7. Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування – комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта.

Платіжна картка - це спеціальний платіжний засіб, що має вигляд емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншої картки, яку використовують для ініціювання переказу грошей із рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування може здійснюватися за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо. Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір про розрахунково-касове обслуговування. У договорі обов'язково повинні зазначатися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток.

Ідентифікація клієнта для доступу до системи "телефонний банкінг" здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені в договорі між банком та клієнтом. Засоби ідентифікації (номер клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових та літерних компонентів тощо) банк надає клієнту після укладення договору. Дистанційне розпорядження вважається таким, що передане клієнтом та прийняте банком до виконання, якщо клієнт:

- для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації;

- увів код операції та всі параметри, які запитуються системою;

- підтвердив це розпорядження.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі дистанційного розпорядження списання коштів з рахунку платника, оформлює розрахунковий документ, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Якщо клієнт не підтвердив розпорядження на здійснення операції, то банк операцію не виконує, про що інформує клієнта.

8. Розрахунки за допомогою векселів .

Вексель - це цінний папір (борговий документ), який засвідує безумовне грошове зобов'язання однієї особи сплатити після настання строку, визначеного у веселі, певну суму коштів власникові векселя (векселедержателю) і який складено за точно встановленою законом формою.

Векселі бувають простими та переказними.

1) простий вексель - містить просте, нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити векселедержателю певну суму грошей у визначений строк. Так, первинними учасниками вексельних відносин виступають векселедавець та перший векселедержатель (ремітент) (векселедавець зобов'язується сам сплатити на користь ремітента відповідну суму).

Простий вексель має мітити: найменування «вексель»; просте та нічим не обумовлене зобов’язання сплатити відповідну суму; зазначення строку платежу; місце в якому має бути здійснено платіж; найменування того – кому чи по наказу кого має бути здійснено платіж; дату та місце складання векселю; підпис особи, яка видає документ (векселедавець);

2) переказний вексель - містить простий, нічим не обумовлений наказ або пропозицію платнику сплатити на користь векселедержателя певну суму грошей у визначений термін. Так, первинними учасниками вексельних відносин виступають векселедавець (трасант), платник (трасат, якщо акцептує вексель, стає акцептантом) та перший векселедержатель (ремітент) (векселедавець надає наказ платнику сплатити на користь третьої особи - ремітента визначену суму). Переказний вексель має містити: найменування «вексель», що включено безпосередньо в сам текст документа на тій мові, на якій такий документ складено (вексельна мітка); проста та нічим не обумовлена пропозиція сплатити відповідну суму (вексельний наказ); найменування того, хто має сплатити (платника-трасат). зазначення строку платежу; зазначення місця в якому має бути здійснено платіж; найменування особи якій, чи по наказу якого має бути здійснено платіж; дата та місце складання документа (бенефіцціар-ремитент); підпис особи, яка видає документ (векселедавець-трасант).

Основу законодавства України про вексельний обіг становлять міжнародні правові акти, зокрема: Женевські конвенції 1930 р., які запровадили "Унифікований закон про переказні векселі та прості векселі", "Про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" , "Про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" , до яких Україна приєдналася 6 липня 1999 р.

Порядок емісії та обігу векселів, операції з ними регулюються законами України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", "Про обіг векселів в Україні".

Так, питання векселездатності в Україні врегульоване ст. 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні", згідно з якою зобов'язуватися та набувати права за переказними та простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Правом кредитора за вексельним зобов'язанням є право вимагати оплати векселя, тобто здійснення платежу. Обов'язком боржника за векселем є обов'язок сплатити грошову суму, вказану у векселі. Тобто змістом вексельного зобов'язання є обов'язок боржника оплатити вексель згідно з умовами векселя та право кредитора вимагати оплати векселя. Об'єктом вексельного зобов'язання є передання боржником кредитору визначеної у векселі суми коштів, тобто здійснення акцептантом (векселедавцем у простому векселі) платежу на користь векселедержателя. Матеріальним же об'єктом вексельного зобов'язання виступатимуть гроші.