2. Пільги для жінок у трудовому законодавстві.
Відповідно до Ст.178 Кодексу законів про працю України вагітні жінки згідно з медичним висновком повинні бути переведені на легшу роботу, яка включає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.
Для вирішення питань працевлаштування вагітних жінок Міністерством охорони здоров’я СРСР розроблені Гігієнічні рекомендації до раціонального працевлаштування вагітних жінок. Згідно з цими рекомендаціями умови раціонального працевлаштування жінок передбачають оптимальну величину навантаження (фізичного, нервово-емоційного, та оптимальні умови виробничого середовища, тобто такі умови, які з практично здорових жінок не відкликають відхилень у стані здоров’я та суттєвих функціональних змін в організмі на період вагітності і не відбиваються негативно на ході пологів.
Вагітних жінок не слід залучати до робіт на висоті, робіт, що пов’язані із статичним напруженням м’язів ніг чи черевного преса, робіт, пов’язаних із незручною робочою позою, упирання животом чи грудьми.
Вагітні жінки не повинні залучатись до робіт, пов’язаних з підійманням засобів праці вище рівня плечового поля, а також підіймати засоби праці з підлоги.
З моменту встановлення вагітності жінки не повинні залучатися до робіт, що вимагають значного нервово-емоційного напруження, особливо пов’язаних із небезпекою вибуху, аварії і таке інше із ризиком для свого життя та життя інших людей.
Вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до 3-х років, не допускаються до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Не допускаються також направлення у відрядження. Встановлена Законом заборона залучення вагітних жінок до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направлення їх у відрядження поширюються на жінок з дня встановлення вагітності медичною установою, яка видає жінці довідку про вагітність.
Правові норми, що регулюють працю жінок, які мають дітей віком до 3-х років, і наданням їм пільг, поширюються також на жінок, що мають усиновлених дітей відповідного віку.
Жінки (крім вагітних і тих, що мають дітей віком до 3-х років) можуть залучатися до нічних робіт у тих галузях народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України. Не заборонена робота жінок у нічний час на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї.
Жінки, що мають дітей віком від 3-х до 14-ти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди.
Вагітні жінки, матері, що мають дітей віком до 12-ті років, не повинні залучатися до чергувань на підприємствах установах і організаціях після робочого дня, в нічний час, у вихідні і святкові дні.
Вагітним жінкам, згідно з медичним висновком, знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив негативних виробничих факторів із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.
До надання вагітній жінці іншої роботи, яка є більш легкою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.
Жінки, які мають дітей віком до 3-х років, у разі неможливості виконання ними попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку 3-х років.
Жінкам, що мають дітей віком до 1,5 року надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три години, а їх тривалість не може бути менша 30 хвилин кожне. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше однієї години. Строк і порядок надання перерви установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації із урахуванням побажання матері. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком. Якщо характер виконування роботи включає можливість регулярного годування дитини та її догляду, жінка, за її заявою, повинна бути переведена на легшу роботу, де є можливість надання перерви для годування дитини.
Забороняється відмовляти жінці у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3-х років, а одиноким матерям у зв’язку з наявністю дитини віком до 14 років або дитини-інваліда.
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена у судовому порядку.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей вікон до 3-х років (до 6-ти років, якщо дитина потребує домашнього догляду), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених категорій жінок передбачено також у випадках їх після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше 3-х місяців від дня закінчення чинності строкового трудового договору.
Жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю 70 календарних днів до родів і 56 (у разі ненормальних родів або народження двох і більше дітей – 70) календарних днів після родів, які обчислюються сумарно і надаються жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до родів, і, за їх бажанням, частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню.
Крім зазначених відпусток, у раз і, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці за її заявою, надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною 6-річного віку.
Підприємства і організації можуть надавати жінкам за рахунок власних коштів частково оплачувану відпуску та відпуску без збереження заробітної плати по догляду за дитиною більшої тривалості.
При наданні жінкам відпустки у зв’язку з вагітністю і родам власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за їх заявою приєднати до неї щорічну відпустку незалежно від тривалості роботи жінки на даному підприємстві, в установі, організації.
Частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років надається за заявою жінки повністю або частинами в межах встановленого строку і оформлюється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягненням нею віку 3-х років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати, коли дитина потребує домашнього догляду, зараховується як у загальній, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю.
Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку мають працюючі жінки, жінки, що навчаються з відривом від виробництва, жінки, звільнені з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, і жінки, зареєстровані у державній службі зайнятості як безробітні.
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.