1.4. Правові засади національної системи сертифікації продукції УкрСепро
Докорінне реформування і становлення вітчизняної економіки, розвиток ринкових відносин за умов соціально-економічної кризи спричинили необхідність створення нових механізмів державного та ринкового регулювання виробництва в Україні. В цих умовах принципово змінюється роль сертифікації продукції, процесів та послуг (далі — продукції) як засобу нетарифного регулювання та її соціально-правові засади. Нині питання сертифікації продукції регулюються понад 500 законами, декретами і постановами Кабінету Міністрів України, указами Президента України та іншими нормативними актами.
Сертифікація в Україні організується і здійснюється відповідно до законів України "Про захист прав споживачів", "Про підтвердження відповідності", "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", "Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення", "Про пожежну безпеку" та низки інших.
Закон України "Про захист прав споживачів", прийнятий у 1992 р., установив низку принципово нових положень: закріпив права споживачів, що визнаються в усіх цивілізованих країнах, — право на безпеку товарів, робіт, послуг; право на належну якість придбаного товару, виконаної роботи, наданої послуги; право на відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами, та право на судовий захист прав споживачів; право на одержання необхідної доступної та достовірної інформації про товари, роботи, послуги.
З метою забезпечення безпеки товарів (робіт, послуг) закон "Про захист прав споживачів" передбачає відповідальність за порушення вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг).
Держспоживстандарт України є органом управління, єдиним національним органом із стандартизації, метрології та сертифікації, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі стандартизації, єдності вимірювань, акредитації органів та випробувальних лабораторій, сертифікації і державного нагляду, створює сприятливі умови для економічного розвитку країни, підвищення конкурентоспроможності українських виробів на світовому ринку.
Забезпечити виконання завдань сертифікації й водночас запобігти реалізації продукції, небезпечної для життя і здоров'я громадян, навколишнього середовища, можливо лише за умов створення та функціонування правових засад Національної системи сертифікації.
Докорінне реформування у сфері технічного регулювання забезпечують положення закону України "Про підтвердження відповідності". Він передбачає модульний підхід підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам щодо її безпеки, у тому числі через декларацію виробника. Це значно спростить та зменшить вартість проведення обов'язкових процедур. Установлюються вимоги щодо підтвердження відповідності у законодавчо регульованій і нерегульованій сфері. Причому здійснювати діяльність у законодавчо регульованій сфері матимуть право уповноважені та акредитовані органи із сертифікації будь-якої форми власності. Порядок надання повноважень таким органам визначатиметься Кабінетом Міністрів України.
Розглянемо детальніше основні положення законів України.
Закон України "Про підтвердження відповідності" визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналом та спрямований на забезпечення єдиної державної політики у сфері підтвердження відповідності.
Об'єктами підтвердження відповідності є продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям та персоналом.
У ст. 5 закону викладено основні принципи державної політики у сфері підтвердження відповідності:
— координація дій органів виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності, розмежування їхніх повноважень та уникнення дублювання;
— неупередженість, прозорість та доступність процедур підтвердження відповідності;
— застосування на основі існуючої міжнародної практики способів підтвердження відповідності залежно від потенційного ризику;
— забезпечення ідентичних процедур підтвердження відповідності продукції вітчизняного та іноземного походження;
— гармонізація національних нормативно-правових актів з підтвердження відповідності до міжнародних та європейських;
— сприяння розвитку сфери підтвердження відповідності в законодавчо не регульованій сфері;
— дотримання вимог щодо конфіденційності інформації, отриманої в результаті робіт з підтвердження відповідності;
— забезпечення повного та всебічного інформування з питань підтвердження відповідності всіх зацікавлених сторін.
Законом передбачено підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері та в законодавчо не регульованій сфері. Процедура підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері запроваджується технічними регламентами з підтвердження відповідності та здійснюється згідно з їхніми вимогами. Процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері є обов'язковою для виробника, постачальника чи уповноваженого органу з сертифікації.
