2. Показники обсягів національного виробництва:

1. Валовий національний продукт (ВНП)

ВНП=ВВП+ПД-ПВ

ПВ – первинні доходи – доходи громадян даної країни від економічної діяльності за кордоном;

ПД — первинні витрати — доходи іноземців від участі в економічній діяльності на території даної країни.

3. Чистий валовий продукт (ЧВП)

ЧВП=ВВП-А

ВВП – внутрішній валовий продукт;

А — сума амортизаційних відрахувань

ЧВП вимірює загальну вартість продукції, яку виробляє національна економіка, не погіршуючи виробничих можливостей наступних років.

4. Національний доход (НД) — сумарний доход власників вітчизняних факторів виробництва

НД=ЧВП-НП

або:--НД=ВВП-А-НП

або: НД=3П+П+R+%+Д

НП — непрямі податки

3П — заробітна плата найманих робітників

П — прибутки підприємців

R — прибутки від власності на нерухомість та землю

% — банківський прибуток (прибуток власників банківських вкладів)

Д — прибуток від цінних паперів, дивіденди.

5. особистий доход (ОД) — доходи, які поступають в розпорядження в результаті розподілу національного доходу

ОД=НД – В + ТR

В — виплати в фонди соціального страхування, податки на прибутки підприємства

ТR — транспортні платежі і особисті доходи

6. Використовуваний доход (ВД):

ВД=ОД - Т;

Т — податки на прибуток

2. Головним показником економічної діяльності на макрорівні є внутрішній валовий продукт(ВВП).

Внутрішній валовий продукт (ВВП) — це сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями і установами в поточному періоді на економічній території країни.

Відомі 2-ва основних методи розрахунку ВВП:

1. за витратами

2. за доходами.

Обчислення ВВП за витратами

За цим методом підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП

ВВП=С+І+G+Nx

C — витрати фірм і домогосподарств на споживання

І — інвестиційні витрати (житлове будівництво; придбання устаткування, будівель, МТЗ)

G — державні витрати (утримання армії, апарату управління, виробництво суспільних товарів)

Nx — чистий експорт, Nx =Х - М;

Х- експорт; М - імпорт (експорт за вирахуванням імпорту)

Обчислення ВВП за доходами

За цим методом підсумовуються всі види доходів суб’єктів економічної діяльності:

ВВП=А+НП+3П+R+%+Д+П

А — амортизаційні витрати

НП — непрямі доходи; податки

3П — заробітна плата (з відрахуваннями га соціальне страхування)

R — рентні платежі — доходи за здану в оренду землю, будівлі, приміщення

% — банківський прибуток (дохід власників депозитних вкладів)

Д — доход від власності на цінні папери

П — прибуток корпорацій

Розрізняють номінальний і реальний ВВП

Номінальний ВВП — це сукупна вартість товарного виробництва, розрахована в цінах поточного року;

ВВП_н = рі qi,

де :рі — ціна і-того товару в поточному році ;

q_і- обсяги виробництва і-того товару в поточному році.

Реальний ВВП – це сукупна вартість товарного виробництва, розрахована в цінах базового року:

ВВП_р = Σ p_oq_i,

Де: р_{о –} ціна і-того товару в базовому році;

q_i – обсяги виробництва і-того товару в поточному році.

Номінальні показники ВВП не можуть бути базою для економічного аналізу , їх величина значною мірою залежить від стабільності цін, тобто, на номінальні показники економічного розвитку впливає інфляція. Реальні показники позбавлені впливу інфляції, тому їх застосовують для реальної оцінки стану економіки. На практиці номінальні показники приводять до рівня реальних.

Для приведення ВВПн до рівня ВВПр використовують дефлятор ВВП .

Дефлятор ВВП=

Якщо Ір < 100 — приведення ВВП_н до реального рівня здійснюють методом інфлювання (збільшення ВВПр)

Ір > 100 — дефлювання (зменшення ВВПр)

Література:

1. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. – К.: Академія, 2000-р.1, тема 3.

2. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: -К.: Вища школа, 1995, - тема 6, 66-78 с.

3. Основи економічної теорії. Підручник. За заг. редакцією Ю.В.Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – гл.3, 49-71 с.

4. Основи економічної теорії./ Посібник. В.О.Рибалкін, М.О.Хмелевський та ін. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – 1.2, 39 – 76 с.

Т.11 Економічне зростання

1. Структура суспільного продукту.

2. Типи економічного зростання.

3. Національний доход: розподіл та перерозподіл.

4. Споживання та заощадження національного доходу.

І. Відтворенням називається процес безперервного повторення процесу виробництва.

