9. Прогностика як наука, її зв'язок із глобалістикою.

Прогнозування (від грецького слова prognose - передбачення, пророкування),розробка прогнозу - ймовірного судження про стан якогось явища вмайбутньому; у вузькому значенні - спеціальне наукове дослідження перспективрозвитку якогось явища, переважно з кількісними оцінками ііз зазначенням більш-менш визначених строків зміни цього явища.  Прогнозування як одна з форм наукового передбачення в соціальній сферізнаходиться у взаємозв'язку з цілепокладанням, плануванням,програмуванням, проектуванням, управлінням. Там, де об'єктинекеровані (особливо в природничих науках), має місце безумовнепророкування з метою пристосувати дії до очікуваного станом об'єкта. Але нерідко (особливо в суспільних науках) зворотній зв'язок призводить досамоздійснення або саморуйнування прогнозу шляхом дій з урахуваннямостаннього. Так, пророкування успіху може викликати мобілізацію сил,наснагу, а пророкування катастрофи здатне викликати паніку ізагострити ситуацію, але може викликати своєчасне втручання іліквідацію загрози. Звідси методологічна орієнтація прогнозування керованих (більшоїчастиною соціальних) явищ на оцінку вірогідного (за умови заздалегідьзаданих норм) стан об'єкта з метою оптимізації прийнятих рішень. Відповідно разробативаютяся пошуковий і нормативний прогнози. Розрізняють три основних способи прогнозування: екстраполяція,моделювання, експертиза. Але така класифікація умовна, тому щопрогностичні моделі представляють екстраполяцію і експертні оцінки,останні представляють підсумки екстраполяції і моделювання і так далі. Урозробках прогнозів застосовують такі методи аналогії, індукції і дедукції,різні статистичні, економічні, соціологічні та інші методи. Конкретні методики, за якими здійснюється прогнозування, утворюються шляхомпоєднання низки методів. Іноді кілька методик складають так званупрогнозуючих систему. Типова методика прогнозування міститьнаступні основні етапи дослідження: предпрогнозная орієнтація (визначення об'єкта, предмета, робочих гіпотез, методів, структури таорганізації дослідження); прогнозний фон (збір даних, що впливають нарозвиток об'єкта, за суміжним, непрофільним галузях прогнозування);вихідна модель, тобто система показників, параметрів, що відображаєхарактер і структуру об'єкта; пошуковий прогноз (проекція в майбутнєвихідної моделі за що спостерігається тенденції з урахуванням факторів прогнозногофону, щоб виявити перспективні проблеми, що підлягають вирішенню);нормативний прогноз (проекція в майбутнє вихідної моделі відповідно дозаданими цілями і нормами по заданим критеріям); оцінки ступенядостовірності та уточнення прогностичних моделей, зазвичай опитуваннямекспертів; вироблення рекомендацій для оптимізації рішень на основізіставлення прогностичних моделей. 

Не є випадковим, що прогностика, як і глобалістика, сформувалась у 70 рр. ХХ ст. Саме цього часу розпочався так званий футурологічний бум, тобто були створені численні державні і недержавні інститути, установи, центри з метою розроблення соціально-економічних, науково-технічних, демографічних, екологічних, військово-політичних прогнозів. Четверта група концепцій глобалістики, яка з'являється в кінці другого тисячоліття, базована на системному комплексному підході до досліджень і прогнозування процесів глобалізації. Вчені НАН України є прибічниками цього універсального міждисциплінарного підходу.

Глобалістика стала наукою, яка і пояснює соціальну реальність, і дає певні прогнози на майбутнє. Тому цікаво з'ясувати співвідношення глобалістики та футурології. Насамперед футурологія – сфера фантастики, перші спроби відтворити ідеальну модель світу, представлену в міфах, утопіях, філософських доктринах. Наприклад, суспільство майбутнього в працях К. Маркса і Ф. Енгельса.

Футурологія – прогноз у майбутнє, елемент індивідуальної і суспільної свідомості – природно реалізує себе в безлічі наукових уявлень. Самостійних рис футурологія набуває в період новітньої історії, не менш гострий, ніж попередні епохи, який на порядок денний ставить питання про екзистенцію, буття індивіда і соціуму, окремих держав і світової спільноти.

Виникає необхідність у довгостроковому прогнозуванні життєдіяльності суспільства, пошуку довершеніших форм міжнародної співпраці, зреалізованих у низці ініціатив і феноменів: ЄС, НАТО, СНД та інші.

Багато наук обновилися завдяки інноваційним нанотехнологіям та генній інженерії. Перед ученими постало питання, як зберегти рослинний світ, водоймища, птахів, звірів, саму людину. Весь світ почав рухатися, шукаючи відповіді на проблеми буття.  Тому якщо глобалістика є осереддям проблем радикального перевлаштування світу, різних поглядів і оцінок змін, що відбуваються в ньому, то футурологія зосереджується переважно на екзистенційній проблематиці: що буде з людиною і світом?

Щоб усвідомити зміни у відображенні реального світу, недостатньо констатації того, що відбувається важливе співвідношення синхронного та діахронного процесів. Тільки широка історична перспектива, долучення цього моменту новітньої історії до єдиного історичного процесу дають можливість визначити закономірний характер тотальних зрушень.