5. Джерела формування фінансових ресурсів новостворюваних підприємств (Фінансові ресурси суб’єктів господарювання: поняття, склад і структура). Фінансові ресурси — це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства. Фінансові ресурси класифікуються: за кругообігом; за використанням; заправом власності. За кругообігом розрізняють початкові фінансові ресурси, тоб­то ті, з якими підприємство починає свою діяльність і які концентруються у статутному фонді, і прирощені — отримані підприємством у результаті його діяльності у формі чистого доходу — прибутку. За характером використання виділяють матеріалізовані фінансові ресурси — вкладені в основні засоби, які постійно забезпечують виробничий процес, і ті, що перебувають в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл — оборотні кошти. Оскільки основні засоби постійно зношуються, то для їх оновлення встановлені амортизаційні відрахування. За правом власності фінансові ресурси поділяють на власні кошти підприємницької структури (приватний, пайовий чи акціонерний капітал), надані безоплатно державою з бюджету чи фондів цільового призначення та позичені — отримані кредити. Конкретними видами фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств, є: амортизаційні відрахування, оборотні кошти, прибуток, бюджетні асигнування, надходження з цільових фондів, надходження з централ. корпоративних фондів, кредити. Початкові фінансові ресурси, які формують статутний фонд, спрямовуються в основні та оборотні фонди. У процесі використання ОФ формується такий вид фінансових ресурсів, як амортизаційні відрахування ­ відображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх знос у процесі експлуатації. За економічною сутністю амортизаційні відрахування мають забезпечити просте відтворення основних засобів. Нараховується амортизація щомісячно, а використовується відповідно до установлених планів, через оплату витрат безпосередньо з поточного рахунку. Оборотні кошти являють собою ту частину фінансових ресурсів, яка постійно перебуває в обігу. Вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів та інших елементів виробничих запасів. До них належать також залишки грошових коштів підприємства. Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам (як правило, державним) у таких формах: бюджетні інвестиції; бюджетні кредити; державні дотації; державні субсидії. Бюджетні інвестиції являють собою виділення коштів на розвиток виробництва, насамперед у вигляді капітальних вкладень. Вони спрямовуються у пріоритетні галузі й проекти, які визначають розвиток економіки країни загалом. Бюджетні кредити є формою фінансової допомоги підприємствам у разі скрутного фінансового стану. Державні дотації — це виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємств. Державні субсидії — це виділення коштів з бюджету суб’єк­там підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у межах різних державних програм. Кредити являють собою фінансові ресурси, які тимчасово перебувають у розпорядженні підприємств (як правило, на тимчасові чи сезонні потреби, а також потреби, які мають циклічний характер). Прибуток є формою фінансових ресурсів, зароблених підприємством у результаті його господарської діяльності. Він спрямовується насамперед на розвиток виробництва.

6. Класифікація фінансових ресурсів

Фін ресурси – це грошові доходи та надходження, що знаходяться в розпорядженні СГ і призначені для виконання його фін зобов’язань, здійснення витрат із розширеного відтворення та матеріального стимулювання працюючих. Групи фін ресурсів: 1) власні; 2) залучені (викор обмежений термін, передбачають їх поверненість та сплату За правом власності фінансові ресурси поділяють на власні кошти підприємницької структури (залежно від форми власності це приватний, пайовий чи акціонерний капітал), надані безоплатно державою з бюджету чи фондів цільового призначення або корпоративними формуваннями з централізованих фондів та позичені — отримані кредити. До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів) крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін. До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками. До складу позикових фінансових ресурсів входять довго- і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов'язання, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та ін. Джерела формування фінансових ресурсів різноманітні. Вони залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. Так, при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів вищих органів управління, інших аналогічних підприємств під час їх реорганізації тощо. При створенні колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових (часткових) внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо. Усі ці внески (кошти) є статутним (первинним) капіталом і акумулюються у статутному фонді створеного підприємства. Достатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають стійкий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом

5. Поняття доходів і витрат під-ва, їх клас-ція(Охарактеризуйте доходи і видатки підприємства і назвіть ознаки, за якими вони групуються.)

