10.2. Роль держави й організацій у підготовці кадрів на виробництві

Помітні досягнення країн з розвиненою ринковою економікою у професійному навчанні персоналу обумовлені тим, що, незважаючи на загальновідомі принципи саморегулюючої економіки, процеси відтворення освітнього потенціалу значною мірою підпорядковані регулюванню на державному рівні. Наприклад, у Німеччині правова основа професійного навчання на робочому місці в промисловості та ремісничому виробництві визначена у Законі про професійне навчання та Законі про ремесла.

Ці закони регламентують відносини між компаніями, що здійснюють навчання, і тими, хто навчається, стосовно укладення контрактів, видання свідоцтв про навчання та оплату, а також участі в організації професійного навчання кадрів комітетів з професійного навчання торговельно-промислових і ремісничих палат. У земельних комітетах з професійного навчання законодавством забезпечено рів­не представництво роботодавців, найманих працівників та уряду [7].

В Україні також назріла нагальна потреба в прийнятті Закону України «Про професійний розвиток персоналу підприємств». У цьому напрямі останнім часом на державному рівні управління започатковані перші помітні кроки. Так, затверджено розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо сприяння підприємствам в організації професійного навчання кадрів на виробництві» від 24 січня 2001 р. № 13-р [2].

Цим розпорядженням передбачено розробити і затвердити в установленому порядку необхідні нормативно-правові, інструктивні та методичні матеріали з питань професійного навчання кадрів на виробництві. Планується організувати розроблення і видання навчальних програм та методичної документації з питань професійного навчання кадрів на виробництві.

Положення про професійне навчання кадрів на виробництві визначає систему управління цим навчанням та його види, установлює вимоги до педагогічних кадрів і навчально-виробничої бази; розкриває напрями планування та обліку навчальної роботи з персоналом на підприємстві, регламентує кваліфікаційну атестацію осіб, які проходять професійне навчання на виробництві; визначає порядок фінансування цих витрат [10].

Управління системою професійного навчання кадрів на виробництві здійснюється Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством освіти і науки України та іншими заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади відповідно до їхніх повноважень.

Міністерство праці та соціальної політики України:

— координує роботу щодо організації професійного навчання кадрів на виробництві, діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають підприємства, з питань підвищення якості, професіоналізму та компетентності робочої сили;

— розробляє проекти нормативно-правових актів щодо забезпечення розвитку, збереження та підвищення якісного рівня кадрового потенціалу та погоджує державні стандарти професійно-технічної освіти;

— організовує розроблення кваліфікаційних характеристик, стандартів компетентності, навчальних планів і програм, навчаль­но-методичних посібників, літератури та методичних матеріалів для професійного навчання кадрів на виробництві;

— вивчає стан професійного навчання кадрів на виробництві, аналізує статистичні дані і готує пропозиції з удосконалення цього напряму діяльності організацій;

— здійснює контроль за дотриманням вимог нормативно-правових активів щодо організації професійного навчання кадрів на виробництві;

— організовує наукові дослідження та розробляє на цій основі рекомендації щодо підвищення ефективності системи професійного навчання кадрів на виробництві;

— організовує навчання працівників, які відають питаннями професійного навчання кадрів на виробництві, і здійснює інформаційне забезпечення системи.

Міністерство освіти і науки України:

— організовує здійснення державної політики в галузі освіти;

— розробляє державні стандарти освіти, затверджує типові на­вчальні плани та типові навчальні програми, що встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня професійного навчання кадрів на виробництві;

— контролює дотримання організаціями нормативно-право­вих активів з питань освіти, дотримання державних стандартів освіти, здійснює державне інспектування підприємств щодо рівня професійного навчання їх персоналу;

— організовує підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які залучаються до професійного навчання кадрів на виробництві, відповідно до заявленої організаціями потреби.

Важливим напрямом державної політики у сфері професійного розвитку персоналу є сертифікація персоналу. Сертифікація персоналу — це процедура підтвердження відповідності, за допомогою якої незалежна установа в письмовій формі робить висновок про те, що працівники сертифікованої організації відповідають професійним стандартам (кваліфікаційним вимогам).

Сертифікація персоналу має на меті:

• створення умов для ефективної діяльності організації на національному ринку, участі вітчизняного товаровиробника в міжнародному і науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі за рахунок випуску конкурентоспроможної продукції та надання послуг на основі високої кваліфікації персоналу;

• захист споживача від недобросовісності виробника товарів чи надання послуг;

• контроль за безпекою продукції для навколишнього середовища, життя, здоров’я і майна громадян.

