23

Тема 12. Фінансова стабільність банківської системи

Невід’ємною складовою розвитку економіки будь-якої держави є ефективна банківська система, яка повинна забезпечувати акумулювання та перерозподіл фінансових ресурсів в країні, швидке і безперервне проведення розрахунків, кредитування реального сектору економіки, сприяти розвитку ділової активності в країні. Як ключова ланка всього фінансово-кредитного механізму держави, саме грошово-банківська система лежить в основі економічного зростання в країні, а відтак і зростання добробуту громадян та підвищення конкурентоспроможності держави на світовому ринку.

Фінансові кризи, які систематично відбуваються на різних частинах Земної кулі і призводять до розладнання всього економічного механізму та навіть глобальних політичних змін на карті світу, вкотре змушують замислитися над питанням фінансової стабільності банків.

План

1. Сутність та ознаки фінансової стабільності у банківській системі

2. Чинники впливу на фінансову стабільність у банківській системі

3. Методи управління фінансовою стабільністю у банківській системі

4. Міжнародні принципи організації фінансової стабільності банківської системи

1. Сутність та ознаки фінансової стабільності у банківській системі

У сучасній економіці банківська система є не тільки базовою ланкою фінансово-кредитних відносин, але й ключовим елементом всього господарського механізму. Будь-які прояви нестабільності у банківській системі несуть у собі загрозу для вкладників і кредиторів банків, але більше того, вони можуть підірвати довіру до економічної політики держави та національних грошей. Саме з цих причин така велика увага приділяється управлінню фінансовою стабільністю банків.

Важливою складовою забезпечення фінансової стабільності банку є його платоспроможність. Вона показує рівень покриття фінансових зобов’язань банку його капіталом, за рахунок якого покриваються і збитки. Чим більшим є власний капітал, тим фінансово стабільнішим буде й банк. Проте ні ліквідність, ні платоспроможність не можна розглядати як необхідну та достатню умову досягнення фінансової стабільності. На неї впливає низка інших чинників.

Зведення фінансової стабільності банку лише до сталої прибутковості також не є об’єктивним і не дає повністю осмислити величини та значення даної категорії. Безперечно, у довгостроковій перспективі стала прибутковість служить надійним показником фінансової стабільності, проте показником не достатнім. З позиції фінансової стабільності банку важливим є не просто прибуток, а стабільність джерел його отримання та напрями використання.

Фінансова стабільність банку є складною категорією і для різних груп фізичних і юридичних осіб (клієнтів – вкладників і позичальників, кредиторів, персоналу, акціонерів) її суть буде неоднаковою. Так, для позичальників, вона проявляється у спроможності надати запитувану суму кредиту при достатній кредитоспроможності самого позичальника. Вкладники звертають увагу на стабільність нарахувань і виплату процентів, здатність оперативно проводити розрахунки і повертати вклади.

Для кредиторів фінансова стабільність банку проявляється у наявності прийнятного рейтингу міжнародного рейтингового агентства й звітність, аудована за міжнародними стандартами. Персонал у цю категорію вкладає, перш за все, рівень заробітної плати, плинність кадрів та показники розвитку банку – зокрема відкриття нових філій, відділень тощо. Акціонери, як власники, звертають особливу увагу на розмір, частоту і тенденції у виплаті дивідендів, а також, звичайно, відслідковують місце банку на ринку.

Для обґрунтування і комплексного розуміння сутності необхідно виділити ознаки фінансової стабільності банку [7, с. 24]. До них належать:

• високий рівень достатності капіталу банку;

• оптимальний рівень ліквідності;

• високий рівень диверсифікації ризиків та низьке відносне їх значення;

• достатній рівень прибутковості банку;

• високий професіоналізм менеджерів банку;

• тривалий термін функціонування банківської установи на ринку.

Усі ці ознаки є частиною фінансової стабільності банку. Високий рівень достатності капіталу забезпечує довіру до банку, переконує вкладників, які прагнуть уникнути ризику при розміщенні своїх коштів, у можливості відшкодування їх, а потенційних позичальників – у кредитоспроможності банку. Крім того, капітал захищає банк від банкрутства у разі несприятливої ситуації та непередбачених витрат, виступає своєрідним буфером, який поглинає збитки від неефективної банківської діяльності.