Для того, щоб виробництво повторювалось безперервно, необхідно, щоб вироблений продукт постійно реалізовувався. На кошти від реалізації купуються нові засоби виробництва, залучається робоча сила (заробітна плата) тобто здійснюється новий цикл виробництва.

Якщо ж продукція реалізується не повністю, частина капіталу «заморожується» в вигляді готової продукції.

Криза неплатежів може викликати кризу виробництва.

Існує 2-ва види відтворення: просте і розширене.

Просте відтворення означає, що виробництво з року в рік повторюється в незмінних масштабах. Це можливо при умові, що вся створена додаткова вартість буде вилучатися з виручки від реалізації продукції та буде спрямована на споживання ( поступить в особисте розпорядження власника капіталу).

Розширене відтворення означає, що виробництво з року в рік повторюється в зростаючих масштабах. Це можливо, якщо частина додаткової вартості (прибутку) використовується для нагромадження або ж збільшення обсягів капіталу виробництва. Додаткова вартість (прибуток) при цьому використовується власником капіталу в двох напрямках :

1. фонд споживання ФС — особисте споживання власників капіталу;

2. фонд нагромадження ФН — придбання додаткових засобів виробництва і робочої сили.

Тільки розширене відтворення може забезпечити задоволення все зростаючих потреб суспільства на сучасному етапі .

ІІ. Економічне зростання.

Постійне зростання обсягів виробництва на основі розширеного відтворення називається економічним зростанням.

Розрізняють 2-ва типи економічного зростання.

екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивне зростання — це нарощування обсягів виробництва в основному за рахунок залучення до виробництва все нових і нових ресурсів при незмінній продуктивності праці та ефективності використання ресурсів.

Інтенсивне зростання – це збільшення обсягів виробництва за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів .Цей спосіб економічного зростання є особливо актуальним в умовах обмеженості ( абсолютної та відносної) всіх найважливіших видів ресурсів, особливо – енергоносіїв.

Коефіцієнт еластичності результатів виробництва від затрат на виробництво при екстенсивному зростанні ≈ 1; тобто для виробництва додаткової одиниці товару необхідно залучити пропорційну кількість ресурсів.

В випадку інтенсивного зростання коефіцієнт еластичності результатів виробництва від затрат на виробництво Келаст. > 1; для виробництва додаткової одиниці продукції треба залучити ресурсів менше, ніж (1) при екстенсивному типі зростання.

Економічне зростання

екстенсивне (типи) інтенсивне

- зростання (фактори - підвищення кваліфікації кількості робітників зростання) робітників

- збільшення - вдосконалення оганізації

капіталовкладень праці

- збільшення витрат - зменшення витрат на

сировини виробництво одиниці продукції

Існує і 3-й тип економічного розвитку — детенсивний — коли для виробництва додаткової одиниці продукції треба витратити обсяги ресурсів, вартість яких перевищує вартість кінцевої продукції Келаст. < 1. Це затратний спосіб виробництва, він можливий лише за державної підтримки (дотації, субсидії, субвенції тощо).В умовах чистої ринкової економіки такий спосіб зростання неможливий.

Економічне зростання залежить від таких факторів.

1. фактори пропозиції

2. фактори попиту

3. фактори ефективності

4. соціальні, інституційні та інші фактори

Фактори пропозиції — це здатність економіки до зростання. Вони включають:

1. кількість природних ресурсів

2. кількість та якість трудових ресурсів

3. обсяг капіталу країни

4. рівень технології

Фактор попиту — рівень сукупних видатків.

Для забезпечення економічного зростання рівень сукупних видатків повинен забезпечувати повне використання ресурсів

Фактор ефективності — спроможність економічної системи найекономніше витрачати ресурси з метою виробництва найцінніших для суспільства товарів.

Соціальні та інституційні фактори

створення позитивної соціальної, культурної і політичної ситуації на базі економічного зростання.

ІІІ. Структура суспільного продукту

Суспільний продукт — це сума матеріальної і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу.

В процесі відтворення різні частини суспільного продукту виконують різні функції.

ССП=ФЗ+ОС+ФН

ФЗ (фонд зміщення) — частина суспільних суспільного продукту, за рахунок якої поновлюються спожиті засоби виробництва.

Після реалізації продукції вона повинна бути повернена в виробництво, щоб забезпечити новий виробничий цикл.

ФС (фонд споживання) — частина суспільного продукту, яка надходить в особисте споживання в вигляді заробітної плати, доходів підприємців, соціальних виплат.

ФН (фонд нагромадження) — частина суспільного продукту, яка йде на розширення обсягів виробництва.

