2.Ерозійні явища: абразія берегів водойм; яружна ерозія, роль в них сили Кореоліса.

Ерозійні процеси — це змив і розмив ґрунту, які відбуваються на схилах, коли добова сума опадів становить 10—20 мм. У середньому за рік на рівнинній території України буває 3—5 днів з опадами понад 20 мм за добу.

Абразія берегів водойм- процес руйнування берегів і знесення гірських порід у береговій зоні водойм хвилями і прибоєм. Суттєва абразія характерна для великих водойм — океанів, морів,озер чи великих водосховищ. Швидкість абразії залежить від геологічної будови берегів та сили прибою; крім того, вона зростає, якщо піднімається рівень моря або опускається узбережжя. жжя шириною кілька метрів. В результаті абразії створюються специфічні форми рельєфу; абразійні уступи (кліфи), хвилеприбійні ніші, підводні абразійні тераси або платформи (бенчі) та інші.

Яружна ерозія – це крайній ступінь деградації грунтів і ландшафтів, внаслідок якого зазнає великих збитків сільське господарство та катастрофічно погіршується екологічний стан земельних ресурсів. Орні землі на ділянках прогресуючого розвитку ярів нерідко стають повністю непридатними для сільськогосподарського використання. Поглиблюючись, яри розкривають підгрунтові води і знижують їхній рівень, що призводить до підвищення посушливості території. Продукти розмиву грунтів заносяться на родючі луки, городи та інші сільськогосподарські угіддя, осідають у ставках, водосховищах, річках. При цьому на довгий час стають непродуктивними значні площі, які могли б бути використані в галузях економіки.        На інтенсивність яружної ерозії безпосередньо впливають опади, які зумовлюють рідкий талий і дощовий стік, викликають як приріст ярів у довжину, по площі й об’єму, так і утворення нових.  Особливості формування і розвитку ярів визначають основні напрями в системі заходів, які спрямовані на запобігання росту ярів і виникнення нових. 

Білет № 20

1. - 60%

2. - характеру простор. розм.

3. - метаморфічна

4. - артезіанські

5. - водотривкі

6. - абразія

7. - зандри

8. - карст

9. - III категорія(складна)

10. - <30

Теоретична частина.

1. Осадові породи: уламкові, хемогенні та органогенні та їх буд. Властивості.

Осадові породи – гірські породи,утворені в водних басейнах або на поверхні Землі в результаті руйнування будь-яких порід і мінералів і наступного механічного або хімічного відкладення продуктів цього руйнування,а також завдяки життєдіяльності організмів.

Уламкові осадові породи утворються на дні водних басейнів або на поверхні суші завдяки накопиченню уламків — продуктів механічного руйнування інших порід та мінералів, що існували раніше. Форма уламків залежить від ступеню їхньої механічної обробки, здобутої при переміщенні водою та вітром.

За формою уламки бувають округлі (обкатані) та кутасті (не обкатані). Часто уламкові породи являють собою скупчення окремих, не з’єднаних одна з одною часток. Такі породи називаються розсипчастими. Якщо окремі частки скріплює мінеральний матеріал (так званий цемент), породи отримують назву зцементованих.

За складом розрізняють піщаний, глинистий, карбонатний, залізистий, кременистий та інші цементи. За характером зв’язку між уламками виділяються контактовий, поровий та базальний типи цементації. Контактовий тип цементації спостерігається при безпосередньому дотиканні уламків, котрі утримуються між собою силами поверхневої взаємодії. Поровий тип цементації має місце тоді, коли простір (пори) між уламками, які між собою дотикаються, заповнений цементуючим матеріалом. При базальному типі цементації уламки занурені в цементуючу масу і ізольовані нею один від одного.

