
- •1.1.Металеві конструкції та їх використання в інженерних спорудах.
- •1.2. Коротка історія розвитку металоконструкцій
- •1.3. Основні принципи проектування металевих конструкцій
- •1.4. Організація проектування металевих конструкцій
- •1.5. Матеріали для металевих конструкцій Сталі. Склад сталей
- •Марки сталей.
- •Вибір сталей для мк.
- •Основні фізико-механічні властивості будівельних сталей.
- •Робота сталі на розтяг.
- •1.6. Корозія металевих конструкцій та методи боротьби з нею
- •1.7.Сортамент сталі
- •Листова сталь Поділяється на тонколистову, товстолистову та універсальну.
- •А. Гарячокатані профілі
- •Б. Гнуті профілі
- •1.8.Сортамент алюмінієвих сплавів
- •Лекція іі. Основні положення розрахунку мк
- •2.1. Навантаження на мк. Класифікація навантажень залежно від тривалості дії
- •2.2. Розрахункові значення навантаження. Коефіцієнти надійності за навантаженням
- •2.3. Сполучення навантажень. Коефіцієнти сполучень
- •2.4. Нормативні та розрахункові опори матеріалів
- •2.5. Метод розрахунку конструкцій за граничними станами
- •2.6. Суть розрахунку конструкцій за граничними станами
- •Лекція ііі. Розрахунок елементів мк на основні види опору
- •3.1. Розрахунок центрально розтягнутих елементів
- •3.2. Розрахунок центрально стиснутих елементів
- •3.3. Розрахунок згинальних елементів
- •Лекція іv. З’єднання в металевих конструкціях
- •4.1. Переваги та недоліки зварювання. Види зварювання в будівництві
- •4.2. Класифікація зварних швів
- •4.3. Типи зварних з’єднань
- •4.4. Розрахунок стикових швів при різних напружених станах з’єднань
- •4.5. Розрахунок кутових швів. Геометричні характеристики швів
- •4.6. Болтові з'єднання. Загальна характеристика
- •4.7. Розрахунок болтових з'єднань на звичайних болтах
- •4.8. Позначення та розміщення болтів в з'єднанні.
- •Лекція V. Балки та балочні конструкції
- •5.1. Загальна характеристика балок
- •5.2. Типи балок
- •5.3. Компоновка балочних кліток
- •5.4. Розрахунок плоского стального настилу
- •5.5. Загальні положення розрахунку балок
- •5.6. Розрахунок прокатних балок
- •Лекція vі. Проектування складених балок. Компоновка поперечного перерізу, забезпечення місцевої стійкості, опорні частини, стики балок
- •6.1. Розрахунок складених балок
- •6.2. Компоновка поперечного перерізу
- •IX , Iy , Wx , Sx, Sf (статичний момент одного поясу відносно осі х-х).
- •6.3. Зміна перерізу по довжині балки
- •6.4. Перевірка та забезпечення місцевої стійкості елементів складеної зварної балки
- •А. Стиснутий пояс
- •6.4. З'єднання поясів зі стінкою в зварних складених балках
- •6.5. Опорні частини балок
- •6.6. Стики балок
- •А. Заводські стики
- •Б. Монтажні стики
Марки сталей.
Сталі з однаковим хімічним складом і механічними властивостями становлять марку. Крім того їх поділяють на 6 категорій за ударною в’язкістю. Для позначення марок застосовують літерно-цифрову систему.
Позначення марок маловуглецевих сталей наступне. Перша літера – група постачання (Б або В, група А не позначається). Далі йде умовний порядковий номер сталі (від СтО до Ст5; в інженерних конструкціях використовується сталь Ст3, яка має достатньо високу межу текучості, пластична, добре зварюється). Потім – ступінь розкислювання (сп, пс, кп) і категорія (від 2 до 6; 1 категорія не вказується). В кінці через риску може позначатися група міцності. Деякі марки сталей поділяють на дві групи міцності. Друга група міцності має межу текучості на 30 МПа вищу від першої. Наприклад:
ВСт3сп5: “В” – група постачання;
“Ст3” – умовний порядковий номер сталі;
“сп” – ступінь розкислювання;
“5” – категорія.
ВСт3пс6-2: “В” – група постачання;
“Ст3” – умовний порядковий номер сталі;
“пс” – ступінь розкислювання;
“6” – категорія;
“2” – група міцності.
Позначення марок низьколегованих сталей наступне. Перші цифри – середня кількість вуглецю в сотих частках процента. Далі йдуть літери, які позначають наявність легуючих елементів:
Ю (алюміній) – розкислює сталь, підвищує ударну в’язкість;
У (вуглець) – підвищує міцність, але при цьому знижує пластичність і здатність до зварювання;
С (кремній) – розкислює сталь, але погіршує здатність до зварювання;
Г (марганець) – підвищує міцність;
Д (мідь) – підвищує корозійну стійкість;
А (азот) – в хімічно зв’язаному стані з легуючими елементами (нітриди) покращує механічні властивості;
Н
(нікель)
Х (хром)
Ф (ванадій)
В (вольфрам) підвищують міцність;
М (молібден)
Т (тітан)
Р (бор)
П (фосфор).
Кисень, водень та азот, які попадають в сталь з повітря, підвищують крихкість сталі.
Цифра, що стоїть після літери – кількість легуючого елемента у процентах (цифру 1 не проставляють). Якщо легуючого компонента міститься менш ніж 0,3%, то він не вводиться у позначення марки. Група постачання не вказується, оскільки всі низьколеговані сталі постачаються за групою В.
Наприклад:
10ХСНД – низьколегована сталь з вмістом вуглецю 0,1% та легуючими додатками хрому, кремнію, нікелю та міді у кількості 0,3%…1% (літера без цифри означає вміст елемента в межах 0,3…1%);
15Г2СФ – низьколегована сталь з вмістом вуглецю 0,15% та легуючими додатками марганця (2%), кремнію та ванадію (по 0,3…1%).
В практиці цілий ряд різних марок сталі мають однакову міцність. А тому ті марки сталі, які мають однакову міцність, об’єднуються в окремі класи. Позначення класів слідуюче: С235, С245, С255 і т.д.
Літера “С” є скороченням слова “сталь”, а число означає найбільшу межу текучості Ryn сталей даного класу в МПа (наприклад, 235 МПа).
Це зручно для виконання можливої взаємозаміни марок сталі.
Вибір сталей для мк.
Залежно від умов експлуатації та виду конструкції до сталей пред’являються певні вимоги.
Клас сталі для МК визначають на основі варіантного проектування та техніко-економічного аналізу.
В СНиП ІІ-23-81* “Стальные конструкции” всі конструкції поділені на 4 групи. Кожна група в свою чергу розділена за кліматичними районами будівництва на три температурні інтервали. Для кожної групи та інтервалу рекомендовані певні класи сталі.