2.3 Перевірка розрахованої маси складу на можливість рушання з місця на роздільних пунктах

Ця перевірка виконується за формулою:

(2.12)

де сила тяги локомотива при рушенні потяга з місця,Н;

крутість найбільш важкого елемента на роздільних пунктах (станціях) заданої ділянки, ‰;

‰;

питомий опір потяга при рушенні з місця (на площинці), ^Н/_кн..

(2.13)

де питомі опори при рушанні з місця відповідно для чотиривісних і восьмивісних вагонів.

Питомий опір при рушанні з місця для вагонів на підшипниках кочення визначаємо користуючись формулою:

(2.14)

;

;

;

т.

Маса складу Q_{ТР ,} отримана за умовами рушання з місця, повинна бути не менше за масу складу Q, визначену за розрахунковим підйомом, тобто витримуватися умова:

Q_ТР≥ Q. (2.15)

У моєму випадку 30170 т ≥ 4800 т, ця умова виконується. Оскільки для перевірки маси складу на рушання з місця була вибрана станція, розташована на найбільш важкому елементі, то в цьому випадку робиться висновок про те, що рушання з місця і розгін потяга забезпечені на всіх роздільних пунктах дільниці [ 1 ].

2.4 Перевірка розрахункової маси складу по довжині приймально-відправних колій

Довжину потяга визначаємо за формулою:

L_п= 20∙m₈ + 15∙m₄ + + l_л +10м (2.16)

де m₄, m₈ - число 4 і 8-вісних вагонів в складі вантажного потяга;

10м - запас довжини на неточність установки потяга відносно середини станції;

l_л - довжина локомотива, м.

l_л=28м.

Довжини вагонів приймаються рівними:

4- вісного – 15м,

8- вісного – 20м.

Знаходимо кількість вагонів:

, (2.17)

(2.18)

Знаходимо довжину потяга, м:

L_п =20∙2+15∙53+28+10=873 м

Перевірку можливості установки потяга на приймально-відправних коліях виконуємо за співвідношенням:

L_п ≤ l_поп, (2.19)

де l_поп - довжина приймально-відправних колій.

Згідно з вихідними даними довжина приймально-відправних колій складає 1050м.

873м<1050м

Отже умова розміщення потяга на приймально-відправних коліях станції виконується [3].

3Спрямлення профілю колії

Для підвищення точності результатів тягових розрахунків необхідно спрямляти профіль колії. Спрямлення профілю полягає в заміні двох або декількох суміжних елементів поздовжнього профілю колії одним елементом, довжина якого S_с рівна сумі довжин елементів (S₁, S₂…S_n), що спрямляються, тобто:

S_с = S₁ + S₂+…+S_n , (3.1)

а крутість обчислюємо за формулою:

(3.2)

де і₁, i₂, …, i_n - крутість елементів дільниці, що спрямляється.

Спрямляти дозволяється лише групи підйомів або спусків. Площадки можуть включатися або в групу підйомів або в групу спусків.

Не спрямляються такі елементи профілю: роздільні пункти (станції), розрахунковий і перевіряємий підйоми.

Спрямляємо елементи 2-4заданого профілю, користуючись формулами (3.1) і (3.2):

м

Визначаємо сумарну крутість цих елементів:

‰

Перевіряємо можливість спрямлення за формулою:

, (3.3)

де S_i - довжина елемента, що спрямляється;

∆i - абсолютна величина різниці між схилом спрямленої дільниці і схилом елемента, що перевіряється, ‰, тобто |i_c^’ – i_і|.

1200< 1818 м ;

1550 < 2222 м ;

800 < 20000 м.

Так як умови виконується, то таке спрямлення можна виконувати.

‰

Крутість спрямленої дільниці з урахуванням фіктивного підйому від кривої визначаємо як суму крутості спрямленої дільниці і крутості фіктивного підйому:

(3.4)

‰

Спрямляємо елементи 8-9:

S=800+1400=2200 м ;

‰ ;

800< 3125 м ;

1400 <5555 м ;

‰ ;

‰ .

Умова виконується, отже елементи можна спрямляти.

Спрямляємо елементи 13-14:

S =400+300=700 м ;

‰ ;

400< 2325 м ;

300 <1754м;

‰ ;

‰ .

Умова виконується, отже елементи 13-14 можна спрямляти.

Спрямляємо елементи 16-17:

S =400+300 =700 м ;

‰ ;

300< 6896 м ;

400< 9523 м .

Умова виконується, отже елементи 16-17 можна спрямляти.

‰ ;

‰ ;

Спрямляємо елементи 21-22:

S =2500+800 =3300м;

‰ ;

2500< 8333 м ;

800< 2631 м ;

‰ ;

‰ .

Умова виконується, отже елементи 21-22 можна спрямляти.

Результати розрахунків по спрямленню заданого профілю колії зводимо в таблицю 3.1.

Таблиця 3.1 - Спрямлення профілю колії

№ елемента	Довжина елементів S, м	Крутість елементів і,0/00	Криві		Довжина спрямленої дільниці Sc, м	Крутість спрямленоїдільниці, і’с,0/00	Фіктивний підйом від кривих ic’’, 0/00	Сумарна крутість спрямленої дільниці іс= і’с +ic’’,0/00	№ спрямлених дільниць
			R, м	Skp, м
1	1800	0,0	Ст.Т		1800	0,0	-	0,0	1
2	1200	+3,0	1500	850	3550	1,9	0,1	2,008	2
3	1550	+1,0
4	800	+2,0
5	450	0,0			450	0,0	-	0,0	3
6	500	-5,0			500	-5,0	-	-5,0	4
7	400	0,0			400	0,0	-	0,0	5
8	800	-3,0	700	200	2200	-3,64	0,1	-3,55	6
9	1400	-4,0
10	800	0,0			800	0,0	-	0,0	7
11	1450	+10,0			1450	+10,0	-	+10,0	8
12	5650	+8,0			5650	+8,0	-	+8,0	9
13	400	0,0	650	200	700	-0,86	0,3	-0,55	10
14	300	-2,0
15	1450	-0,5	Ст.А		1450	-0,5	-	-0,5	11
16	300	-1,0	700	300	700	-0,71	0,4	-0,28	12
17	400	-0,5
18	5000	-9,0			5000	-9,0	-	-9,0	13
19	1000	-11,0			1000	-11,0		-11,0	14
20	600	0,0			600	0,0	-	0,0	15
21	2500	+5,0			3300	4,76	0,1	4,89	16
22	800	+4,0	800	500
23	1500	+1,0	Ст.Д		1500	+1,0		+1,0	17