За розмірами уламків розрізняються такі різновиди уламкових порід: псефітові (крупноуламкові), діаметр часток, які складають породу, понад 2 мм; псамітові (піщані), діаметр часток 2,0-0,05 мм; алевритові (пилуваті), діаметр часток від 0,05 до 0,005 мм і пелітові (глинисті), діаметр часток менший 0,005 мм. У випадку скупчення більш-менш однакових за розміром часток, структура має назву рівномірнозернистої, в інших випадках - різнозернистої.

Хемогенні (або хімічні) породи утворюються внаслідок випадання осадів (переважно солей) із розчинів на дно водойм.Для хімічних порід характерні оолітова (зерна мають форму кульок), голчаста, волокниста, листувата, зерниста та пелітоморфна структури. Класифікація хімічних порід проводиться, як правило, за їхнім хімічним складом. Серед них виділяють карбонатні, галоїдні, сульфатні, фосфатні та інші породи.

Карбонатні породи хімічного походження зустрічаються у вигляді вапняків, доломітів і мергелів.

Галоїдні та сульфатні породи утворюються внаслідок випадання осадів із солоних морських і озерних вод в умовах жаркого сухого клімату. Сюди відносяться камінна сіль, гіпс, ангідрит та інші мономінеральні породи, котрі складаються з породоутворюючого мінералу і різних, головним чином, механічних домішок.

Органогенні осадові породи складаються із залишків тваринних і рослинних організмів та продуктів їхньої життєдіяльності, які жили та відмирали в минулі геологічні епохи. Якщо породи складені із залишків рослин, то вони називаються фітогенними. Більшість з них є горючими корисними копалинами - каустобіолітами, як, наприклад, торф і кам’яне вугілля. Накопичення залишків тварин, котрі поглинали із води деякі солі для створення свого скелету і тому скам’яніли, називаються зоогенними породами. Ними є вапняки черепашники, крейда, діатоміт, трепел, опока. Часто вони утворюють потужні шари і грандіозні споруди, наприклад, крейдяні товщі та коралові рифи. Прикладом міоценового палеорифу може служити Товтрове горбисте пасмо на Поділлі.

Вапняки органічного походження складаються із залишків скам’янілих організмів, котрі будували свій скелет з кальциту. Якщо вдається визначити, із залишків яких організмів складається вапняк, то за ними йому дається більш точна назва, наприклад: фузуліновий, кораловий та ін. Якщо ж організми не визначені, а порода складається з цілих та битих черепашок, то вона називається вапняк-черепашнш.

Різновидом органогенного вапняку є крейда, котра складається головним чином з надзвичайно дрібних черепашок фораменіфер, їхніх уламків, порошкоподібного кальциту і скелетів найпростіших морських водоростей.

Крейда м’яка порода, при тривалій взаємодії з рухомими поверхневими і підземними водами розчиняється з утворенням карстових лійок та підземних порожнин. Широко використовується в промисловості будматеріалів для виробництва цементу та вапна.

Каустобіоліти - під цією назвою об’єднується велика група органогенних порід: торф, горючі сланці, буре та камяне вугілля, асфальт, озокерит, які мають велике народногосподарське значення, зокрема, для паливної промисловості.

Торф має найширше розповсюдження. Він утворюється під водою без доступу повітря із розкладених залишків болотних рослин. Дуже пористий, вологоємкий, сильно (до 50%) стискується при навантаженні, тому поклади торфу під будівельними майданчиками небезпечні для споруд. Об’ємна вага торфу 0,6-1,1 г/см3.

Будівельні властивості осадових порід. Осадові породи широко використовуються в будівництві. Крупноуламкові та піщані породи застосовуються в дорожньому будівництві як бутовий камінь, а також як наповнювачі бетонів. Пісковики служать хорошими основами для споруд, глини використовуються для виробництва цегли, вапняки - для отримання вапна, мергелі - для виготовлення цементу і т.д. Хемогенні та органогенні породи переважно належать до групи напівскельових інженерних ґрунтів. Розсипчасті уламкові породи відносяться до дисперсних ґрунтів. Наявність у складі уламкових порід глинистих мінералів значно пошижує їхню несучу здатність щодо споруд.