Тема 5 «Воєнна безпека суспільства і держави. Сутність та шляхи забезпечення.»

Безпека – це стан, коли кому, чому-небудь ніщо і ніхто не загрожує; одночасно – це і діяльність людей, суспільства, держави, світового співтовариства народів щодо виявлення, запобігання, послаблення, усунення і відвернення загрози, здатної загубити їх, знищити матеріальні і духовні цінності, перешкодити їх прогресивному розвитку. 

об’єктами національної безпеки виступають:

• громадянин (людина), його права і свободи;

• суспільство, його духовні та матеріальні цінності;

• держава, її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість кордонів;

• нація та інші національні спільноти, її самобутність та чинники саморозвитку;

• соціальні спільності, їх функціональні ролі та фактори розвитку;

• природа, природне середовище – його безпосередній стан.

Суб’єктами національної безпеки є

-держава,(основний суб*єкт)

- громадяни,

-громадські організації та об’єднання. 

Національна безпека України за суспільними сферами функціонування поділяється на такі головні види: політичну, економічну, державну, соціальну, інформаційну, науково-технологічну, екологічну, гуманітарну та воєнну безпеку. 

Політична безпека – це стан захищеності політичних інтересів особи, соціальних груп, держав від внутрішніх та зовнішніх загроз, а також система заходів щодо забезпечення цієї захищеності. 

Воєнна безпека – це стан захищеності прав та свобод громадян, базових інтересів та цінностей суспільства і суверенної держави від можливих зазіхань із застосуванням воєнної сили.

Воєнна небезпека – система політичних, економічних, воєнних та інших факторів у відносинах між державами, яка за певних обставин і умов здатна привести ці держави до воєнного конфлікту того чи іншого масштабу. 

Відрізняються:

Воєнна небезпека-засоби збройної боротьби

Воєнна безпека-невоєнні засоби (політичні, економічні)

Міжнародна безпека – це такий стан відносин між державами і народами, який виключає порушення миру та створення реальної загрози розвитку людства, за якого народи можуть без втручання, тиску реалізувати свій суверенітет, право на самовизначення, обрати напрями соціально-політичної самореалізації.

Національні інтереси – це визначальні потреби суспільства (держави), які співвідносяться з його (її) базовими цінностями і виражаються у вигляді програмних нормативних цілей у певних законодавчих актах.

Основним базовим національним інтересом України є її виживання і розвиток як незалежної суверенної держави сучасного світу за умов збереження її національних цінностей, захисту політичного та економічного суверенітету, власної соціально-культурної ідентичності. 

Вищим національним інтересом України є розвиток її як впливової світової держави, яка здатна відігравати значну роль у забезпеченні міжнародної і європейської безпеки, політико-економічної стабільності у Європі, гарантуванні розвитку світового порядку на демократичних засадах, вирішенні глобальних проблем сучасності. 

Національні інтереси України у військовій сфері- Це сукупність потреб, цінностей, без яких неможливе ефективне функціонування воєнної організації держави, Збройних Сил України.

До них слід віднести:

• забезпечення безпеки особистості суспільства, держави від воєнної агресії з боку інших держав;

• попередження спроб і усунення порушень державного кордону і територіальної цілісності держави;

• постійне підтримування на належному рівні військової могутності держави;

• розбудову та підтримку боєздатності військової організації України;

• забезпечення мобілізаційних ресурсів і запасів;

• розвиток української військової науки;

• створення системи забезпечення військової безпеки;

• створення національної військової еліти України та ряд інших.

Загрозами політичній безпеці України слід вважати реальні впливи, які ускладнюють або унеможливлюють здійснення національних політичних інтересів і створюють небезпеку для суверенітету нації і свободи особистості, незалежності, соборності, стабільності і прогресивного розвитку Української держави як рівноправного суб’єкта міжнародних відносин. До них належать:

• посягання на конституційний лад і державний суверенітет України;

• втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;

• сепаратистські тенденції в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні;

• масові порушення прав і свобод громадян в Україні та за її межами;

• загострення міжетнічних та міжконфесійних відносин;

• порушення принципу розподілу влади;

• невиконання чи неналежне виконання рішень органів державної влади та місцевого самоврядування;

• відсутність ефективних механізмів забезпечення законності, правопорядку, боротьби із злочинністю та тероризмом;

• корупція в системі органів державної влади, олігархізація політичної системи.

Основні суб'єктні характеристики сучасних збройних сил: 

ü рівень  свідомості (самосвідомості)  особового  складу  в   аспекті уявлень про реальні та потенційні загрози (небезпеки) людської життєдіяльності;

ü параметри соціальної спрямованості армії в сфері захисту життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави;

ü готовність  збройних  сил до  оптимальної  діяльності  в системі забезпечення національної безпеки країни;

ü здатність до управління (самоуправління) явищами та процесами сфери воєнної безпеки на підставі базових соціальних регуляторів (соціальної структури конкретного військового формування, домінуючої ціннісно-нормативної моделі діяльності та певної системи управління, що дійсно функціонує).