Для сприяння організації професійного навчання персоналу на виробництві створена Міжвідомча консультативна рада з питань підготовки кадрів на виробництві. На неї покладено завдання зі сприяння реалізації державної політики у сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів на виробництві.

Міжвідомча консультативна рада здійснює аналіз стану професійного навчання кадрів на виробництві та розробляє пропозиції щодо подальшого розвитку і вдосконалення цієї системи, сприяє взаємодії заінтересованих центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, організацій у сфері професійного навчання кадрів на виробництві. До важливого завдання Міжвідомчої консультативної ради також належить вироблення та надання центральним і місцевим органам виконавчої влади пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення й підвищення ефективності системи професійного на- вчання персоналу.

Завданнями організації у сфері професійного навчання кадрів є:

• аналіз професійного навчання персоналу;

• обґрунтування стратегії щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу;

• визначення додаткової потреби в кадрах у розрізі професій і організація на цій основі навчання персоналу;

• забезпечення вибору найраціональніших форм та методів професійного навчання персоналу з урахуванням наявних ресурсів організації.

На організацію покладаються такі функції з професійного на- вчання кадрів на виробництві:

• визначення потреби в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів у професійно-кваліфікаційному розрізі;

• створення навчально-виробничої бази для професійного на- вчання кадрів на виробництві;

• організація навчального процесу учнів і слухачів;

• здійснення підбору педагогічних працівників та забезпечення підвищення їх професійно-кваліфікаційного рівня;

• розроблення відповідно до вимог виробництва робочих на- вчальних планів з професій та робочих навчальних програм з на- вчальних предметів на основі типових навчальних планів і типових навчальних програм та забезпечення їх виконання в повному обсязі й на належному рівні;

• упровадження в навчальний процес сучасних технологій навчан­ня, у тому числі модульного та відкритого професійного навчання;

• забезпечення здійснення заходів з охорони праці під час про­фесійного навчання персоналу;

• здійснення матеріально-технічного забезпечення навчального процесу учнів і слухачів;

• проведення обліку навчальної роботи згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів та інструктивно-методичних документів;

• здійснення статистичного обліку професійного навчання кадрів на виробництві;

• проведення аналізу впливу професійного навчання кадрів на рівень продуктивності праці, якість продукції чи наданих послуг та на інші аспекти ефективності діяльності організації тощо.

Професійне навчання працівників має безперервний характер і проводиться протягом їх трудової діяльності з метою поступового розширення та поглиблення знань, умінь і навичок працівників відповідно до вимог виробництва. За цих умов ефективність професійного навчання персоналу залежить як від наближення його до потреб виробництва, так і від глибшого розуміння та участі роботодавців у вирішенні питань професійного навчання. Виходячи з цього організаційно та юридично оформлена участь роботодавців стає важливою умовою забезпечення стабільною і якісною робочою силою.

Асоціації підприємств різних форм власності з питань про­фесійного навчання кадрів на виробництві доцільно створювати в Україні, регіонах держави, галузях економіки як добровільні громадські організації, що формуються з урахуванням інтересів роботодавців, навчальних закладів та найманих працівників з питань професійного навчання кадрів на виробництві. Асоціації повинні максимально сприяти професійному навчанню персоналу.

До асоціацій можуть входити представники підприємств та навчальних закладів різних форм власності як з боку роботодавців, так і з боку найманих працівників. Асоціації тісно співпрацюють з органами державної влади, навчальними закладами різних типів, громадськими організаціями і колективами громадян, підприємствами. Усі питання взаємовідносин асоціацій з підприємствами, навчальними закладами, громадськими організаціями вирішуються на договірних та добровільних засадах.

Діяльність асоціацій виявляється у таких формах:

• визначення й узгодження інтересів, що належать до політики в питаннях професійного навчання кадрів;

• мобілізація фінансових ресурсів на цілі професійного навчан­ня, управління та сприяння контролю за їх витрачанням;

• лобіювання спільних інтересів в органах законодавчої та виконавчої влади;

• розроблення пропозицій щодо взаємоприйнятних кваліфікаційних вимог та стандартів;

• сприяння наданню пропозиції освітніх послуг;

• підготовка пропозицій з удосконалення навчальних планів і програм;

• сприяння визначенню вимог до змісту навчання та до під- твердження кваліфікації (іспитів);

• підвищення ефективності державного регулювання професійного навчання (у випадках, коли державні органи залучають асоціації до процесів прийняття державних рішень і передають їм частину регулюючих повноважень).