43. Колізійні питання змісту контрактів.

Міжнародний контракт - це угода сторін щодо міжнародної купівлі-продажу товарів. Вона являє собою дії суб'єктів права, що спрямовані на встановлення, зміну або припинення взаємних цивільних прав та обов'язків.

Права і зобов'язання сторін договору, які мають бути закріплені в тексті контракту обумовлюються, нормами права, яке сторони обирають за принципом автономії волі.

У випадках, коли сторони не скористалися цим принципом чи скористалися ним неналежним чином виникають труднощі оскільки правове регулювання питань які в сукупності складають зміст певного контракту у різних законодавствах є різним, як різними бувають і засоби колізійного регулювання. Ними може бути і закон держави-продавця, і закон місця виконання договору і закон місця укладення договору і ін. форми прикріплення, таким чином виникають проблеми з визначенням права яке підлягає застосуванню у відношенні питань пов’язаних зі змістом контракту.

Це приводить до того, що контрагенти намагаються регламентувати свої відносини за контрактом якнайдетальніше, що дуже ускладнює процес укладання контрактів. Ситуацію не вирішує і намагання окремих держав розв’язати цю проблему шляхом укладання відповідних двосторонніх угод, бо цей спосіб здатен раз і назавжди вирішити комплекс складних питань, пов'язаних з міжнародною купівлею-продажем товарів.

Найефективнішим способом вирішення цієї проблеми є застосування механізмів багатосторонньої уніфікації правових норм, які б замінили велику кількість існуючих національних норм регулювання торгівлі і тим самим звузили б кількість існуючих розбіжностей.

Головним уніфікаційним документом в цій сфері є Віденська конвенцію ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» (1980) (вважається «конституцією» міжнародного торгового права). Укр. приєдналася до неї 23.08.1989 . і з 1.02.1991 р. ця конвенція є чинною для неї.

Конвенція складається з 101 статті і 4 розділів: «Сфера застосування і загальні положення», «Укладення договору», «Купівля-продаж товарів» і «Заключні положення».

В конвенції, зокрема, визначаються зобов'язання продавця щодо поставки товарів та передачі документів на них, кількості та якості товару, зобов'язань покупця, зокрема з приводу цін та прийняття поставки. Встановлено правила щодо строків виконання, способів правового захисту на випадок невиконання сторонами договору своїх зобов'язань та положення стосовно переходу ризику випадкової загибелі чи пошкодження товарів.

Також регулюються питання можливого порушення договору, відшкодування збитків, відсотків з прострочених сум. Загальні правила щодо відшкодування збитків за Конвенцією зводяться до такого.

Концепція складається фактично лише з матеріальних норм і майже не містить колізійних.

При цьому питання щодо змісту контрактів, які не вирішені в цій конвенції підлягають вирішенню згідно з загальними принципами, на яких ґрунтується ця конвенція, а при їх відсутності - згідно з правом, застосовним відповідно до норм міжнародного приватного права.

Такі принципи розроблені під егідою УНІДРУА (міжнародний інститут з уніфікації приватного права, це міжнародна незалежна міжурядова організація) - «Принципи міжнародних комерційних договорів» (1994).

Вони мають факультативну дію – застосов. лише тоді, коли сторони договору зроблять у контракті застереження про підпорядковування їх відносин цим принципам.

Ці принципи розроблені досить гнучкими, щоб враховувати постійні зміни, що відбуваються в практиці міжнародної торгівлі.

Однак ці принципи теж містять лише матеріально норми стосовно укладення, виконання, а також припинення договору, внаслідок чого питання про застосування колізійного методу «відповідно до норм міжнародного приватного права» залишилось без вирішення.

У зв’язку з цим робилися спроби розробити відповідні колізійні норми – «Гаазька конвенція про право, застосоване до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів» (1986) (не набрала широкого поширення).

При цьому за відсутності домовленості, щодо вибору права застосовного до змісту договору застосовуються звичай

Найбільш відома кодифікація міжнародних звичаїв у даній сфері є Інко-термс - міжнародні правила тлумачення торговельних термінів, які вперше були опубліковані Міжнародною торговою палатою у 1936 р., після чого неодноразово переглядались - останній раз у 2000 p.

Для спрощення міжнародного обороту його учасники, об’єднання учасників і міжнародні організації розробляють типові форми контрактів. Наприклад, у США майже половина асоціацій імпортерів та близько 40% асоціацій експортерів використовують у міжнародній торгівлі типові форми контрактів. Під егідою Європейської економічної комісії ООН теж розроблено декілька десятків подібних документів, зокрема - загальні умови експортних поставок обладнання та машин, поставок на експорт споживчих товарів тривалого використання, які знайшли широке розповсюдження і застосування у міжнародній торговельній практиці.