Тема №6. Правове регулювання засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг
1. Загальна характеристика правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг (ЗІУЦОТП).
2. Право ІВ на комерційне (фірмове) найменування
3. Право ІВ на торговельну марку (знак для товарів і послуг)
4. Право ІВ на географічні зазначення
Література: див. літературу до: т.6 Робочої навчальної програми;
т.6 Збірника плані семінарських занять.
1. Загальна характеристика правових зіуцотп.
Відповідно до положень Паризької конвенції про охорону промислової власності товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і вказівки про походження чи найменування місця походження поряд з винаходами, корисними моделями і промисловими зразками охоплюються категорією «промислова власність». Але відмінності між винаходами, корисними моделями, промисловими зразками й товарними знаками, знаками обслуговування, фірмовими найменуваннями, географічними зазначеннями що зумовили виокремлення окремого інституту, який в літературі називають правовими засобами індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
До правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту,
товарів і послуг за законодавством України належать такі об'єкти права
інтелектуальної власності:
1) комерційне (фірмове) найменування (КН);
2) торговельна марка (знак для товарів і послуг) (ТМ);
3) географічне зазначення походження товарів (ГЗПТ).
Спільною рисою, що поєднує вказані об'єкти і водночас відрізняє їх від інших об'єктів права інтелектуальної власності, є їхнє призначення. Вони індивідуалізують учасників цивільного обороту, товарів і послуг. КН індивідуалізує самого суб'єкта, а ТМ та ГЗПТ є засобами індивідуалізації товарів, послуг.
КН, ТМ та ГЗПТ є об'єктами цивільних прав саме завдяки тому, що дозволяють індивідуалізувати певного суб'єкта, товар чи послугу. Це відрізняє їх від багатьох інших об'єктів права інтелектуальної власності, що виступають в цивільних відносинах як результати творчої діяльності (твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції та ін.).
2. Право ів на кн
Термін «КН» є новим для законодавства України про інтелектуальну власність. Сьогодні в Україні не прийнято спеціального закону, який регулював би відносини щодо використання КН (фірмового). Законодавство України не містить визначення КН. У літературі суть фірмового найменування, як правило, зводиться до того, що це певне позначення (найменування), під-яким підприємець виступає в цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу поряд з іншими учасниками цивільного обороту.
КН (фірмове) має на меті індивідуалізувати певну особу в процесі здійснення нею діяльності з виробництва або реалізації товарів, надання послуг. Як і ТМ (знак для товарів та послуг), КН виконує функцію індивідуалізації. Однак, якщо перша індивідуалізує товари та послуги суб'єкта серед товарів та послуг інших осіб, то КН індивідуалізує самого суб'єкта, його діяльність в цілому.
Отже юридична особа може мати декілька торговельних марок, зареєстрованих для різних видів товарів та послуг, але тільки одне КН.
КН має відповідати ряду вимог. У зв'язку з цим у літературі вказуються три принципи:
1) істинність фірми - КН не має вводити споживачів в оману щодо справжньої діяльності особи (ст. 489 ЦК України).
2) виключність фірми - КН має давати можливість відрізняти цю особу з-поміж інших (ст. 489 ЦК України).
3) постійність фірми- стабільність КН, що забезпечується, як правило, протягом всього часу існування юридичної особи.
Поняття «КН» своїм змістом передбачає, що воно стосується лише суб'єктів підприємницької діяльності (СПД). Суб'єкт господарювання — юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. При цьому громадянин-підприємець має право заявити як КН своє прізвище або ім'я.
Законодавство України пов'язує виникнення права на охорону КН з фактом його першого використання. Так ч. З ст. 489 ЦК України передбачає, що відомості про КН можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Сьогодні в Україні поки що відсутній такий реєстр як і закон, який передбачав би порядок його ведення.
Майновими правами інтелектуальної власності на КН відповідно до ст. 490 ЦК України є:
1) право на використання КН;
2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати
КН, в тому числі забороняти таке використання;
3) інші майнові права ІВ, встановлені законом.