4. Комплексні показники фізіологічного комфорту.

Для характеристики фізіологічного комфорту використовують різні емпіричні індекси та показники, а також поєднання різних метеорологічних параметрів.

У помірній кліматичній зоні, до якої належить переважна територія України, дискомфорт найчастіше створюється під впливом холоду.

У балах сумарний вплив на людину швидкості руху повітря та від’ємної температури повітря оцінюється за допомогою показника “жорсткості погоди”:

де t – від’ємна температура атмосферного повітря, °С;

С – коефіцієнт швидкості вітру;

v – швидкість вітру, м/с.

Коефіцієнт швидкості вітру приймає такі значення: С=1, якщо v<5м/с; С=2, якщо v ≥5м/с.

Якщо показник S не перевищує 10 балів, робота виконується в звичайному режимі. Якщо S знаходиться в межах від 10 до 40 через кожну годину роботи необхідно робити перерву тривалістю 10 хвилин. Якщо S більше 40 – робота припиняється.

Ще одним із методів оцінки суворості погоди в зимовий сезон, що часто використовується є метод Бодмана. Ступінь суворості ( жорсткості) погоди S у балах він запропонував визначати за наступною формулою:

S = (1-0,04t) (1+0,272v) (2.2)

За одиницю прийняті умови при t = 0° C і штилі. Класифікація суворості зим виконується за наступними градаціями суворості:

S – характеристика зими –

<1,0 несувора, м’яка;

1,0-2,0 малосувора;

2,1-3,0 помірно-сувора;

3,1-4,0 сувора;

4,1-5,0 дуже сувора;

5,1-6,0 жорстко сувора;

>6,0 украй сувора.

Основним недоліком вищенаведених методів є те, що вони не обґрунтовані фізіологічно і не відображають реакції організму людини на різні сполучення температурно-вітрового режиму.

Для оцінки впливу погоди на людину в зимовий сезон використовується метод приведених температур, запропонований В.Н.Адаменко і К.Ш. Хайрулліним. Під приведеними температурами вони розуміють температуру повітря при штилі. Цей метод дозволяє оцінити ступінь дискомфорту за формулою:

, (2.3)

де t_np – приведена температура, °С.

При розрахунку приведеної температури, крім швидкості вітру, може бути врахована і сонячна радіація , що пом’якшує ступінь дискомфорту:

, (2.4)

де R₀ – радіаційний баланс поверхні тіла людини, Дж/см²;

,

К.Ш. Хайруллін вважає, що відчутний результат радіаційна добавка дає лише в ті місяці, коли висота сонця опівдні становить 15° і більше.

Ця методика дозволяє оцінити можливість виконання різного виду робіт або просто перебування на відкритому повітрі в зимовий період. Автори даного методу запропонували граничне значення приведеної температури за ступенем несприятливого впливу на тепловий режим людини:

t_пр > -17°С - ніяких обмежень для перебування людей на відкритому повітрі;

t_пр < -17°С - часткове обмеження перебування на відкритому повітрі тільки ослаблених людей з розладом серцево-судинної системи;

t_пр < -28°С - умови слабкого дискомфорту; при перебуванні на відкритому повітрі в русі або на роботі необхідний 10-15-хвилинний обігрів у теплому приміщенні через кожні 40-50 хвилин;

t_пр < -38°С - умови жорсткого дискомфорту, при якому можливе обмороження обличчя навіть з короткочасною появою на вулиці; потрібно скоротити час перебування на відкритому повітрі або робочий час на 30% від звичайного;

t_пр < -42°С - умови жорсткого дискомфорту, коли необхідне повне припинення перебування і виконання будь-якої роботи на повітрі.

Серед усіх розглянутих показників, що характеризують біоклімат холодної пори року, найбільш розповсюдженим є метод Бодмана, хоча в багатьох роботах указувалося на його недосконалість і явну необґрунтованість стосовно до людини.

Для оцінки тепловідчуття людини в зимових умовах, і особливо в районах з континентальним кліматом, можна використовувати умовні температури, запропоновані В. Н. Адаменко і К. Ш. Хайрулліним.