1 7. Хімічний комплекс україни

_ Сутність, роль і місце в народногосподарському комп­лексі України.

_ Фактори розміщення і розвитку.

_ Сировинна база хімічної промисловості України.

_ Сучасний стан та особливості розміщення комплексу хімічних виробництв України.

_ Проблеми і перспективи розвитку комплексу хімічних виробництв України.

1. Сутність, роль і місце в народногосподарському комплексі україни

Хімічний комплекс — один з провідних у структурі сучасної економіки. Від його розвитку, як і від розвитку машинобудування, значною мірою залежить науково-технічний прогрес. Комплекс хімічних виробництв виготовляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового обслуговування та інших сфер діяльності. Він істотно впливає на рівень і темпи розвитку економіки в цілому.

Структура хімічного комплексу досить складна. До його складу входять ряд спеціалізованих галузей, що використовують різну сировину, виготовляють дуже широкий асортимент продукції і об’єднуються між собою загальною технологією. Як правило, виділяють основну (неорганічну) хімію, хімію органічного синтезу, гірничохімічну промисловість, фармацевтичну промис­ловість, мікробіологічну промисловість, побутову хімію. Провідне місце за обсягом виробництва, в тому числі за випуском кінцевої продукції, займають основна хімія і хімія органічного синтезу.

Використання хімічної продукції в промисловості дає змогу виготовляти значну кількість високоякісних виробів, необхідних таким прогресивним галузям виробництва, як атомна енергетика, радіоелектроніка тощо. Продукція хімічної промисловості часто заміщує при-

родну сировину, яка дорого коштує, сприяє зниженню вартості кінцевої продукції, підвищенню якості виробів.

Рівень розвитку хімічної промисловості тієї чи іншої країни є важливим показником її індустріального розвитку і економічної незалежності. Що стосується України, то хімічна промисловість є однією із провідних галузей її народногосподарського комплексу, галуззю її спеціалізації у міжнародному поділі праці.

Україна має великі потенційні можливості для розвитку хіміч­ної промисловості. На початку 90-х років вона налічувала понад 80 великих підприємств. Особливістю галузі є те, що в структурі постачання сировини, матеріалів і напівфабрикатів близько 60—70% їх обсягу становили поставки за зв’язками по кооперації з підприємствами республік колишнього Радянського Союзу. У цих же регіонах реалізовувалася значна частка виробленої продукції галузі.

Крім потужних підприємств, галузь характеризується наявністю суттєвого наукового потенціалу — великої кількості науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, серед яких і такі, що вели важливі розробки науково-технічних проблем хіміч­ної технології в колишньому Радянському Союзі.

Таблиця 49

Виробництво окремих видів продукції хімічної промисловості в україні у 1990—1997 рр.*

Найменування продукції	Роки			1997 р. у % до 1990 р.
	1990	1995	1997
Аміак синтетичний, тис. т	—	3782,3	—	—
Мінеральні добрива (в перерахунку на 100% корисних речовин), тис. т	4815	2221	2376	49,3
Сірчана кислота в моногідраті, тис. т	5011	1593	1438	28,7
Сода кальцинована, тис. т	1120	475	368	32,9
Сода каустична, тис. т	445	213	156	35,1
Хімічні волокна і нитки, тис. т	179,2	41,3	26,0	14,5
Шини, тис. т	11203	5786	7544	67,3
Хімічні засоби захисту рослин (у 100% розрахунку по діючій речовині)	50,5	4,1	2,7	5,3

^* Статистичний щорічник України за 1997 рік. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 121, 122.

Формування в Україні ринкових відносин супроводжується проявом кризових явищ як в цілому в економіці країни, так, зок­рема, і в хімічній промисловості. Це обумовлено, з одного боку, порушенням налагоджених господарських зв’язків, а з другого — недостатньою адаптацією галузі до ринкових умов функціонування (насамперед це стосується пошуку компенсуючих джерел сировини, а також збереження старих ринків і проникнення до нових товарних ринків). Слід зазначити, що вітчизняні підприємства хімічної промисловості близько 60% продукції реалізують на зовнішніх ринках (переважно в країнах далекого зарубіжжя). Все це призвело до значного спаду виробництва основних видів продукції галузі (табл. 49).

Стабілізація економічної ситуації в країні і активізація факторів її зростання дадуть змогу забезпечити структурну перебудову галузі відповідно до нових умов розвитку економіки.