48. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.

Реальні факти, події, властивості не тільки пізнаються нами, але й оцінюються, викликаючи почуття участі, захоплення, любові чи, навпаки, презирства або ненависті. Ці різноманітні задоволення й складають те, що ми називаємо смаком, – як хороше, приємне, прекрасне, ніжне, благородне, величне, священне тощо.Ні в кого, мабуть, немає сумніву, що та чи інша річ має у наших очах певну цінність завдяки не лише своїй об’єктивній властивості, але й нашому ставленню до неї, яке поєднує у собі і сприйняття цих властивостей, і особливості наших смаків. Народна мудрість зафіксувала, наприклад, таку думку: «він милий не тому, що гарний, а гарний, тому що милий». Ось чому поширене твердження, що про смаки не сперечаються, є невірним, тому що про них люди сперечаються все життя, відстоюючи своє право на об’єктивність та пріоритет своїх смаків.Отже, наше ставлення до світу завжди має оціночний характер. І ця оцінка може бути об’єктивною чи суб‘єктивною, вірною чи невірною, неправдивою. У нашому світогляді наукове пізнання світу і ціннісне ставлення до нього знаходяться у нерозривній єдності.Отже, існування цінностей невіддільне від оцінки, завдяки якій людина актуалізує одні цінності, відкидає інші, встановлює їх ієрархію. Оцінка, таким чином, є визначенням суб’єктом соціальної значущості речей чи явищ для його життя і діяльності. Вона орієнтує людину у світі явищ, спрямовує її діяльність. Оцінка універсальна: вона робить вплив на всі види життєдіяльності людини, реалізується на чуттєвому і раціональному етапах, у формі емоцій і почуттів, уявлень, сприйняття, суджень, потягів, бажань, прагнень, переваг.

49. Ціннісні орієнтації особистості.

Особливо уразливою сьогодні є людина, що дорослішає. Підліток, у якого тільки кристалізується образ світу, дуже чуттєвий до криз соціального устрою та дифузії, що супроводжує його, і розмивання цінностей. Суспільство, надаючи широкий спектр цінностей, не має загальнозначущої системи координат їхньої оцінки і відбору. Дефіцит чи невизначеність цих ідеальних і здійсненних прототипів, невизначеність духовної опори є джерелом кризи особистої ідентичності. Молодь стикається, з одного боку, з потенційною багатоваріантністю шляхів самовизначення, але, з іншого, із внутрішньою неготовністю прийняти цю “вільну самітність” (Е.Фромм), зробити осмислений і самостійний вибір.Іншими словами, має місце протиріччя між постійно зростаючим рівнем вимог до самовизначення особистості з боку соціуму і фактичною інфантильністю установки молоді на відповідність цим вимогамУ структурі ідентичності особистості ціннісно-смисловий вибір найбільше значення має для саморегуляції та самовизначення, тобто для процесів і результатів усвідомленої й автономної системи виборів у значущих сферах життя особистості. Він містить у собі: побудову духовно-ціннісних основ, орієнтирів життя; вибір цілей і засобів самореалізації, індивідуальних способів активності; осмислення майбутнього. Таким чином, ціннісні орієнтації представляють внутрішній світ особистості, будучи виразниками стабільного, абсолютного, незмінного. Розвиток суспільства сприяє розвитку світу цінностей, ускладненню ціннісних зв’язків. У будь-якому суспільстві ціннісні орієнтації особистості є об’єктом виховання і цілеспрямованого впливу. Тому відновлення основних соціальних і моральних цінностей дозволить виконувати терапевтичну функцію і створити стійкі підстави для успішних ідентифікаційних практик.