Чинність кримінального закону у часі.

Чинним признається такий закон, який набув законної сили, і діє до його скасування чи заміни новим законом, а якщо закон було прийнято на певний строк до закінчення такого строку.

Закон набирає чинності після 10 днів його опублікування (при розрахунку 10 днів сам день опублікування закону до їх числа не входить, наприклад, закон був опублікований 1 жовтня, то він набирає чинності з нуля годин 12 жовтня) , якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Офіційними джерелами в яких публікуються закони є “Відомості Верховної Ради України” та газета “Голос України” і “Урядовий кур’єр”.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення цього діяння.

Зворотна сила закону – це розповсюдженість нового закону на діяння, вчинені до його прийняття.

Ст. 5 КК У так визначає це положення:

Закон, що скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність має зворотну силу у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбули покарання, але мають судимість.

Проте, згідно з ч. 3 ст. 5 ККУ, закон, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, зворотної сили не має.

Згідно з ч. 2 ст. 74 ККУ України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нововиданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом. ( ч. 3 ст. 74 ККУ).

Поняття та ознаки злочину. Відмінність злочинів від інших правопорушень.

Згідно зі ст. 11 КК України злочином є передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Ознаки злочину:

• Діяння (злочинна дія або бездіяльність)

• Суспільна небезпечність діяння.

• Протиправність діяння

• Винність діяння

• Караність діяння.

Діяння має бути вчинене суб’єктом злочину. Суб'єкт злочину – це фізична, осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ККУ України не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Відрізняються злочини і інші правопорушення перш за все, за ступенем їх суспільної небезпечності. Злочини завжди причиняють значно більшу шкоду, ніж інші правопорушення, а тому суспільна небезпечність їх значно більша.

За вчинення злочину настає кримінальна відповідальність, а за інші правопорушенні – адміністративна, дисциплінарна, тощо.

За злочини міри кримінального покарання визначаються судом, а за інші правопорушення міри впливу можуть визначатися не тільки судом, але й іншими органами держави, посадовими особами, громадськими організаціями.

Кримінально правові санкції більш суворі, вони вміщують загрозу застосування примусових заходів з боку держави.

Злочин породжує настання судимості для особи, яка його вчинила.