47.Теорії аграрного, індустріального, постіндустріального і технотронного суспільства

В основу розчленовування усесвітньої історії на доіндустріальне (аграрне), індустріальне (капіталістичне і соціалістичне), постіндустріальне (Д. Белл і ін.) і технотронне (З. Бжезінський) суспільство кладеться рівень техніки виробництва, а також галузевий і професійний розподіл праці: при цьому зменшується значення суспільних стосунків, власності і класової боротьби.

Аграрне суспільство — поняття, що характеризує доіндустріальну стадію розвитку суспільства (від виникнення продуктивного господарства до промислового перевороту). Використовуються також синоніми "традиційне" та "селянське суспільство". Поняття А.С. почало активно вживатися у 1950-1960-ті рр. в наслідок поширення концепції індустріального суспільства. Принципи громадського життя, що були властиві А.С. (традиційні звичаї, релігійні цінності та ін.), відстоювались деякими напрямками консерватизму, в гаслах східноєвропейського аграризму, інших традиціоналістських напрямах.

Індустріальне суспільство — поняття, що означає стадію суспільного розвитку, що займає місце між аграрним суспільством та постіндустріальним суспільством. Для І.С. властиві розвинута та складна система розподілу праці за умов його сильної спеціалізації, масове виробництво товарів на широкий ринок, машинізація і автоматизація виробництва і управління, науково-технічна революція. Результатом цих процесів є високий розвиток засобів транспорту і комунікацій, висока ступінь мобільності населення і урбанізації, якісні зрушення в структурах національного споживання. В І.С. основні характеристики великої промисловості та моделі розвитку, що задаються ними, стають визначними для соціального спілкування в суспільстві в цілому і для більшої частини населення. Теорія І.С. була сформульована в двох варіантах: французьким соціальним філософом Р.Ароном в лекціях в Сорбонні у 1956-1959 рр. та американським економістом і політологом У.Ростоу в книзі "Стадії економічного зростання" (1960). Теорія І.С. зводить соціальний прогрес до переходу від відсталого, аграрного, докапіталістичного супільства до передового, індустріального, капіталістичного суспільства із масовим ринковим виробництвом та демократичним ладом. В основі цього переходу лежить процес послідовних технічних нововведень у виробництві, який багато в чому пояснюється збігом випадкових обставин у сполученні з різними психологічними мотивами діяльності (націоналізмом, протестантською етикою, духом підприємництва, особистими амбіціями та ін.). Теорія І.С. вплинула на формування теорії постіндустріального суспільства та масового суспільства теорії.

Постіндустріальне суспільство- позначення нової стадії суспільного розвитку, нібито наступною за індустріальним капіталістичним суспільством. Концепція «П. о.» є подальшим розвитком популярних в 60-х рр. теорій «індустріального суспільства» французького соціолога Р. Арона і «стадій економічного зростання» американського соціолога В. Ростоу . Найбільш видні її представники — Д. Белл, М. Кан, З. Бжезінський (США), Ж. Ж. Серван-Шрейбер і А. Турен (Франція).. В цілому концепція «П. о.» претендує на роль загальносоціологічній теорії поступального розвитку людства.

Як визначальні риси «технотронного суспільства» Бжезинський називає: переважання сфери послуг, розвиток індивідуальних здібностей людини, доступність освіти, заміну мотиву нагромадження особистого багатства «моральним імпера-тивом використання науки в інтересах людини», ліквідацію «персоналізації» економічної влади, тобто втрату власниками капіталу позицій в управлінні виробництвом. Цю роль відіграє «еліта технотронного суспільства», тобто організатори виробництва та вчені, що утворюють «верхівку панівного класу».

У «технотронному суспільстві» соціальні конфлікти виникають лише в доіндустріальному секторі, але їх завжди можна усунути, збільшуючи доходи осіб цього сектора. Це не становить проблеми, оскільки «американське суспільство в цілому досягло небаченого достатку, що стосується всіх класів».