70.Економічне відтворення: сутність, види.

Відтворення — це безперервність, повторюваність виробництва

На всіх етапах економічного розвитку об'єктивна необхідність відтворення випливає з процесу виробництва матеріальних благ — економічної основи життя людського суспільства. Споживання матеріальних благ потребує вироблення суспільного продукту. Відтворення можна розглядати на рівні мікроекономіки, якщо безперервність, повторюваність відбуваються в межах окремого підприємства, господарства. На рівні макроекономіки безперервний процес виробництва відображує взаємозв'язки між галузями економіки країни, узагальнюючими економічними показниками країни, між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання

Розрізняють просте і розширене відтворення.

Просте відтворення—це відтворення процесу виробництва у незмінних масштабах.

Розширене відтворення — це відтворення виробництва, що супроводжується зростанням його обсягів

Особливості розширеного відтворення в умовах ринкової економіки

На кожному етапі розвитку суспільства відтворення мало свої особливості. Економічною основою відтворення є певний тип власності на засоби виробництва. Для ринкової економіки характерне розширене відтворення, яке передбачає органічне поєднання ринкових відносин і планомірного розвитку господарства цьому не заперечується планове господарство. Про це переконливо свідчить досвід західних країн. У світовій економічній практиці він узагальнений у теорії менеджменту, в основу якої покладено стратегічне планування, на якому ґрунтуються всі управлінські рішення підприємства, спрямовані на організацію, мотивацію і контроль виробництва.

Стратегічне планування — це сукупність дій і рішень, які приймають І керівники підприємств

Вони спрямовані на досягнення таких цілей, як розподіл ресурсів, адаптація виробництва до макроекономічного середовища, внутрішня координація дій, реалізація стратегічних напрямів розвитку економіки.

Процес відтворення є багатоманітним і включає: відтворення сукупного суспільного продукту, робочої сили, природних ресурсів, виробничих відносиy

Відтворення сукупного суспільного продукту передбачає заміщення всіх його частин за вартістю і натуральною формою. Умови і закономірності цього заміщення досліджує теорія реалізації.

Сутність відтворення робочої сили полягає у безпосередньому відновленні та підтримці фізичних сил і розумових здібностей людини. Це передбачає постійне відновлення та підвищення кваліфікації працівників, їх загальноосвітнього і професійного рівнів.

У процесі відтворення основної продуктивної сили суспільства виникають проблеми, які потребують корегування. Це природний рух населення, залучення працівників до процесу виробництва, розподіл і перерозподіл трудових ресурсів між підприємствами, галузями, регіонами, зайнятість населення.

Відтворення природних ресурсів означає відтворення природних умов економічного зростання (родючості землі, лісових ресурсів, рибних запасів тощо), збереження і поліпшення середовища існування людини.

Відтворення виробничих відносин включає такі компоненти, як тип власності на засоби виробництва, економічне становище класів, соціальних груп, трудових колективів і окремих працівників, організаційно-економічні зв'язки.

68.Методи обчислення суспільного продукту.

Суспільство так само, як і підприємство, має обчислювати результати суспільного виробництва, тобто суспільний продукт. Теорія і практика розробили два методи обчислення суспільного продукту — систему національних рахунків (СНР) і систему балансу народного господарства (БНГ). Зараз майже всі країни світу використовують систему національних рахунків.

Система національних рахунків — це адекватний ринковій економіці національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємозв’язки в національному господарстві.

У системі національних рахунків обліковуються такі сфери економічної діяльності: галузі матеріального виробництва, державне управління, некомерційні підприємства обслуговування населення і домашні господарства. Розрізняють такі поняття, як економічна операція та економічний агент. У даному разі економічний агент — це будь-який господарський суб’єкт економіки, включаючи домашні господарства і некомерційні підприємства.

Під час обліку використовується грошовий вираз ринкової вартості благ, що переміщуються, для забезпечення бази порівняння. Сам облік здійснюється у вигляді подвійного запису, прийнятого в бухгалтерському обліку. Спрощено можна уявити розрахунок національних рахунків як бухгалтерію гігантського підприємства, яким є економіка країни, а шляхами в ньому виступають певні сектори економіки.

У СНР використовуються дві класифікації. Перша — функціональна — застосовується в рахунках виробництва, споживання і капіталоутворення і виглядає так:

а) галузі виробництва товарів і послуг;

б) органи загального державного управління;

в) приватні некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства;

г) домашні господарства.

Друга класифікація — інституціональна — використовується в рахунках видатків і доходів та в розрахунках капітальних витрат:

а) нефінансові підприємства;

б) фінансові організації;

в) органи загального державного управління;

г) приватні некомерційні підприємства, що обслуговують домашні господарства;

д) домашні господарства, включаючи дрібні підприємства.

Одиницею обліку при складанні національних рахунків є економічна операція. Вона реєструється, як правило, в момент її оплати.

За системи національних рахунків подвійний рахунок виключається, що є ключовим аспектом цього методу обліку результатів суспільного виробництва. Статистики, розраховуючи кінцевий продукт як потік доходів, дуже обережні і враховують у ньому тільки те, що називається доданою вартістю.

Додану вартість можна визначити двояко:

а) за статистикою — це різниця між продажем підприємств та їх придбанням матеріалів і послуг у інших підприємств;

б) як економічна категорія — це вартість, яка додана до вартості спожитих у процесі виробництва предметів праці, тобто оборотного капіталу (не враховуючи заробітну плату).

У табл. 16.1 розглянуто декілька стадій виробництва хліба, щоб проаналізувати, як точне і суворе дотримання методу доданої вартості дає змогу вилучити проміжні витрати, які виділяють у звітах про прибутки і збитки фермери, мірошники, пекарі й бакалійники. Кінцевий розрахунок показує бажану рівність між кінцевим продажем хліба (а) і сумою доходів (б), що розраховані як сума всіх доданих вартостей на різних стадіях виробництва хліба.

Таким чином, за методом доданої вартості, щоб уникнути подвійного рахунку, потрібно враховувати в національному продукті тільки кінцеві товари і не враховувати проміжні продукти, які йдуть на створення кінцевих товарів. Розраховуючи додану вартість на кожній стадії і пам’ятаючи про необхідність віднімання витрат на проміжні товари, що купуються в інших фірм, за допомогою методу розрахунку кінцевого національного продукту як потоку доходів можна належно уникати подвійного рахунку і враховувати зарплату, процент, ренту і прибуток тільки один раз