Підтвердження відповідності в законодавчо не регульованій сфері здійснюється на добровільних засадах у порядку, визначеному угодою між заявником (виробником, постачальником) та органом із сертифікації. При сертифікації в законодавчо не регульованій сфері підтверджується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналом будь-яким заявленим вимогам.
У ст. 7 зазначено, що відповідність продукції вимогам, установленим законодавством, засвідчується декларацією про відповідність або сертифікатом відповідності. Декларація про відповідність є документально оформленою в установленому порядку заявою виробника, у якій надається гарантія відповідності продукції вимогам, установленим законодавством. Тобто на теперішній час декларація про відповідність прийнята в установленому порядку, реєструється в органі з сертифікації і має юридичну силу нарівні з сертифікатом. Ця стаття відповідає вимогам з приєднання України до СОТ, положенням ГАТТ і зарубіжній практиці згідно з Керівництвом 2 І80/ІЕС.
Усі роботи, пов'язані з підтвердженням відповідності у законодавчо регульованій сфері оплачує заявник згідно з правилами визначення вартості цих робіт, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Оплата робіт з підтвердження відповідності у законодавчо не регульованій сфері, здійснюється на договірних засадах.
Закон України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" визначає правові, організаційні та економічні засади акредитації органів з оцінки відповідності в Україні.
Згідно із законом в Україні акредитація здійснюється національним органом з акредитації, який створюється центральним органом виконавчої влади з питань економіки.
Метою акредитації є:
— забезпечення єдиної технічної політики у сфері оцінки відповідності;
— забезпечення довіри споживачів до діяльності з оцінки відповідності;
— створення умов для взаємного визнання результатів діяльності акредитованих органів на міжнародному рівні;
— усунення технічних бар'єрів у торгівлі.
Діяльність з акредитації базується на таких основних принципах:
— забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх зацікавлених сторін;
— загальнодоступності та неупередженості здійснення робіт з акредитації;
— прозорості діяльності з акредитації;
— професійної компетентності виконавців робіт;
— забезпечення участі органів виконавчої влади та громадських організацій на паритетній основі;
— добровільності акредитації;
— застосування гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами вимог щодо акредитації;
— дотримання суспільних інтересів;
— конфіденційності інформації, отриманої в процесі акредитації.
Уведення Закону про акредитацію має привести українську систему акредитації у відповідність до міжнародних і європейських правил та процедур. Він і петиту цінно розмежовує функції сертифікації та акредитації. Створення незалежного Національного органу з акредитації та його майбутнє членство у Міжнародному форумі з акредитації у перспективі мають відкрити нашій країні шлях до визнання національної системи сертифікації та акредитації з боку країн ЄС та інших країн. Це надасть можливість Україні укладати угоди про взаємне визнання, спростить доступ українських товарів на світові ринки.
До прийняття законодавчих актів Держспоживстандарту з метою спрощення доступу української продукції на ринки країн-торговельних партнерів необхідно проводити взаємну акредитацію випробувальних лабораторій шляхом укладання міжнародних двосторонніх угод. Це ключ до розв'язання проблем про взаємне визнання результатів випробувань та до успіху співпраці на майбутнє.
Стратегічними завданнями у сфері акредитації є створення Національного органу з акредитації, розроблення нормативно-правових актів для забезпечення його діяльності, підготовка фахівців у галузі акредитації та розширення практики акредитації українських органів з оцінки відповідності до вимог міжнародних і європейських стандартів.
Таким чином, Національна система сертифікації УкрСЕПРО створена з метою захисту внутрішнього ринку від надходження неякісних, небезпечних товарів. Сертифікація продукції та обов'язковість її здійснення для певних груп продукції передбачена у близько 30 вітчизняних законах та законодавчих актах, але обов'язковій сертифікації в Україні підлягає не більше 10 % усієї продукції.
Контрольні запитання
1. Дайте визначення поняттю "сертифікація" і поняттям, що його супроводжують.
2. Охарактеризуйте поняття "система сертифікації".
3. Порівняйте сутність понять "сертифікація" та "підтвердження відповідності".
