дециля — 1,1%. Вартість цих пільг, одержаних у середньому одним заможним домогосподарством, перевищувала відповідні показники серед домогосподарств із середньодушовими сукупними витратами на місяць, нижчими від прожиткового мінімуму, та найменш забезпечених домогосподарств у 4,8 та 13,1 раза [30, c. 5].