3. Державна політика захисту і поліпшення становища жінок України.

Державна політика стосовно жінок є цілісною системою заходів законодавчого, економічного, правового, медич­ного, соціального, культурологічного, освітнього, інформаційно-пропагандистського та організаційного характеру, спрямованих на поліпшення становища жінок в українському суспільстві з урахуванням специфіки перехідного періоду, яка базується на визнанні пріоритетів прав людини; рівних прав, свобод та можливостей для жінок та чоловіків; партнерських стосунків та неприпустимості жодних форм дис­кримінації жінок. Права людини, партнерські стосунки жінок і чоловіків в усіх сфе­рах життєдіяльності українського суспільства є основою ставлення демократичного суспільства, його цінностей, та зростання добробуту й благополуччя громадян.

Державна політика стосовно жінок виступає одним з пріоритетних напрямків діяльності держави і здійснюється в інтересах розвитку особистісного потенціалу жінок з урахуванням особистостей історичного, соціального та культурного розвитку, віковічних традицій українського народу. Об'єктом державної політики стосовно жінок є жінки України, державні, суспільні та громадські інститути, функціонування яких безпосередньо стосується створення умов для забезпечення прав людини, принципу партнерських стосунків в соціумі, ре­алізації рівних прав на працю, освіту, охорону здоров'я та материнство, соціальний захист, духовний, культурний, фізичний та творчий розвиток жінок.

Суб'єктами державної політики стосовно жінок є органи влади усіх рівнів, підприємства, організації та установи усіх форм власності, політичні партії, про­фесійні спілки, релігійні конфесії, громадські організації, міжнародні представництва, які визнані та діють в Україні.

Основними завданнями державної політики стосовно захисту і поліпшення стано­вища жінок України є:

- узгодження державної правової бази щодо становища жінок з вимогами міжна­родного законодавства для забезпечення дотримання прав жінок в єдності з правами та основними свободами людини;

- створення правових норм, необхідних для здійснення на практиці консти­туційного принципу рівних прав та рівних можливостей;

- забезпечення умов для рівноправної участі жінок в прийнятті рішень на всіх рівнях управлінської діяльності;

- відродження історичних, культурних, духовних традиції ставлення до жінки в суспільстві;

- сприяння забезпеченню та контролю за дотриманням рівних прав на ринку праці;

- забезпечення охорони здоров'я жінки та безпечне материнство;

- розробка нормативних актів щодо запобігання насильству стосовно жінок;

- підвищення правової грамотності жінок стосовно їх власних юридичних прав;

- забезпечення координації дій та заходів державної політики стосовно жінок на національному, регіональному, локальному та міжнародному рівнях.

Соціальна робота з жінками є максимально важливим елементом соціальної політи­ки держави, її завданням є створення оптимальних умов життєдіяльності, гармонійно­го та всебічного розвитку жінок, захист їх конституційних прав і свобод, задоволення культурних та духовних потреб.

Види соціальної роботи з жінками - це соціальна профілактика (робота спрямова­на на організацію та впровадження системи заходів, щодо попередження аморальної протиправної, іншої асоціальної поведінки, виявлення та запобігання будь-якому нега­тивному впливу та його наслідкам на життя і здоров'я жінок), соціальне обслугову­вання (робота спрямована па здійснення системи заходів щодо задоволення різно­манітних потреб з метою гармонійного та всебічного розвитку), соціальний патронаж (робота спрямована па підтримку умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціальне незахищених жінок з метою подолання життєвих труднощів, збереження і підвищення їх соціального статусу), соціальна реабілітація (робота спрямована на здійснення системи заходів з метою відновлення морального, психічного та фізичного стану жінок, їх соціальних функцій, приведення поведінки жінок у відповідність до загальновизнаних норм і правил), надання їм соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотера­певтичної допомоги та підтримки з метою забезпечення їх повноцінного фізичного, мо­рального і духовного розвитку, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.