4. Охарактеризуйте необхідність проведення сертифікації.
5. Поясніть, у чому відмінність обов'язкової сертифікації від добровільної.
6. Доведіть наявність соціально-економічного ефекту від проведення сертифікації.
7. Проаналізуйте ступені розвитку сертифікації у світі, зокрема в Україні.
8. Охарактеризуйте етапи розвитку сертифікації в Україні.
9. Що таке технічні бар'єри в торгівлі та які шляхи їх усунення? Які міжнародні організації працюють у цьому напрямку?
10. Назвіть і охарактеризуйте основні розробки міжнародних організацій, спрямовані на усунення технічних бар'єрів у торгівлі.
11. На чому ґрунтується стратегія Держспоживстандарту України щодо усунення технічних бар'єрів у торгівлі?
12. Коли і яким законодавчим актом в Україні введено в дію систему обов'язкової сертифікації УкрСЕПРО?
13. Які законодавчі та нормативні акти є правовою основою сертифікації в Україні?
14. Охарактеризуйте основні принципи державної політики у сфері підтвердження відповідності.
15. Чим відрізняється процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері від процедури підтвердження відповідності в законодавчо не регульованій сфері?
16. Що таке акредитація і яка її мета?
17. На яких принципах базується діяльність з акредитації в Україні?
|
Розділ 2. Організаційні основи обов'язкової сертифікації Ключові слова та поняття: система сертифікації УкрСЕПРО, національний орган із сертифікації, науково-технічна комісія, національний орган із акредитації, орган із сертифікації, орган із сертифікації систем якості, випробувальні лабораторії, аудитори, науково-методичний та інформаційний центр, територіальні органи, порядок сертифікації, заявка, ідентифікація товарів, акт відбирання зразків, протокол випробувань, зразок-свідок, сертифікат відповідності, апеляція, технічний нагляд, коригувальні заходи. 2.1. Учасники обов'язкової сертифікації та їхні функції Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" сертифікація в нашій країні може мати обов'язковий і добровільний характер. Оскільки обов'язкова сертифікація здійснюється лише за умов, передбачених законами України і нормативними актами Уряду України, її називають також "сертифікація в законодавчо регульованій сфері". Відповідно добровільну сертифікацію іменують "сертифікація в законодавчо не регульованій сфері". Учасниками обов'язкової сертифікації є виробники продукції чи виконавці послуг, замовники (постачальники, продавці), а також організації, що являють собою органи із сертифікації, випробувальні лабораторії (центри - - коли орган із сертифікації акредитовано як випробувальну лабораторію) і спеціально уповноважені органи виконавчої влади. Основними учасниками є заявники, органи з сертифікації та випробувальні лабораторії. Саме вони безпосередньо беруть участь у проведенні сертифікації кожного конкретного об'єкта на всіх етапах цієї процедури. Система сертифікації включає учасників робіт, нормативну базу, Положення про управління системою і правила проведення сертифікації. Великі системи сертифікації, що охоплюють різнорідну номенклатуру продукції чи послуг, включають кілька малих систем — систем сертифікації однорідної продукції або послуг. Ці системи створюються за необхідності конкретизації загальних правил щодо деякої сукупності видів продукції чи послуг, що мають загальні ознаки. Кожна система сертифікації встановлює свій знак відповідності. Системи сертифікації та їхні знаки відповідності реєструються Держспоживстандартом України. Типова структура системи обов'язкової сертифікації передбачає такий склад учасників: — державний орган виконавчої влади, на який законодавчо покладено проведення обов'язкової сертифікації; — центральні органи систем сертифікації однорідної продукції чи послуг (у разі необхідності); — органи із сертифікації; — випробувальні лабораторії (центри). До системи сертифікації можуть також входити організації чи підрозділи, які обслуговують систему: центри підготовки експертів із сертифікації, науково-методичні центри та інші. Серед систем сертифікації першою за часом її створення і найбільшою є Система сертифікації УкрСЕПРО, розроблена Держспоживстандартом України. У Систему сертифікації УкрСЕПРО входять 39 систем сертифікації однорідної продукції і послуг, 118 акредитованих органів із сертифікації продукції і близько 250 випробувальних лабораторій. Система обов'язкової сертифікації УкрСЕПРО видає щорічно близько 500 тисяч сертифікатів на продукцію і послуги. У