Витрати підприємства - фінансова категорія, що характеризує в грошовій та матеріальній формах оцінку господарської діяльності (підготовка, організація й здійснення процесів виробництва та реалізації продукції, товарів), фінансової й соціальної діяльності. За напрямами фінансування витрати можна поділити на: - виробництво і реалізацію продукції; - відтворення основних засобів; - операційні заходи; - соціальні цілі. За джерелами фінансування витрати поділяються на: - забезпечені власними фінансовими ресурсами; - покриті позиченими коштами; - здійснені за рахунок залучених коштів. З точки зору фінансової діяльності до витрат належать усі реально понесені витрати. З позиції оподаткування витрати поділяються на ті, що відносяться на собівартість, і ті, що здійснюються за рахунок прибутку. Із цих позицій до валових витрат відносять лише ті витрати підприємства, без яких процес виробництва й реалізації неможливий. Доходи підприємства можна поділити на такі групи: Від основної (операційної) діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг; Прибуток - найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг та якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Він є джерелом не лише забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й формування бюджетних ресурсів держави. Оскільки одержаний прибуток (збиток) є інтегральним показником, то на нього мають вплив різні фактори: 1. Макроекономічні (зовнішні): природні умови; державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг; ринкова кон'юнктура. 2. Мікроекономічні (внутрішні): - обсяги виробництва; - собівартість продукції; - рівень ефективності використання виробничих ресурсів підприємства; - якість продукції; - рівень організації праці; - ефективність використання фінансових ресурсів. При здійсненні фінансово-господарської діяльності ці- фактори перебувають у тісному взаємозв'язку та взаємозалежності. Такий фактор впливу, як собівартість залежить, у свою чергу, від двох основних факторів: структури складових витрат; цін на ресурси. Ціни на продукцію, послуги, роботи підприємства залежать від таких складових: собівартості виробництва; якості продукції; цін конкурентів; каналу просування на ринок.

8. Особливості фінансів установ і організацій соціальної сфери. Установи, які фінансуються з бюджету (школи, лікарні, поліклініки, установи культури, дитячі дошкільні установи, державні органи влади й управління тощо), називаються бюджетними. Їх фінансова діяльність пов’язана з кошторисним фінансуванням, що полягає у забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансування. Кошторисне фінансування застосовується у тих сферах, де важко забезпечити самоокупність і прибутковість. В окремих випадках у межах одного підприємства чи організації може застосовуватись одночасно кошторисне фінансування і комерційна діяльність. Некомерційними організаціями є також добровільні громадські формування, що об’єднують громадян на основі єдності інтересів, уподобань тощо. Вони поділяються на дві групи: 1) політичні партії; 2) громадські організації. Громадські організації та політичні партії володіють майном і коштами, необхідними для здійснення їхньої статутної діяльності. Майно і кошти можуть надаватися засновниками, учасниками, державою, підприємствами й організаціями. Об’єднання громадян мають можливість проводити необхідну господарську та іншу комерційну діяльність через створення комерційних установ і організацій зі статусом юридичної особи, виступати засновниками підприємств. Доходи політичних партій та громадських організацій фор­муються за рахунок вступних та членських внесків, надходжень від належних їм комерційних структур, від проведення платних заходів, добровільних та спонсорських пожертвувань фізичних та юридичних осіб. Видатки громадських формувань пов’язані із необхідністю фінансування витрат на статутну діяльність та її розвиток, оплату праці штатного управлінського апарату, адміністративно-госпо­дарські затрати, проведення культурно-масових заходів тощо. Оскільки громадські організації та політичні партії — це некомерційні організації, вони не сплачують податку на прибуток. Діяльність профспілкових організацій забезпечується за рахунок: вступних і членських внесків її членів; доходів від господарської, комерційної та іншої діяльності належних їм підприємств і організацій; благодійних внесків; коштів, що надходять їм від власників або уповноважених ними органів за колективними договорами. Кошти, що надходять первинним профспілковим організаціям, витрачаються згідно з кошторисом на: культурно-виховну роботу; фізичну культуру і спорт; матеріальну допомогу членам профспілок; адміністративно-господарські та організаційні витрати; преміювання профактиву. Доброчинні фонди, можуть ма­ти у власності кошти, майно, майнові права, необхідні для здійснення статутної діяльності. Фінанси доброчинних фондів мають особливості організації, що зумовлені відсутністю державного втручання, надання допомоги і додаткових пільг, переважання добровільних пожертвувань спонсорських внесків у джерелах формування коштів.Доходи доброчинних фондів: внесків членів фондів; благодійних внесків і пожертвувань фізичних та юридичних осіб; коштів, що передаються на договірних засадах фізичними та юридичними особами для фінансування конкретних програм, які відповідають завданням фонду; кредитів та інших позик; доходів від діяльності фондів; частини доходів, від діяльності створених благодійними фондами суб’єктів підприємництва в межах, передбачених їхніми установчими документами.