Ліквідність, як ознака фінансової стабільності банку, відображає його здатність постійно і безперебійно задовольняти свої потреби у грошових коштах. Оскільки попит на ліквідні засоби рідко дорівнює їх пропонуванню, то банк постійно має справу з дефіцитом або надлишком ліквідності. Її дефіцит призводить до порушення нормативних вимог НБУ, штрафних санкцій і, найнебезпечніше, до втрати депозитів і банкрутства. Надмірна ж ліквідність призводить до недоотримання прибутку, адже найбільш ліквідні активи (готівка в касі) не генерують доходів. У зв’язку з цим, підтримання оптимального рівня ліквідності є чи не найважливішим завданням банків.

Великий вплив на фінансову стабільність чинить величина, якість та концентрація прийнятих банком ризиків. Жоден банк не може вважатися стабільним, якщо він обтяжений надмірними ризиками, реалізація яких в одну мить може призвести до банкрутства. Тому з метою управління ними, банк повинен підтримувати, зокрема високий рівень диверсифікації ризиків. Лише банк з незначною відносною їх часткою може стабільно працювати і впевнено відповідати викликам зовнішнього та внутрішнього середовища.

Ознакою фінансової стабільності банку є також адекватний капіталу і активам рівень стабільного прибутку. Прибутковість відіграє важливу роль у діяльності банку, оскільки досягнення задовільного її рівня дозволяє поповнювати капітал, формує основу життєдіяльності та розвитку банку, а також забезпечує прийнятний рівень дивідендних виплат акціонерам. Проте високий рівень прибутковості співвідноситься із високим ризиком, а низький – не дає змоги розвиватися. Це вимагає від керівництва пошуку оптимального його значення для забезпечення стабільної діяльності банку.

Визначальний вплив на фінансову стабільність чинить професіоналізм менеджерів. Розвиток будь-якої комерційної структури визначається не так наявними фінансовими показниками, як ефективністю рішень, які приймає керівництво. Вміння підібрати команду фахівців, які здатні швидко та адекватно оцінити ситуацію і прийняти вірне рішення, може в короткі терміни вивести організацію із “застою”, сприятиме її зміцненню і забезпечить активний розвиток в умовах наявного середовища. Саме якість прийнятих рішень визначає сьогодні стабільність банківської установи та її місце на ринку.

Про фінансову стабільність можна говорити лише за наявності певного терміну функціонування банку, за який можна аналізувати його показники. Це, об’єктивно, і виділяє ознаку стабільності – час. Лише банк, який зумів витримати випробування часом і далі ефективно працює може вважатися стабільним. Банки, особливо ті, які мають досвід управління в умовах кризи, потенційно можуть забезпечити вищий рівень своєї фінансової стабільності.

Проаналізувавши головні підходи до визначення сутності та ознаки, доходимо висновку, що фінансова стабільність банку, у широкому розумінні, це системна інтегральна характеристика, що відображає здатність банківської установи зберігати протягом тривалого періоду часу у визначених межах значення всіх фінансових параметрів системи. У вузькому розумінні, фінансова стабільність банку – це здатність банку в часі безперебійно працювати – надавати послуги і задовольняти вимоги, підтримуючи оптимальну величину ліквідності, прибутковості і платоспроможності за допустимого рівня ризиків, і витримувати при цьому негативний вплив зовнішніх і внутрішніх чинників.

Отже, особливістю фінансової стабільності банків є те, що ця категорія є інтегральною (об’єднувальною) характеристикою низки складових, що її обумовлюють. Вона не може зводитися лише до кількісних показників, і враховує ще й якісні значення системи. Стабільність банківської системи відображає здатність цієї системи протистояти зовнішнім та внутрішнім впливам, безперестанно виконуючи властиві їй функції та операції, і швидко повертатися після негативного впливу до стану рівноваги.