Системі сертифікації УкрСЕПРО (надалі Система) здійснюють такі взаємопов'язані види діяльності: — сертифікацію продукції, процесів, послуг; — сертифікацію систем управління (якістю, довкіллям, безпечністю тощо); — атестацію виробництв; — акредитацію випробувальних лабораторій (центрів); — акредитацію органів із сертифікації систем якості; — атестацію аудиторів за переліченими вище видами діяльності. Загальне керівництво Системою, організація та координація робіт із сертифікації продукції, процесів, послуг здійснюються найвищим органом із сертифікації — Держспоживстандартом України (спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності). Системою окремо передбачена також сертифікація імпортованої продукції. З метою визнання отриманих в Україні сертифікатів Системи за кордоном вона побудована з урахуванням вимог міжнародних систем і взаємодіє з ними на основі угод між Держспоживстандартом України та міжнародними, регіональними і національними організаціями, які здійснюють діяльність із сертифікації, інших держав. Система взаємодіє на основі угод із системами перевірки безпеки, охорони навколишнього середовища тощо, які функціонують в Україні під керівництвом уповноважених урядом органів. Національний орган із сертифікації може передавати цим органам окремі функції з проведення сертифікації продукції, процесів, послуг. Структурна схема системи сертифікації УкрСЕПРО зображена на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Структурна схема системи сертифікації УкрСЕПРО Організаційну структуру Системи утворюють: — національний орган із сертифікації — Держспоживстандарт України; — науково-технічна комісія; — органи з сертифікації продукції, процесів, послуг; — органи з сертифікації систем якості; — випробувальні лабораторії (центри); — аудитори; — науково-методичний та інформаційний центр; — територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України; — український навчальний науковий центр із стандартизації та якості продукції. Розглянемо на прикладі Системи УкрСЕПРО функції учасників обов'язкової сертифікації. Національний орган із сертифікації виконує такі основні функції: — розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні; — організовує, проводить та координує роботи щодо забезпечення функціонування Системи; — взаємодіє з національними органами із сертифікації інших держав та міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність із сертифікації; — організовує розробку та удосконалення організаційно-методичних документів Системи; — ухвалює рішення щодо приєднання до міжнародних систем та угод із сертифікації; — установлює основні принципи, правила та структуру Системи, а також знак відповідності та правила його застосування; — установлює правові та економічні основи функціонування Системи; — формує та затверджує склад науково-технічної комісії; — акредитує органи із сертифікації та випробувальні лабораторії (центри), атестує аудиторів, здійснює інспекційний контроль за діяльністю цих органів та осіб; — веде Реєстр Системи; — організовує роботи із сертифікації продукції, послуг у разі відсутності органу із сертифікації певного виду продукції; — затверджує перелік продукції та послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації (дод. А); — розглядає апеляції щодо виконання правил Системи; — організовує інформаційне забезпечення діяльності із сертифікації в Системі; — несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації продукції та послуг, що встановлені в Системі. Науково-технічна комісія з питань сертифікації створюється та затверджується Національним органом із сертифікації для розгляду перспективних напрямків розвитку і розробки пропозицій Держспоживстандарту з проблем сертифікації продукції та послуг з метою реалізації законів України "Про захист прав споживачів", "Про охорону праці". Науково-технічна комісія розглядає пропозиції щодо: — принципів проведення єдиної політики в галузі сертифікації; — проектів основоположних організаційно-методичних документів із сертифікації продукції та послуг, атестації виробництв, сертифікації систем якості, акредитації органів із сертифікації і випробувальних лабораторій та ін.; — основних напрямів досліджень у галузі сертифікації продукції та послуг, а також акредитації випробувальних лабораторій, органів із сертифікації продукції і систем якості; — приєднання до міжнародних систем та угод із сертифікації; — напрямків міжнародного