79.Державне регулювання розподілу доходів

Формування сукупних доходів населення охоплює їх виробництво, розподіл, перерозподіл і використання. Розподіл доходів складається на етапі формування доходів власників виробничих чинників(функціональний розподіл). Персональний розподіл номінальних доходів є результатом перерозподілу.

Проходячи через сімейний бюджет, об'єм душового доходу змінюється залежно від величини і структури сімей, співвідношення утриманців і осіб, що мають самостійні доходи. Величина реальних доходів залежить від параметрів інфляційного процесу.

Головним же каналом перерозподілу доходів є державне регулювання цього процесу. Податкові системи і державні трансферти, системи соціального забезпечення і страхування показують, що сучасна держава залучена в широкомасштабну діяльність по перерозподілу доходів.

Державне регулювання складається з матеріальних, інституціональних і концептуальних складових. Соціальне регулювання не є винятковим привілеєм держави, воно охоплює не лише перерозподіл доходів, але і інші показники рівня життя.

Об'єктами соціального регулювання є охорона довкілля і зашита прав споживача. Соціальне регулювання здійснюють ділові одиниці, профспілки, церква і інші неурядові організації.

Матеріальна основа державного регулювання залежить від обсягу національного виробництва і тієї його долі, яка перерозподіляється централізований, через державний бюджет.

Інституціональна основа пов'язана з організацією процесу перерозподілу і діяльністю відповідних установ. Концептуальна основа державного регулювання - це теорія, що придбаває статус урядової доктрини.

Державний перерозподіл доходів здійснюється через бюджетно-фінансове регулювання. Держава відповідно до пріоритетів соціальної політики і діючих спеціальних соціальних програм надає соціальні виплати у формі грошових і натуральних трансфертів, а також послуг.

Соціальні виплати і послуги різноманітні.

Вони диференційовані за джерелами формування і способами фінансування, умовами надання їх кругу одержувачів.

Грошові виплати пов'язані з компенсацією втрати доходу в результаті повної або часткової втрати працездатності, народження дітей, втрати годувальників або роботи(посібники з безробіття, компенсації витрат на перекваліфікацію і інші виплати безробітним).

Грошові соціальні виплати доповнюються повністю або частково безкоштовними послугами охорони здоров'я, освіти, житлової і транспортної секторів. Усі соціальні трансферти можуть носити одноразовий характер або виплачуватися періодично впродовж встановленого часу.

Розмір соціальних виплат може залежати від законодавчо встановлюваного мінімуму душового доходу або заробітної плати. Соціальні трансферти можуть набувати форми податкових знижок.

Усі соціальні виплати оформляються в систему соціального страхування і соціального забезпечення, доповнену державною добродійністю.

82.Економічні цикли: сутність, структура, види та причини циклічних коливань.

Функціонування ринкової економіки, як будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.

Циклічність — це об’єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.

За змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки зору тривалості виокремлюють декілька типів економічних циклів: короткі (2—3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40 — 60 років).

Оскільки характерна риса циклічності — рух економіки не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивного її розвитку. За сучасних умов циклічність можна розглядати як один зі способів саморегулювання ринкової економіки.

. Економічний цикл та його фази.

У теорії цикл трактується як період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної. Особливо рельєфно в структурі функціонування і розвитку економіки проявляються середні цикли, які ще називають промисловими. Економічний цикл (у класичному трактуванні) включає такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходить остаточне відображення у новій кризі. Прояви економічних циклів можна побачити за рядом ознак показників економічної активності, основними з яких є: рівень завантаженості виробничих потужностей; сукупні обсяги виробництва; загальний рівень цін; зайнятість населення (безробіття) та рівень його доходів; прибутки та курси акцій найбільших корпорацій; динаміка попиту на товари тривалого користування; інвестиції та контракти на нове будівництво тощо.

Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл. У ній зосереджено основні ознаки й суперечності циклічного процесу відтворення.

Економічний цикл – це послідовність піднесень і спадів ек-ної активності протягом кількох років, т.б. це рух сусп. вир-ва від одного кризового явища до ін., який постійно повтор-ся.

Фази ек-х циклів:

1) Криза; перевир-во товарів порівняно з платоспр-м По; падіння рівня цін внаслідок перевищ-ня Пр товарів над платосп-м По; скороч-ня обсягів вир-ва; масове банк-во фірм; зрост-ня безроб-тя і скороч-ня номін-з/п; потрясіння кредитної системи.

2) Депресія: скороч-ня вир-х інвест-й; збільш-ня запасів; скороч-ня По на роб силу; різке падіння чистого приб; падіння обсягу продажу; скороч-ня кільк-ті нових заказів; скороч-ня По на кред-ні рес-си.

3) Пожвавлення: перехід до стійкого розширеного вир-ва; зрост-ня По на активні елементи засобів вир-ва; зрост-ня По на сировину, роб силу; зрост-ня з/п.

4) Піднесення: значний приріст вир-чих інвестицій; скороч-ня запасів; різке зростання По на роб силу; значний приріст загального рівня цін.

піднесення

пожвавлення

криза

депресія

роки

Види циклічних коливань:

1) Короткі (малі) пов'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Їх матеріальною основою процеси, що відбув-ся у сфері грошових відносин.

2) Середні пов'язані зі зміною По на засоби вир-ва. Їх матеріальною основою є необхідність оновлення основного капіталу.

3) Великі. Їх матеріальною основою є зміна базових технологій і поколінь машин, оновлення об'єктів інфраструктури.

Функціонування ринкової економіки, як будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку..

Органічна цілісність циклу виявляється в тому, що в кожній з його фаз формуються умови для переходу до іншої. При цьому такий перехід здійснюється в основному на засадах ринкових регуляторів. Отже, як правило, — автоматично. Слід зазначити, що криза відрізняється від порушення рівноваги між попитом і пропонування на будь-який товар чи в окремій галузі тим, що вона виникає в класичному розумінні як загальне надвиробництво, яке супроводжується стрімким падінням цін, банкрутством банків і масовою зупинкою та розоренням підприємств, зростанням безробіття тощо. Виділяють два типи криз: кризи надвиробництва і кризи недовиробництва. Так, останні були характерні у 90-х рр. для всіх країн СНД, у тому числі й для України, де скорочення обсягу виробництва за ці роки становило понад 3/5.