23.. Поняття податку, податкової системи, принципи оподаткування.

Податки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством.

Податко́ва систе́ма — це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Складається з прямих і непрямих податків. Прямі встановлюються безпосередньо на дохід або власність платника податків, непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування», принципи побудови системи оподаткування в Україні такі:  ― стимулювання підприємницької виробничої діяльнос-ті та інвестиційної активності — введення пільг щодо опода-ткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток вироб-ництва;  ― обов’язковість — впровадження норм щодо сплати подат-ків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі до-стовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;  ― рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших по-датків і зборів (обов’язкових платежів) — на більші доходи;  ― рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерези-дентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);  ― соціальна справедливість — забезпечення соціальної під-тримки малозабезпечених верств населення шляхом запрова-дження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мініму-му доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;  ― стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їхніх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;  ― економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуван-ням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;  ― рівномірність сплати — встановлення строків сплати по-датків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;  ― компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їхнім платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Ав-тономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;  ― єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розроб-лення податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), подат-кового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податко-вих пільг;  ― доступність — забезпечення дохідливості норм податково-го законодавства для платників податків і зборів

24… Податкове право, податкові правовідносини.

Податкове право - це підгалузь фінансового права, що містить закони і підзаконні нормативні акти, правові норми, якими закріплюються принципи побудови податкової системи, права та обов' язки, відповідальність учасників податкових відносин, види та характеристики платежів, а також теоретичні положення, що їх пояснюють.

Податкові відносини визначають з одного боку рух коштів від грошових фондів платників податків і зборів до бюджетів й централізованих грошових фондів держави, а з іншого - напрямки владно-майнового впливу держави на об' єкти оподаткування, його зміст та силу. Відносини різних суб' єктів у сфері оподаткування складають дві окремі групи:

- відносини типу „держава - платники податків і зборів" та „держава

- спеціалізовані державні (податкові) органи" характеризуються примусовою силою приписів окремих законів з оподаткування;

- відносини типу „платники податків і зборів - спеціалізовані державні (податкові органи)" характеризуються координацією сумісних зусиль з виконання платниками податків і зборів імперативних норм податкових законів та, відповідно, певною „диспозитивністю" обрання останніми механізмів та процедур оподаткування.

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особливим видом суспільних відносин — фінансових відносин, урегульованих фінансово-правовою нормою. Державне розпорядження, що міститься в юридичній нормі, визначає умови дії правовідносин, права й обов'язки суб'єктів, заходи, що гарантують виконання вимог правової норми. Природа фінансових правовідносин визначається тим, що вони виступають як влад-но-майнові, в яких відносини влади не можна відокремити від майнових, де вони діють у сукупності. Владно-майновий характер податкових правовідносин визначає юридичне положення суб’єктів у конкретних податкових правовідносинах. При цьому податковий орган, виступаючи від імені держави, наділений певними повноваженнями. Інший суб'єкт виконує в основному юридичний обов'язок за встановленими для нього правилами поведінки (сплата податку, надання звітності). В усіх видах податково-правових відносин їх владно-майновий характер виступає чітко, а деталізується тільки ступінь владного характеру в них.