2.2 Сутність державної влади

Розриємо сутність державної влади. Найбільш доцільно, на наш погляд, це можна зробити шляхом дослідження сформованих у попередньому підрозділі ознак державної влади.

Державна влада не може протиставлятись політичній владі, оскільки політичну владу в суспільстві не можна уявити без держави [21, c. 36]. Політична і державна влада настільки пов’язана, що деякі вченні вважають їх тотожними, що не являється правильним. Політичну і державну владу необхідно розглядати як поєднання цілого і часткового. Найбільш важливу складову політичної влади зосередила у собі саме державна влада. Найбільш важливу, але не всю, за межами предмета державної влади залишаються важливі суспільні відносити елементами яких є громадські об’єднання політичні партії інші формальні і неформальні об’єднання, що приймають участь у політичному житті держави. При цьому похідно зазначити, що у сфері державної влади вони теж приймають участь, але як об’єкти управління, такі відносини державної влади по відношенню до них носять владний імперативний характер.

Державна влада здійснюється її органами від імені всього суспільства (публічність). Від латинського слова publicus – суспільний, народний. На відміну від інших суб’єктів права державна влада забезпечує не приватні, а загальнодержавні інтереси домінуючої частини суспільства [2, c. 417]. Таким чином, владні веління окремого державного органу чи їх посадової особи не розглядаються, як рішення приватної особи, а знаходять свій вираз як легітимна вимога більшості населення країни.

Державна влада концентрується в діяльності апарату управління. Державна влада має приставницький характер. Для того щоб виконати своє основне призначення здійснювати охорону прав і свобод людини і громадянина вона створює державні органи. Самі ці органи реалізують повноваження держави шляхом повсякденної та оперативної управлінської діяльності. Оскільки ці органи здійснюють управлінську за своїм змістом діяльність, для їх визначення використовується термін «апарат державного управління». Під яким розуміють систему взаємопов’язаних виконавчо-розпорядчих органів, які діють від імені держави, на основі та на виконання законів, здійснюють управління державними справами, і наділені для цього владними повноваженнями, компетенцією, певною структурою і кадрами [24, c. 492, 493].

Державна влада поширюється на все суспільство. Владні веління державної влади поширюються на всю територію країни та на всіх осіб, які постійно чи тимчасово знаходяться на ній.

Державна влада здійснюється шляхом поділу її на законодавчу, виконавчу та судову. У будь якій демократичній країні влада здійснюється шляхом поділу її на законодавчу, виконавчу та судову.

Влада законодавча – відповідно до теорії поділу влади одна з трьох влад у державі. Являє собою сукупність повноважень щодо видання законів, а також систему державних органів, які здійснюють ці повноваження. У демократичних державах законодавча влада може здійснюватися не тільки спеціалізованими органами (парламентами, місцевими законодавчими асамблеями), а й безпосередньо виборчим корпусом (політично дієздатними громадянами) шляхом референдуму.

У демократичних державах влада – безпосередній носій суверенітету народу, виразник його волі та інтересів. Однак, щоб уникнути зростаючого впливу абсолютизації цієї влади, у цивілізованій державі повинні існувати законодавчо закріплені юридичні обмеження її – права людини і громадянина, власна компетенція інших влад, а також право вето на прийняті закони, юридичні підстави і процедура розпуску парламенту. З іншого боку, законодавча влада бере участь у становленні та формуванні виконавчої та судової влади, а також контролює їх дії [8, c. 52].

Виконавча влада є відповідно до теорії поділу влади одна з самостійних і незалежних публічних влад. Являє собою сукупність повноважень щодо управління державними справами, включно повноваження підзаконного регулювання, повноваження зовнішньополітичного представництва, повноваження зі здійснення різного виду адміністративного контролю, а інколи також законодавчі повноваження, які делеговані їх під час надзвичайного стану, та систему державних органів, які здійснюють виконавчу владу глави держави або уряд [8, c. 51].

Судова влада являє собою: сукупність повноважень щодо здійснення правосуддя, тобто повноважень з розгляду і вирішення кримінальних, адміністративних, цивільних і конституційних справ х обов’язковим тлумаченням норм права, нормотворчих повноважень, контрольних повноважень; система державних органів, які здійснюють вищеназвані повноваження. Повноваження судової влади поділяються на основні (здійснення правосуддя) та допоміжні. В сучасних демократичних державах здійснення основних повноважень судової влади покладається на сиди різних категорій [8, c. 53].

Державна влада являється соціально обумовленою, визнана народом та легітимною влада та формально виражена. Держава коли знаходиться в полоні самомилування, яке справедливо називають догматизмом, наражається на ризик, бо оперуючи обов’язковими для усіх правовими формулами і рішеннями, вона схильна ідентифікувати себе з владою. Відповідно тільки соціальність влади то єсть підтримка її більшістю населення країни в якій поважаються права і свободи не тільки цієї більшості а всього населення має право називатися правовою [23, c. 17]. Саме така влада коли вона ще й юридично (конституційно) обґрунтована, визнана народом країни та світовою спільнотою є легітимною [21, c. 37].

З метою захисту прав і свобод людей державна влада застосовує державний примус. Державний примус характеризується тим, що являється методом впливу, який застосовується тільки після використання методу переконання. Державний примус – це психологічний або фізичний вплив державних органів (посадових осіб на певних осіб з метою спонукати їх виконувати правові норми. Він виступає у двох формах: судовій і адміністративній [25, c. 163]. На наш погляд, в сучасній демократичній державі в якій будується громадянське суспільство метою владного примусу може бути тільки необхідність захисту прав і свобод людини і громадянина.

Таким чином, дослідженні нами ознаки, на наш погляд, розкривають сутність державної влади сучасної демократичної держави в якій будується громадянське суспільство. До основної мети діяльності такої державної влади є захист прав і свобод людини і громадянина.