53. Науковий текст і його ознаки.

Науковий стиль представлений у таких жанрах: дисертації, монографії, статті, підручники, лекції, конспекти, відгуки, анотації, рецензії.

Науковий текст виступає способом подання наукової інформації, результатом наукового дослідження. Від якості тексту може залежати доля дослідження, його сприйняття науковим співтовариством, вплив цього дослідження на процес розвитку науки. Звідси випливають дві найважливіші функції наукового тексту: виклад змісту наукового дослідження і його презентація. Якщо перша функція ставить до тексту вимогу точного подання дослідження, усіх його складових - від постановки завдань до результатів їх вирішення, то друга функція передбачає деяку привабливість тексту для людей, що могли б їм зацікавитися. Метою наукових праць є точний, логічний, однозначний виклад думок автора, накопичення знання й досвіду в галузі науки й техніки, а також встановлення закономірностей явищ і процесів. Призначення – віднайдення ідеї, визначення понять і категорій, формулювання концепцій, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз'яснення явищ, систематизація знань. Зміст – теоретичні відомості та практичні знання про людство, природу і Всесвіт.

Для наукового тексту характерні:

- логічна послідовність і доказовість викладу, точність і лаконічність висловлювань, аргументація та переконливість тверджень;

- як правило, відсутністю авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики, наявністю чіткої композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосування цифрової або літерної нумерації);

- терміни й терміносполуки, що становлять одне поняття, слова у прямому значенні, абстрактна й іншомовна лексика, складні й складноскорочені слова

- іменний і монологічний характер текстів, широке вживання відносних прикметників, дієслова здебільшого недоконаного виду, безособові, узагальнені чи неозначені форми дієслова

- складні речення, односкладнв прості речення, ускладнені різноманітними зворотами, речення розповідні, складений присудок, однорідні члени речення, прямий порядок слів, переважають речення складної, але “правильної” будови часто ускладнені зворотами;

- позамовні(невербальні) засоби: схеми, таблиці, графіки, формули, малюнки, фото, графічні скорочення;

- у текстах наукового стилю часто вживаними є цитати, посилання на першоджерела

53. Види та жанри наукових текстів.

Науковий текст виступає способом подання наукової інформації, результатом наукового дослідження. Жанр тексту забезпечує відповідність наукового знання ситуації його призначення. Наукові тексти мають типову композиційну структуру, яка характеризується багатомірністю і багаторівневістю. Вони послідовно членуються на розділи, параграфи, пункти, підпункти. Проте це не означає, що всі тексти наукового стилю мають однаковий ступінь структурної складності (наприклад, наукова стаття і монографія).

Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів:

-власне науковий із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези, який, у свою чергу, поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти;

-науково-популярний - застосовується для доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів;

-науково-навчальний - наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу й не включає використання елементів емоційності.

Види наукових текстів 1.Тези - це короткий виклад основних положень доповіді, наукової статті, а рідшенавіть і більшого дослідження, наприклад монографії або дисертації. Тези - це деяка сукупність положень. Теза у широкому розумінні – будь-яке твердження, яке коротко викладає ідею. Тези у вузькому розумінні - деякий текст, що формулює сутність, дає обґрунтування доказу. Вони узагальнюють матеріал, дають основу для написання статті, доповіді, дисертації.

3. Конспект – короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо, тобто скорочений запис певної інформації. Тут знаходять відображення основні положення тексту, які при необхідності доповнюються, аргументуються, ілюструються яскравими прикладами тощо. Для конспектування, як і реферування, використовуються такі способи викладу матеріалу: опис, оповідь, міркування. За своїм обсягом конспект не перевищує 1/3 всього первинного тексту.

2. Аналітична записка. Результатом наукового дослідження може бути аналітичний документ. Його особливість полягає в тому, що він характеризується специфікою змісту й цільового призначення (адресата). Аналітичний документ звичайно орієнтований на тих, хто приймає рішення. Тому його головне призначення - в інтелектуальному забезпеченні вироблення й ухвалення управлінського рішення. 3. Наукова стаття є одним із видів публікацій, у якій подані отримані автором наукові результати. Звичайно під статтею розуміють спеціальну публікацію невеликого обсягу, в якій відображуються погляди автора з визначених вузьких питань або результати обмежених досліджень. Особливість статті полягає в тому, що вона являє собою найбільш оперативну інформацію про рух науки, виступає своєрідним репортажем "з переднього краю" науки. 4. Звіт за результатами наукового дослідження є офіційним документом. Головне його призначення полягає в тому, щоб відповідно до встановлених у державі стандартів дати повний опис наукового дослідження і забезпечити тим самим його введення в науковий простір і практичну діяльність людей. У звіті обов'язково вказуються автори науково дослідної роботи, визначається їхній внесок у цю роботу. 5. Монографія спрямована на висвітлення результатів наукового дослідження. Вона являє собою наукове дослідження, яке присвячено викладу деякої проблеми абопитання проблеми. За визначенням, монографія - це наукове книжкове видання, що складається з одного твору, що містить повне і всебічне дослідження однієї проблеми або теми, виконане одним або кількома авторами (виконавцями). Монографія - це, як правило, найбільш повне і всебічне вивчення деякого об'єкта, бачення його в проблемному полі сучасної науки. Вона систематизує наявне знання і забезпечує пояснення тих питань, що не одержали вирішення.