- •1.Мова і літ в системі культурних цінностей укр суспільства
- •2 .Мова- суспільне явище. Функції мови.
- •3. Українська літературна мова і мова професійного спрямування.
- •4 . Специфіка мови професійного спілкування
- •5.Комунікативні якості ділової мови
- •6. Складники національної мови
- •7. Мовне законодавство в Україні.
- •8.Статус укр.Мови як державної.
- •9. Сучасна укр літ мова. Види мовних норм.
- •10 Мовна норма на сучасному етапі
- •17. Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •20. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •21. І. Котляревський - зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •23. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •24. Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •25. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •26. Принципи українського правопису.
- •27. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •28. Мовні й жанрові особливості наукового стилю.
- •29. Основні жанри наукового стилю.
- •30. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме)
- •31. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •32. Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня х-ка.
- •33. Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •34. Мовні засоби вираження наукових категорій, понять.
- •38. Лексика наукового стилю. Вияви полісемії в наукових текстах. Пряме й переносне значення слова.
- •39. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.
- •40. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
- •42. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •43. Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові та в економічній термінології.
- •44.Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •45. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів. Їхня роль в усній і писемній науковій та офіційно-діловій мові.
- •46. Основні способи творення термінів у сучасній українській літературній мові.
- •47. Поняття «грам норма». Стилістичні можливості граматичних форм
- •48. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •49 Синтаксичні норми сучасної української мови в наукових і діловх текстів
- •50. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях наукового й ділового стилів.
- •51. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового й ділового стилів.
- •Складне речення в текстах наукового й ділового стилів.
- •Науковий текст і його ознаки.
- •Види та жанри наукових текстів.
- •Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •56.Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
9. Сучасна укр літ мова. Види мовних норм.
Літ. мова – відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує державну діяльність, культуру, пресу, художню літ-ру, науку, театр, держ.установи, освіту, побут людей. Сучасна укр. літ. мова оброблена і впорядкована вченими, письменниками та ін. культурними діячами.. Укр.літ.мова, єдина для всієї укр. нації, є найважливішою формою нац. культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.
Основною ознакою літ. мови є її унормованість.Нормованість охоплює точність, зрозумілість, доречність, чистоту, правильність мови. Українська літературна мова функціонує у двох формах: писемній і усній. Обидві форми її однаково важливі для суспільства як комунікативні засоби, що обслуговують потреби народу в галузі політики, науки, культури, народного господарства тощо. Проте кожна з них має і свої специфічні особливості, зумовлені особливостями функціонування писемної й усної мови.Так, в усній формі літературної мови, яка в основному обслуговує побутові й виробничі потреби суспільства, переважає лексика побутового й виробничого характеру, використовуються розмовні, експресивні, короткі прості, особливо неповні речення, бо в усному спілкуванні висловлена думка часто зрозуміла з півслова і сказане може бути доповнене інтонацією, мімікою, жестами. У писемній формі літературної мови, яка розрахована на спілкування з необмеженою кількістю людей і не може користуватися додатковими засобами, вживаються прості й переважно складні речення, наявність яких зумовлена потребою повно і точно оформити складну думку, різноманітні обставини й означальні звороти, вставні слова і речення, більш ретельним є добір лексичних засобів.
Укр. літ. мова постійно розвивається й збагачується. Суспільство ніколи не буває байдужим до мови. Воно виробляє мовний еталон – досконалу літ.мову.
Літ мова – це унормована й опрацьована форма загальнонародної укр мови.
Норми літературної мови – це сукупність загальновизнаних правил реалізації мов. системи, закріплених у процесі сусп. комунікації. Мовні норми зафіксовані в правописі, граматиці, словниках. Мовні норми характеризуються: - системністю (наявні на всіх рівнях мов.системи); історичною зумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови); соціальною зумовленістю (виникають у зв’язку з потребами суспільства);
стабільністю (не можуть часто змінюватися).
У сучасній українській літературній мові розрізняють такі типи норм:
1. Орфоепічні (норми правильної вимови ) , наприклад, джерело, дзвін, розрізнення [ґ] і [г] (літера г, що позначає [г]
2. Акцентуаційні (норми правильного наголошування), наприклад: новИй, фаховИй, вИпадок, одинАдцять, рукОпис, листопАд, валовИй, нестИ, несемО,
3. Морфологічні (норми правильного вживання відмінкових закінчень, родів, чисел, ступенів порівняння і под.), наприклад: вживання закінчень кличного відмінка: пане професоре, Андрію Петровичу, Ольго Василівно, добродію Панчук; форми ступенів порівняння прикметників та прислівників: дорожчий, найдорожчий (а не більш дорожчий, самий дорогий); швидше, найшвидше, якнайшвидше, щонайшвидше (а не саме швидше, більш швидше, більш швидкіше і т.д.);
- визначення роду іменників: так, слова шампунь, аерозоль, біль, степ, нежить, тюль, ступінь, Сибір, поні, ярмарок - чоловічого роду; слова бандероль, барель, ваніль, авеню, альма-матер – жіночого; євро, Тбілісі, табло – середнього;
- використання іменників, прикметників тощо замість активних дієприкметників: завідувач кафедри (а не завідуючий), виконувач обов’язків (а не виконуючий), чинний правопис (а не діючий), відпочивальники (замість відпочиваючі) і т.д.
4. Лексичні (норми правильного слововживання), наприклад:
Зіставляти(п) співставляти (н), численний(П) багаточисельний (Н)нечисленний(П) Малочисельний(Н) навчальний(П) учбовий(Н) брати участь(П)приймати участь(Н)
5. Синтаксичні (норми правильної побудови речень і словосполучень, уживання прийменників), наприклад: згідно з наказом(П) згідно наказу(Н) відповідно до інструкції(П) у відповідності з інструкцією(Н) лекція з математики(П) лекція по математиці(Н) комісія з питань(П) комісія по питанням (Н)
6. Стилістичні (норми правильного відбору мовних засобів залежно від ситуації),
7. Графічні (норми передавання звуків і звукосполучень на письмі);
8. Орфографічні (норми написання слів);
9. Пунктуаційні (норми вживання розділових знаків).