За натуральною формою суспільства продукт поділяється на 2-ві групи:

1. засоби виробництва

2. предмети споживання

Засоби виробництва виробляються для виробничого споживання (повертаються в виробництво). Предмети споживання призначені для остаточного використання.

Відповідно з економічним призначенням 2-х частин суспільного продукту суспільне виробництво поділяється на 2-ва підрозділи:

І підрозділ — виробництво засобів виробництва;

ІІ підрозділ — виробництво предметів споживання.

Маса вироблених засобів виробництва повинна забезпечувати розширене відтворення предметів споживання і в той же час вироблені предмети споживання повинні забезпечувати відшкодування витрат на виробництво засобів виробництва.

Збалансованість І і ІІ підрозділів суспільного виробництва — це проблема розширеного відтворення суспільного продукту. Оптимальним співвідношенням виробництва національного продукту вважають : 30 % - продукція першої групи(засоби виробництва), 70% - продукція другої групи(предмети споживання).

2. Розподіл та перерозподіл національного доходу

Національний доход — це нова вартість, створена суспільством за певний період часу. (С+М)

В кількісному виразі це:

НД=ССП - ФЗ

сукупний суспільний продукт за вирахуванням фонду заміщення або сукупна вартість чистого продукту всіх галузей виробництва.

За натурально-речовою формою НД включає сукупну масу вироблених за рік предметів особистого споживання та засобів виробництва, які використовуються для розширеного відтворення.

Фактори зростання НД:

1. кількість праці

2. продуктивність праці

3. економія на постійному капіталі

Розподіл НД — це сукупність відносин з приводу розподілу новоствореної вартості між учасниками виробництва, тобто між власниками факторів виробництва (капіталу, праці, землі, інтелекту).

В результаті розподілу НД утворюються доходи безпосередніх учасників матеріального виробництва — первинні доходи.

На рівні підприємства утворюються первинні доходи:

• прибутки

• дивіденди

• рента

• позичковий капітал (або %)

Первинні доходи не залишаються повністю в розпорядженні суб’єктів виробництва, а частково трансформуються в вторинні доходи — це доходи учасників нематеріального виробництва.

Механізм перерозподілу НД включає:

• прямі податки через Державний бюджет

• непрямі податки (ціноутворення)

• оплата послуг

• кредит

• державні фонди, позики

• над бюджетні фонди (соціальне страхування, стипендії; %-ки по вкладах).

В результаті розподілу і перерозподілу НД в усіх груп населення, підприємств та установ формуються кінцеві доходи.

Реалізація кінцевих доходів відбувається на кінцевій стадії руху НД — його використанні.

Використання НД здійснюється в процесі споживання і нагромадження (заощадження).

3. Споживання та заощадження національного доходу.

1. Споживання НД — це перетворення продукту праці (товару) на об’єкти індивідуального або виробничого привласнення.

Розрізняють 2-ва види споживання:

• виробниче — споживання знарядь і предметів праці в процесі виробництва (переважно з фонду заміщення)

• особисте — споживання товарів і послуг споживчого (невиробничого) призначення.

Фонд споживання включає:

1. особисте споживання населення

2. матеріальні витрати сфери послуг

3. витрати в сферах науки, культури, освіти та управління.

Доходи на споживання поділяються на економічні і соціальні.

Економічні доходи утворюються на основі права власності на певні фактори виробництва: робочу силу, засоби виробництва, землю, грошовий капітал, інтелект.

Власність на:

робочу силу — забезпечує доход — зарплату;

капітал — прибуток, дивіденди

нерухомість, земля — рента

інтелект — гонорар.

Соціальні доходи надходять з Державного бюджету або позабюджетних фондів в суспільні фонди споживання незалежно від участі в суспільному виробництві.

Мета створення соціальних доходів — забезпечення стандартів соціальної справедливості.

2. Заощадження НД — це використання частини НД для розширення виробництва.

Заощадження НД формується на основі використання додаткового продукту.

W=C+V+M

Форми нагромадження:

1. виробниче нагромадження — збільшення обсягів виробництва засобів

2. нагромадження споживчого призначення — збільшення обсягів виробництва предметів споживання

3. приріст ресурсів і страхових запасів.

Література:

1. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. – К.: Академія, 2000-р.1, тема 3.

2. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: -К.: Вища школа, 1995, - тема 6, 66-78 с.

3. Основи економічної теорії. Підручник. За заг. редакцією Ю.В.Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – гл.3, 49-71 с.

4. Основи економічної теорії./ Посібник. В.О.Рибалкін, М.О.Хмелевський таін. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – 1.2, 39 – 76 с.

клієнта. Дилер – посередник, який здійснює операції

3. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Підр. – К.: ЦУЛ, 2003. 291 – 296 с.