1.Фізичні поля Землі та їх значення при виборі місця під забудову.

Планета Земля має власні фізичні поля: гравітаційне, магнітне та теплове.

Гравітаційне поле - простір навколо Землі, в межах якого проявляються сили притягання нашої планети. Силі притяганій на поверхні Землі протидіє відцентрова сила, що виникає в наслідок обертання Землі. Тому сила притягання на Землі фактично це сила ваги, котра є результатом складання сили притягання і відцентрової сили, діючих на одиницю маси речовини. Силу ваги вимірюють в галах - одиницях, названих в честь Галілея (1 гал. дорівнює 1 см/с2). Середнє значення сили ваги прийняте за 980,63 гала.

Магнітне поле навколо Землі існує завдяки тому, що в її ядрі знаходиться багато заліза. Існування магнітного поля легко виявляється за допомогою магнітної стрілки, котра одним своїм кінцем завжди направлена на північ вздовж магнітних силових ліній. Останні оточують земну кулю, утворюючи магнітосферу яка поширюється до висоти 93 тис. км. Сила дії магнітного поля вимірюється в одиницях гамах або ерстедах.

Теплове поле. Земля має два джерела тепла: від сонячної радіації і від енергії, котра звільняється в процесі розпаду радіоактивних речовин в її надрах.

Вплив сонячного тепла на зміну температури нижче денної поверхні Землі відчутний лише до певної границі. У верхній» частині земної кори виділяють три температурні зони: I - сезонних коливань температури, II - сталої температури і ІІІ - закономірного зростання температури. Зміни температури в зоні І визначаються її сезонними коливаннями в різні пори року. Верхня границя зони II (сталої температури) закономірно знижується від екватора до полюсів: на екваторі вона находиться на глибині 1-2 м, в помірних широтах - на глибині 0-30 м, в полярних областях - на глибині 100 м і більше. В зоні і вода, що знаходиться в породах цієї зони, в арктичних і Субарктичних широтах замерзає, утворюючи багаторічну ,"вічну") мерзлоту. Нижче зони сталої температури під впливом внутрішньої теплоти Землі температура закономірно підвищується.

Геотермічний градієнт - величина зміни температури в градусах, яка відбувається з заглибленням на кожні 100 м нижче зони сталої температури. Геотермічний ступінь - глибина в метрах нижче зони сталої температури, якої потрібно досягнути, щоб температура піднялась на 1°С. Прийнято вважати, що в межах зони III літосфери температура Землі в середньому збільшується на один градус при заглибленні на кожні 30-33 м.

В різних точках Землі вказані фізичні поля діють з різною силою, значення якої відхиляється від фонових та теоретичних показників. Такі відхилення сили ваги, сили земного магнетизму та температури проявляються в аномаліях відповідних фізичних полів, котрі утворюються завдяки неоднорідностям в будові і складі Землі. Наприклад, відома магнітна аномалія в Курській обл. Росії завдячує своїм існуванням потужним покладам магнітних залізних руд в її надрах. Гравітаційні позитивні аномалії спричинені масами високо щільних гірських порід, теплові аномалії - локальним розігрівом земної кори.

2.3. Походження Землі

Яким був процес утворення Землі та Сонячної системи мільярди років тому, можна лише здогадуватись на основі спостережень за сучасними процесами, що відбуваються в космосі. В 1755 р. німецький філософ Еммануїл Кант, підтриманий відомим математиком П'єром Лапласом висунули свою гіпотезу про походження Землі, яка зараз відома в науці як гіпотеза Канта-Лапласа. За цією гіпотезою Сонце і планети Утворились внаслідок ущільнення речовини в гарячій газово- пиловій туманності, в центрі якої під впливом складних

2.Визначення характеристик міцності ґрунтів методом одноплощинного зрізування.

В лабораторних умовах опір ґрунтів зрушенню найчастіше визначають методом зрізування зразків ґрунту по одній фіксованій площині в зрізному приладу з верхньою рухомою обоймою, або з нижньою рухомою обоймою для випробування пісків. Зразок ґрунту має форму циліндра діаметром не менше 7,0 см і висотою не більше 0,5 і не менше 0,33 діаметра.

Випробовуваннями ґрунтів методом одноплощинного зрізування визначаються характеристики міцності ‒ опір ґрунту зсуву τ, кут внутрішнього тертя ґрунту φ та питоме зчеплення ґрунту С. Ці характеристики використовують для визначення розрахункового опору ґрунту для розрахунків стійкості основ, земляних споруд та укосів і схилів, для визначення бічного тиску ґрунту на огороджуючі конструкції і для рішення інших задач.

Суть методу

Випробування мерзлого грунту методом одноплощинного зрізу по поверхні змерзання проводять для визначення таких характеристик міцності: опору зрізу мерзлого грунту, ґрунтового розчину і льоду по поверхні їх змерзання з матеріалом (фундаменту або іншим твердим матеріалом) Raf, опору зрізу мерзлого грунту по поверхні змерзання з іншим грунтом або ґрунтовим розчином Rsh; опору зрізу льоду по поверхні змерзання з грунтом або ґрунтовим розчином Rsh,i .

Ці характеристики визначають за результатами випробувань зразків грунту в одноплощинних зрізувальних приладах з фіксованою площиною зрізу шляхом прикладення до зразка грунту, змороженому із зразком матеріалу фундаменту, грунтовим розчином aбо льодом, дотичного навантаження при одночаснoмy навантажуванні зразка навантаженням, нормальним до площини зрізу.

Гранично тривалі значення опору зрізу мерзлого грунту по поверхні змерзання Raf, Rsh aбо Rsh,і визначають як найбільші дотичні напруження, при яких здійснилась стабілізація деформації зразка при заданному нормальному напруженні.

Для випробувань використовують зразки грунту або грунтового розчину непорушеного і порушеного складу.

Зразки повинні мати форму циліндра діаметром не менше 70 мм і висотою від 1/2 до 1/3 діаметра.

Діаметр зразка матеріалу повинен дорівнювали діаметру зразка грунту.

Обладнання і прилади

До складу установки для випробувань мерзлого грунту методом одноплощин-ного зрізу по поверхні змерзання повинні входити:

• зрізувальний прилад з фіксованою площиною зрізу;

• робоче кільце для зразка грунту, грунтового розчину, льоду з внутрішніми розмірами.

• форми для змережування зразка грунту з матеріалом фундаменту, грунтовим розчином, льодом і грунтом;

• механізми для створення дотичного і нормального навантажень;

• пристрої для вимірювання деформацій зразка.

Підготовлений до випробувань Зразок поміщають у зрізну коробку приладу і проводять такі операції:

• закріплюють зразок так, щоб площина змерзання розташовувалась у зазорі між рухомою і нерухомою частинами приладу, який дорівнює 1-2 мм;

• встановлюють на зразок грунту штамп

• для передачі нормального тиску і центрують його;

• закріплюють пристрої для вимірювання деформації зразка грунту;

• встановлюють зрізувальний прилад на станину під прес і центрують;

• звільняють рухому частину зрізувальної коробки, приєднують до неї механізм для створення дотичного навантаження;

• записують початкові показання пристроїв для вимірювання деформації зразка і фіксують час початку випробувань.

Білет №4

1. 3) сьоме ,

2. 3) метаморфічна

3. 5) текучопластичні.

4. 4) коефіцієнт пористості грунтів

5. 2) щільність скелету ґрунту.

6. 5) карбонатні.

7. 2) грабен,

8. 2) 18%

9. 1) < 30 см,

10. 5) коефіцієнт стисливості грунту.

Теоретична частина.