Фрігійська та Лідійська держави.

Крiм Хеттської держави, iсторiя якої була предметом нашого рзгляду в попередньому роздiлi, на територiї Малої Азiї iснували i iншi державнi утворення. Паралельно з державою хеттiв, в пiвнiчно-захiднiй частинi Малої Азiї, до середини ХIII ст. до н.е. iснувало Троянське царство. Про деякi проблеми його iсторiї ми говорили вище. Десь коло Х ст. до н.е. виникла Фрiгiйська держава, що вiдiгравала значну роль в даному регiонi i проiснувала до VII ст. до н.е. З VII до сер. VI ст. до н.е. в Малiй Азiї iснує Лiдiйське царство.

1. Фрiгiя.

Руйнiвники Хеттської держави- т.зв. " народи моря",-складались з балканських племен. Ассiрiйськi джерела називали їх " мушки", а лувiйськi- " муска". Так званi " схiднi" мушки, яких вважають носiями протовiрменської iндоєвропейської мови, у ХII ст. до н.е. дiйшли до верхньої долини Євфрату i тут перейшли до осiлого способу життя. Так званi " захiднi" мушки- носiї фрiгiйської мови,- у II тис. до н.е. переселилися з територiї Македонiї чи Фракiї у пiвнiчно-захiдну частину Малої Азiї. Фрiгiйська мова займала в iндоєвропейськiй мовнiй сiм”є промiжне становище мiж давньогрецькою i протовiрменською.

Час виникнення Фрiгiйського царства до сих пiр точно не встановлено. Однак найбiльшого розквiту воно досягло у VIII ст. до н.е. Ядро цього царства знаходилось в долинi рiки Сангарiї / нинi Сакарья/, на захiд вiд рiчки Галiс. Геродот говорить, що фрiгiйцi жили спершу в Європi разом iз македонцями, i називались брiгами, а коли переселилися в Азiю, разом iз країною змiнили i свою назву на фрiгiйцiв.

Засновником фрiгiйського царства греки вважали легендарного царя Гордiя, на честь якого названа i фрiгiйська столиця- мiсто Гордiон, розташоване на березi вже згадуваної нами рiчки Сангарiя. За легендою Гордiй був простим землеробом, мав клаптик землi та пару волiв, але за волею оракула був обраний царем. В храмi столицi вiн розмiстив вiз, ярмо якого було закрiплено хитрим вузлом, а той хто розв"яже цей вузол, буцiмто мав стати володарем Азiї / у IV ст. до н.е. цей вузол розрубав Олександр Македонський/. Пiсля смертi Гордiя мала мiсце мiжусобна боротьба, що завершилась приходом до влади Мiдаса- сина Гордiя. Мiдас правив у кiнцi VIII-на поч.VII ст. до н.е. Цей цар був покровителем наук та мистецтва. При ньому Фрiгiя переживала перiод розквiту. Говорили, що Мiдас мiг перетворити на золото будь-що своїм дотиком.

При Мiдасi Фрiгiйська держава стала серйозним противником Ассiрiї. Вiн контролював частину Лiдiї, багатий покладами золота район рiчки Пактол, на сходi вiн розширив свiй вплив до гiр Тавра, на заходi- до грецьких мiст. Дочка царя одного з уих мiст була, за легендою, дружиною Мiдаса. Саме Мiдас першим з негрецьких правителiв принiс дар Дельфiйському храму- золотий трон.

У 718-717 рр. до н.е. фрiгiйцi вступили в антиассирiйську коалiцiю, до складу якої крiм Фрiгiї входили Урарту та Каркемиш. Однак ассирiйцi спершу вбили клин мiж територiями Фрiгiї i Урарту, захопивши Каркемиш. Потiм вони змусили Мiдаса визнати їх панування. З приходом кiммерiйцiв частина з них йде на союз iзАссирiїю, а частина переходить на службу до Мiдаса. Однак пiзнiше кiммерiйцiв перетягає на свiй бiк урартський цар Руса II. Вiн натравлюї кiммерiйцiв на Мiдаса i той, бачачи безнадiйнiсть боротьби, покiнчив життя самогубством. Було захоплено багато здобичi i полонених. Проте в подiї втручається Ассирiя i коло 660 р. до н.е. ассирiйцi вважають Фрiгiю своєю провiнцiїю. Проте кiммерiйцi продовжують пограбування Фрiгiї авiть в цей час. Пiсля 20-лiтнього спустошення країни кiммерiйцями, царство Фрiгiя було вiдновлене як залежне вiд Лiдiї. У 547 р. до н.е. Фрiгiя була включена до складу Перської держави.

Починаючи з VIII ст. у Грецiї зустрiчаються вироби фрiгiйського ремесла. В той же час виробiв грецьких ремiсникiв у Фрiгiї аж до VII ст. до н.е. не було. З VIII ст. до н.е. фрiгiйцi користуються алфавiтом, який по сутi був варiантом грецького. Вiн передавав не лише приголоснi, але й голоснi звуки. Таким чином, Фрiгiя була тiсно пов"язана з культурою Грецiї. Не даремно, легенди стародавньої Грецiї важливу роль вiдводять фрiгiйському царю Мiдасу. Греки перейняли фрiгiйську музику, зокрема релiгiйну, настiннi килими, мистецтво вишивки золотими нитками, розведення " ангорських" кiз та декоративних троянд. У стародавньому Римi фрiгiйський головний убiр - т.зв. " фрiгiйський ковпак",- став символом свободи.

Щодо фрiгiйської релiгiї, то велику роль тут вiдiгравав культ великої богинi-матерi Кiбели та молодого бога Аттiса, що помирає та воскресає до нового життя. В культi Аттiса було поширене самооскоплення жерцiв, що присвячували себе боговi. Проiснував цей культ дуже довго i був поширений навiть в Римi.