
- •1. Визначення предмету психології к науки. Напрямки і школи в психології: біхевіоризм, психоаналіз, фрейдизм, гештальтпсихологія
- •2. Поняття про відчуття. Класифікація видів відчуттів
- •3. Відмінність життєвих і наукових психологічних знань. Поняття про психічні явища: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості. Сфери прояву психічних фактів
- •4. Загальні властивості відчуттів. Чутливість та її вимір. Форми змін чутливості
- •5. Місце психологічної науки в системі наук. Принципи класифікації галузей психологічної науки
- •6. Загальна характеристика сприймання. Активність і сприймання
- •7. Сучасний стан і найважливіші тенденції розвитку вітчизняної і зарубіжної психології: вчинкові психологія, когнітивна психологія, гуманістична психологія
- •8. Класифікація видів сприймання. Характеристика властивостей сприймання
- •9. Принципи психологічного дослідження. Характеристика методів дослідження в психології
- •10. Психологічна характеристика пам`яті. Теорії пам`яті. Розлади пам`яті.
- •11.Поняття про методику психологічного дослідження. Етапи проведення психологічного дослідження
- •12. Класифікація видів памяті. Процеси пам`яті
- •13. Поняття про потреби і мотиви. Специфіка потреб людини
- •14. Характеристика процесу запам’ятовування. Умови, що сприяють успішному запам’ятовуванню
- •15. Проблема об’єктивного критерію психічного. Гіпотеза о. М. Леонтьєва про походження чутливості і її експериментальна перевірка.
- •16. Збереження і відтворення як процеси памяті
- •17. Культурно – історична теорія л. С. Виготського про походження психіки людини
- •18. Забування як процес памяті. Крива забування. Боротьба з забуванням
- •19. Адаптивна роль психіки в тваринному світі. Стадії філогенетичного розвитку психіки. Форми поведінки тварин на різних стадіях філогенезу.
- •20. Поняття про мислення як як пізнавальний процес. Визначення предмету мислення
- •21. Будова вищих психічних функцій. Перетворення інтерпсихічних відносин в інтрапсихічні. Поняття про інтеріоризацію та екстеріоризацію
- •22. Зміст мислення. Мислення як процес розв’язування мислитель них задач
- •23. Суспільно-історична обумовленість виникнення свідомості людини
- •24. Класифікація видів мислення. Методи діагностики мислення
- •25. Структура свідомості за а. В. Петровським. Поняття про свідоме і неусвідомлене
- •26. Психологічна характеристика суб’єкту мислення
- •27. Загальна характеристика діяльності, її основні поняття. Зовнішня і внутрішня діяльності:їх спільне і відмінне
- •28. Характеристика уяви як пізнавального процесу. Види уяви і прийоми уяви
- •29. Методологічне значення категорії «діяльність». Види діяльностей. Діяльність і свідомість.
- •30. Психологічна характеристика волі. Функції волі
- •31. Харктеристика якостей уваги і їх діагностика
- •32. Структура характеру. Типологія характеру
- •33. Характеристика мотиваційних аспектів діяльності. Виникнення нових мотивів діяльності
- •34. Поняття про характер. Відмінність характерологічних рис особистості і рис темпераменту
- •35. Характеристика операційних аспектів діяльності. Дії і операції в структурі діяльності. Поняття про вміння і навички. Вироблення навичок. Взаємодія навичок
- •36. Загальна характеристика здібностей. Види здібностей. Кількісний вимір здібностей. Діагностика і розвиток здібностей
- •37. Поняття про особистість. Теорії особистості
- •38. Типи темпераменту за властивостями внд. Діагностика темпераменту
- •39. Співвідношення соціального та біологічного в структурі особистості
- •40. Загальна характеристика темпераменту
- •41. Мотиваційна сфера особистості
- •42. Загальна характеристика почуттів
- •43. Самосвідомість особистості
- •44. Види емоцій і почуттів. Функції почуттів
- •45. Психологічний захист особистості
- •46. Характеристика вольових дій. Вольові зусилля, їх походження
- •47. Поняття про увагу
- •48. Вольові якості особистості. Виховання волі
- •49. Класифікація видів уваги
- •50. Форми переживання емоцій
- •51. Поняття про акцентуації і психопатії характеру
- •52. Увага і успішність діяльності
- •53. Поняття про вищі почуття, походження
- •54. Функції уваги
- •55. Самооцінка і рівень домагань
- •56. Зв'язок емоцій з фізіологічними і вегетативними реакціями
- •57. Структура самосвідомості
- •58. Теорії темпераменту Гуморальні теорії
- •Нейродинамічні теорії Вчення і. П. Павлова
- •Факторні теорії темпераменту
- •59. Теорії уваги
- •60. Направленість особистості як система мотивів
57. Структура самосвідомості
Структура самосвідомості людини відзначається різноманітністю форм вияву, які пов'язані з усіма сторонами її психічної діяльності: пізнавальної - самокритичність, самоаналіз, самооцінка, самопереконання, самоіронія тощо; емоційної - самозадоволення, самоповага, самолюбство, самосхвалення і т. п.; вольової - самодисципліна, самонаказ, самоконтроль, саморегуляція, самовимогливість та інше.