співробітництва в галузі сертифікації, у тому числі в рамках ISO, ІЕС та інших міжнародних організацій; — питань взаємодії з національними органами із сертифікації інших держав, що здійснюють діяльність із сертифікації, визнання результатів випробувань, сертифікатів та знаків відповідності; — переліку продукції та послуг, що підлягатимуть обов'язковій сертифікації. Орган із сертифікації продукції виконує такі основні функції: — здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції та несе відповідальність за дотримання правил Системи; — розробляє організаційно-методичні документи із сертифікації закріпленої продукції; — визначає схему та порядок проведення сертифікації закріпленої продукції; — організовує і проводить обстеження та атестацію виробництв; — здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та атестованим виробництвом; — видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв. ДСТУ 3411:2004 Вимоги до органу із сертифікації продукції та порядок його акредитації встановлені в ДСТУ 3411:2004. Органи із сертифікації систем якості акредитуються національним органом із акредитації. Орган із сертифікації систем якості виконує такі основні функції: — розробляє організаційно-методичні документи із сертифікації систем якості; — організовує та проводить сертифікацію систем якості; — організовує та проводить за пропозицією органу із сертифікації продукції атестацію виробництв; — здійснює технічний нагляд за сертифікованими системами якості та атестованими виробництвами; — видає сертифікати на системи якості. ДСТУ 3420-96 Вимоги до органу із сертифікації систем якості та порядок його акредитації встановлені в ДСТУ 3420-96. Випробувальні лабораторії (центри) є національним органом із акредитації і виконують такі основні функції: — проводять випробування продукції, що сертифікується, відповідно до галузі акредитації та видають протоколи випробувань; — беруть участь за пропозицією органу із сертифікації в проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції та за дорученням Національного органу із сертифікації — в проведенні інспекційного контролю; — беруть участь за дорученням органу із сертифікації в атестації виробництва продукції, що сертифікується. ДСТУ 3412-96 Вимоги до випробувальних лабораторій (центрів) та порядок їх акредитації встановлені в ДСТУ 3412-96. ДСТУ 3418-96 Аудитори, які атестовані в системі та занесені до Реєстру Системи, за дорученням Національного органу із сертифікації або органу із сертифікації виконують роботи, що пов'язані із сертифікацією продукції, процесів, послуг. Атестація аудиторів здійснюється згідно з ДСТУ 3418-96. Науково-методичним та інформаційним центром в Системі є Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики Держспоживстандарту України. Науково-методичний та інформаційний центр виконує такі основні функції: — здійснює розробку та удосконалення організаційно-методичних документів Системи; — готує та подає до Національного органу із сертифікації пропозиції і проекти законодавчих актів у галузі сертифікації; — аналізує можливості підприємств та організацій щодо акредитації їх органами із сертифікації, виконання функцій випробувальних лабораторій (центрів), здійснює експертизу їхніх вихідних документів та готує пропозиції Держспоживстандарту України (органу з акредитації) щодо їх акредитації в Системі; — готує пропозиції з номенклатури продукції та послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації; — бере участь на договірній основі в підготовці органів із сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів) до акредитації, а також у підготовці підприємств до сертифікації продукції, послуг та систем якості; — здійснює інформаційне забезпечення та надає інформаційні послуги в галузі сертифікації. Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України виконують такі функції: — здійснюють за дорученням органу із сертифікації продукції технічний нагляд за стабільністю показників сертифікованої продукції під час її виробництва; — надають інформацію у сфері сертифікації та акредитації; — надають на договірній основі методичну допомогу підприємствам у підготовці до акредитації їхніх випробувальних лабораторій, сертифікації продукції, систем якості та атестації виробництв. Український навчально-методичний центр із стандартизації, метрології та якості здійснює навчання та підвищення кваліфікації фахівців у галузі сертифікації, підготовку аудиторів. |