Центральними і найбільш дослідженими структурними компонентами самосвідомості є феномени саморегуляції, самооцінки, самоаналізу. Кожна дитина народжується як індивід людського роду. Проте в процесі життя не кожний стає особистістю. Особистість розглядається як саморегулююча система (І. П. Павлов). Це такий рівень розвитку людини, коли вона сама здійснює управління своїми діями, вчинками, поведінкою, емоційним станом, ставленням до навколишнього середовища.
Оскільки структура самосвідомості особистості формується в ході її онтогенетичної соціалізації, то вона є частиною набутого досвіду. Це означає, що ця підструктура особистості в аспекті свого психологічного існування, у порівнянні з іншими надбаними психічними змістами, не повинна мати якихось значних особливостей. Ми вважаємо, що структура самосвідомості, або „Я-концепції”, актуально має переважно підсвідоме існування, бо особливо чітке й можливо повне усвідомлення власної особистості й власних переживань, психічних процесів і дій вимагаються від людини тільки у певних проблемних ситуаціях.
58. Теорії темпераменту Гуморальні теорії
Існує багато теорій темпераменту. Найдавнішими з них є гуморальні теорії, що зв'язують темперамент із властивостями тих або інших рідких середовищ організму. Найбільше яскраво цю групу теорій темпераменту представляла класифікація темпераменту, заснована на навчанні Гіппократа. Він уважав, що рівень життєдіяльності організму визначається співвідношенням між чотирма рідинами, що циркулюють у людському організмі, - кров'ю, жовчю, чорною жовчю й слизом (лімфою, флегмою). Співвідношення цих рідин, індивідуально своєрідне в кожного організму, позначалося з грецької мови терміном «красіс» (суміш, сполучення), що у перекладі на латинську мову звучить як «temperament». На основі теорії Гіппократа, поступово сформувалося навчання про чотири типи темпераменту, по кількості головних рідин, гіпотетична перевага яких в організмі, і дало назву основним типам темпераменту: сангвінічному (від латинського sanguis - кров), холеричному (від грецького chole - жовч), меланхолійному (від грецького melaina - чорна жовч) і флегматичному (від грецького phlegma - слиз).
Існують ще й морфологічні теорії темпераменту. До них ставляться теорії темпераменту, висунуті Е. Кречмером й У. Шелдоном. Далі ми викладемо їхню сутність і спробуємо знайти зв'язок між типом темпераменту й будовою тіла.
Типологія характерів, як правило, будується на існуванні певних типових рис. Типовими називаються риси й прояви характеру, які є загальними й показовими для деякої групи людей. Відповідно під типом характеру варто розуміти вираження в індивідуальному характері рис, загальних для деякої групи людей.
Слід також зазначити, що все типології людських характерів, як правило, виходять із ряду загальних ідей.
1. Характер людини формується в онтогенезі відносно рано й протягом іншого життя проявляє себе як більш-менш стійке особистісне утворення.
2. Сполучення особистісних рис, які входять у характер людини, не є випадковими.
3. Більша частина людей у відповідності зі своїми основними рисами характеру може бути розділена на типові групи.
Необхідно відзначити, що спроби створення типології характеру не завжди ґрунтувалися на наукових методах.
Значний вплив на дослідження характеру зробила фізіогноміка (від греч. physis - природа, gnomon - знаючий) - навчання про зв'язок між зовнішнім виглядом людини і його приналежністю до певного типу особистості. Головна ідея даного навчання будується на припущенні про те, що по зовнішніх ознаках можуть бути встановлені психологічні характеристики людини, що належить до того або іншого типу. Найбільш відомої стала фізіогномічна система И. К. Лафатера, що вважали основним шляхом пізнання людського характеру вивчення будови голови, конфігурації черепа, міміки й т.д.
Кречмер виділив й описав чотири найбільше що часто зустрічаються типу будови тіла, або конституцій людини. Відповідно до типу статури він виділив три основні типи темпераменту. Крім цього він приймав спроби об'єднати поводження людини, зв'язавши його з типом статури.
Теорія конституціональних розходжень У. У. Шелдона
Основні роботи американського психолога У.У. Шелдона ставляться до початку 40-х років. Вони продовжують дослідження зв'язку між будовою тіла й характером, початі Е.К. Кречмером, і вносять доповнення й зміни в його систему.
Вихідним для Шелдона є поняття не типу (як сукупності фізичних і психологічних рис), а компонента. Для того щоб вибрати компоненти статури, Шелдон застосував так званий антропоскопічний метод: він візуально обстежив фотографії 4000 оголених студентів коледжу, знятих попереду, збоку й позаду. У результаті дуже кропіткого аналізу фотографій Шелдону вдалося вибрати самі крайні варіанти статури, максимально не схожі один на одного. Таких варіантів виявилося всього три.
Перший характеризувався загальною сферичною формою, м'якістю, наявністю дуже великого живота, великої кількості жиру на плечах і стегнах, круглою головою, великими внутрішніми органами, млявими руками й ногами, нерозвиненими костями й м'язами.
Для другого минулого характерні широкі плечі й грудна клітка, мускулисті руки й ноги, мінімальне кількість підшкірного жиру, масивна голова.
Третій тип персоніфікувала худий людина, з витягнутою особою, високою чолом, тонкими довгими руками й ногами, вузькою грудною кліткою й животом, нерозвиненою мускулатурою, відсутністю підшкірного жирового шару, з добре розвитий нервовою системою.
На підставі цих типів Шелдон виділив три первинних компоненти статури, які одержали позначення відповідно: ендоморфний, мезоморфний, ектоморфний.